Істотні та не дуже приводи нетримання сечі у собак

Неконтрольоване сечовипускання може спостерігатися і у молодих особин, і у людей похилого віку. Найчастіше відзначається у самок великих порід, збудливих вихованців з темпераментом холерика або сангвініка. Найчастіше проблема спостерігається у таких порід, як пуделі, ердельтер`єри, тій-тер`єри, коллі.

До причин належить емоційне збудження молодих особин при радості від зустрічі з господарем, а також прагнення деяких самців помітити територію.

Викликає нетримання та вроджена патологія – ектопія сечоводів. Аномалія реєструється у молодих тварин і обумовлена ​​тим, що один або обидва сечоводи мають вихід не в сечовий міхур, а в піхву (у самок) або в уретру (у самців).

Нетримання сечі виникає після проведення стерилізації у 10% особин. Таке явище обумовлено гормональною перебудовою організму. Видалення статевих залоз змінює рівень гормонів, що впливають на гладку мускулатуру не лише матки, а й сечового міхура. Сфінктер органу під впливом зміненого гормонального статусу перестає нормально функціонувати.

Зустрічається на тлі абсолютного здоров`я нетримання сечі у собаки та під час течки. Проблема може бути обумовлена ​​індивідуальними особливостями самки, коли високий рівень гормонів впливає на гладку мускулатуру не лише матки, а й сечового міхура. Під час течки слизова оболонка дітородного органу набрякає, тварина відчуває тиск на сечовий міхур і мимоволі його випорожнює.

Причини нетримання сечі уві сні - Наявність сечостатевої інфекції, запального процесу у видільній системі:

• хронічний цистит, уретрит, вагініт;
• як результат сечокам`яної хвороби.

Стрес, переляк провокують вихованця на неконтрольоване сечовипускання. У такій ситуації власник, як правило, відзначає поодинокі випадки і після того, як собака заспокоїться, проблема зникає.

Виявивши калюжі, власнику слід звернутися до ветеринарної клініки. У спеціалізованому закладі лікар проведе комплексне діагностичне обстеження тварини щодо виявлення патологічних причин. Ультразвукове та рентгенографічне дослідження дозволить виявити вроджену аномалію сечового міхура та сечоводів.

Ветеринарний фахівець розпізнає наявність у сечовому міхурі поліпів, неопластичних утворень, виявить запальний процес, наприклад, цистит. При підозрі на нейрогенну причину патології лікар проводить собаці рентгенологічне обстеження хребетного стовпа з метою з`ясування цілісності спинномозкового каналу.

• емоційному вихованцю випишуть антидепресанти та транквілізатори, які крім заспокійливої ​​дії на організм здатні скорочувати м`язовий шар сфінктера сечового міхура;
• якщо причиною недуги є травма черевної порожнини, пошкодження хребетного стовпа, наявність каменів або новоутворень у сечовому міхурі, виявлено вроджену аномалію (ектопію сечоводів), лікування можливе лише хірургічним шляхом. При цьому самкам виконують кольпосуспензію – переміщення шийки сечового міхура для зменшення тиску на нього стінок матки та черевної порожнини. У самців аналогічна операція зветься урогінекології.

Читайте докладніше у нашій статті про нетримання сечі у собак.

Причини нетримання сечі у собак

Серед неприємностей, з якими можуть зіткнутися власники, нетримання сечі у собак є аж ніяк не рідкістю. Всупереч поширеній думці, що проблема стосується тварин похилого віку, неконтрольоване сечовипускання може спостерігатися і у молодих особин.

За спостереженням досвідчених собаківників найчастіше неприємне явище відзначається у самок великих порід і у легкозбудливих вихованців, які мають темперамент холерика або сангвініка через підвищену психічну реакцію на зовнішні подразники. Найчастіше проблема спостерігається у таких порід, як пуделі, ердельтер`єри, тій-тер`єри, коллі.

Рекомендуємо прочитати про те, коли настає час течки у собак. Зі статті ви дізнаєтеся про те, коли починається перша тічка у собак, симптоми початку, етапи течки.

А тут докладніше про симптоми та лікування нецукрового діабету у собак.

Після стерилізації

У ряді випадків власник може зіткнутися з делікатною проблемою у своєї вихованці після проведення стерилізації. За статистикою після оперативного втручання у 10% особин можуть розвиватися порушення в акті сечовипускання. Таке явище не пов`язане, як правило, із післяопераційними ускладненнями, а обумовлено гормональною перебудовою організму після стерилізації.

Видалення статевих залоз змінює рівень гормонів, що впливають на гладку мускулатуру не лише матки, а й сечового міхура. Сфінктер органу під впливом зміненого гормонального статусу перестає нормально функціонувати, що проявляється у вигляді калюжок у приміщенні.

Під час течки

Багато власників відзначають на тлі абсолютного здоров`я нетримання сечі у собаки під час течки. Проблема такого роду може бути обумовлена ​​індивідуальними особливостями самки, коли високий рівень гормонів впливає на гладку мускулатуру не лише матки, а й сечового міхура. Під час течки слизова оболонка дітородного органу набрякає, тварина відчуває тиск на сечовий міхур і мимоволі його випорожнює, роблячи калюжі у приміщенні.

Уві сні

Причин того, що у собаки нетримання сечі уві сні, може бути дещо. Насамперед, тварину необхідно перевірити на наявність сечостатевої інфекції. Запальний процес у видільній системі – одна з найпоширеніших причин неприємного явища.

Неконтрольоване сечовипускання під час сну може розвинутись внаслідок хронічного циститу, уретриту, вагініту. При виявленні калюж у квартирі чотирилапого друга необхідно показати ветеринарному спеціалісту та виключити сечокам`яну хворобу.

Після травми

Делікатна проблема у чотириногих вихованців, на думку ветеринарних фахівців, може бути обумовлена ​​не лише індивідуальними особливостями організму, темпераментом тварини, а й бути наслідком ушкодження органів черевної порожнини.

Нетримання сечі у собак після травми нерідко спостерігається внаслідок падіння вихованця з висоти, бійки з родичами, наїзду автотранспортного засобу. Удари, забиття, здавлювання сечового міхура призводять до його переповнення, пошкодження м`язового та нервового шару, що негативно позначається на роботі сфінктера.

Діагностика тварини

Виявивши, що чотирилапий друг залишає після себе калюжі, власнику слід звернутися до ветеринарної клініки. У спеціалізованому закладі лікар проведе комплексне діагностичне обстеження тварини на предмет виявлення патологічних причин. Ультразвукове та рентгенографічне дослідження дозволить, перш за все, виявити вроджену аномалію сечового міхура та сечоводів.

Ветеринарний спеціаліст за допомогою сучасних методів діагностики розпізнає наявність у сечовому міхурі поліпів, неопластичних утворень, виявить запальний процес, наприклад, цистит. При підозрі на нейрогенну причину патології ветеринарний фахівець проводить собаку рентгенологічне обстеження хребетного стовпа з метою з`ясування цілісності спинномозкового каналу.

Допомогти надмірно емоційному вихованцю впоратися з неприємним явищем можуть антидепресанти і транквілізатори, які, крім заспокійливої ​​дії на організм, здатні скорочувати м`язовий шар сфінктера сечового міхура. Їх призначає лише кваліфікований спеціаліст.

Оперативне втручання для вирішення проблеми

У тому випадку, якщо причиною недуги є травма черевної порожнини, пошкодження хребетного стовпа, наявність каменів або новоутворень у сечовому міхурі, виявлена ​​вроджена аномалія (ектопія сечоводів), лікування нетримання сечі у собак можливе лише хірургічним шляхом. При цьому самкам, як правило, виконують кольпосуспензію.

Операція полягає в переміщенні шийки сечового міхура для зменшення тиску на нього стінок матки та черевної порожнини. Хірургічне втручання дозволяє збільшити опір сечівника, і собака починає контролювати процес самостійно. У самців аналогічна операція зветься урогінекології.