Причини та лікування нетримання сечі у собаки

Умовно причини можна розділити на поведінкові та патологічні.

Поведінкові причини

Поведінкові причини найчастіше бувають у молодих імпульсивних собак, у собак в момент статевої активності, у деяких собак великих порід (частіше у сук), у окремих порід (пудель, коллі, сетер, доберман), у кастрованих або стерилізованих тварин.

Раптовим сечовипусканням собака висловлює:

• радість від будь-якої події, найчастіше від зустрічі з господарем або з собакою-другом. При цьому пес посилено махатиме хвостом, крутитися на одному місці, підстрибувати, радісно поскулювати;
• страх - додатково може супроводжуватися присіданням на задні лапи або перекиданням на спину. Собачою мовою цією дією пес підтверджує, що він слабший, не претендує на територію або їжу;
• впевнені в собі собаки мітять територію, почувши за вікном собаку або почув гавкіт;
• в деяких випадках молоді, ще не дресировані собаки намагаються таким чином показати свою перевагу перед господарем;
• образа на господаря, найчастіше за будь-яке покарання або за те, що його залишили вдома одного.

Поведінкове нетримання нескладно визначити, якщо проаналізувати ситуацію: це трапляється не часто, зазвичай після нестандартної події. Так як у собаки нетримання через емоції є усвідомленим, його можна контролювати, якщо відразу звернути увагу та зайнятися вихованням. Іноді такий казус у вихованця може статися один раз або повторюватися один-два рази на рік.

Патологічні причини

Патологію, що викликала нетримання, який завжди вдається швидко виявити. Нерегульоване сечовипускання може бути викликане:

• деякими захворюваннями, пов`язаними з сечовивідною системою (цистит, сечокам`яна хвороба, інші інфекційні хвороби);
• гормональні порушення, спричинені віком собаки або статевою активністю;
• захворювання, що викликають сильну спрагу (діабет, ниркова недостатність, сук – запалення матки);
• пошкодження хребта, частіше нижче поперекового відділу;
• неправильна будова сечовивідної системи, коли сечоводи виходять не в сечовий міхур, а в інші органи тазу (в піхву, кишечник). Таке порушення вроджене і проявляється у ранньому віці;
• ослаблення сфінктера сечового міхура. Сфінктер – це м`яз, за ​​допомогою якого сеча утримується у сечовому міхурі. Працює вона за сигналом, що посилається мозком - у потрібний момент розслабляється, і сеча виходить назовні. Порушення роботи сфінктера може бути викликане ожирінням, гормональними змінами через старість, вагітність, порушення в роботі нервової системи або головного мозку.

Відмінність патологічного нетримання від поведінкового

Патологічне нетримання може бути у собак будь-яких порід та будь-якого віку. Його прояв зовні дуже відрізняється від поведінкового:

• відбувається часто, будь-коли, незалежно від вигулу;
• при сечовипусканні собака може відчувати біль, це можна зрозуміти за поскулювання;
• сечі може бути мало, іноді собака сідає, а сечі немає зовсім;
• сеча може підтікати навіть тоді, коли собака просто лежить або сидить, тобто це відбувається мимоволі, незалежно від його поведінки.

Вікове нетримання може виражатися в тому, що ваш старий пес залишає калюжі в будь-якому місці і часто. Він може це зробити навіть у вас на очах, а потім спокійно піти далі, не відчуваючи провини. Така поведінка пов`язана з відмиранням нервових волокон або з гормональними порушеннями. І в тому, і в іншому випадку, не варто ображатися на старого друга і списувати його з рахунків. Старечу патологію, що викликає нетримання, можна підкоригувати комплексом медикаментів, які призначить кваліфікований фахівець.

Діагностування причин нетримання

Для виявлення точної причини нетримання сечі у собаки та призначення лікування лікар у ветклініці попросить описати клінічні симптоми. Слід докладно розповісти про звички собаки під час мимовільного сечовипускання.

Якщо поведінка відповідає ознакам поведінкового нетримання, то достатньо буде зробити аналіз сечі і провести ультразвукове дослідження сечовидільної системи, щоб виключити захворювання. Якщо всі результати будуть у нормі, то лікування не буде потрібно. Необхідно буде приділити додаткову увагу вихованню вихованця, щоб надалі відучити від таких звичок.

В іншому випадку для точної діагностики доведеться провести низку обстежень. Роблять загальний та бактеріологічний аналіз сечі, щоб виявити наявність мікроорганізмів та бактерій, визначити їх чутливість до антибіотиків, встановити точний діагноз. Додатково беруть кров на аналіз, виявляють, чи немає інших захворювань, оптимальне лікування для цього випадку, ймовірність побічних ефектів від медикаментів.

Якщо ймовірна причина – травма хребта або пошкодження спинного мозку, необхідно зробити рентген.

Іноді встановити точний діагноз буває складно та проводять комплекс досліджень, щоб визначити захворювання методом виключення.

Лікування

Запальні процеси в сечовивідній системі лікуються антибіотиками. Курс лікування тривалий, близько двох тижнів. Позитивні результати можуть спостерігатися вже через кілька днів, але навіть за такої динаміки переривати терапію не можна. Призначений курс треба пройти до кінця, інакше можливі рецидиви.

При гормональних порушеннях чи ослабленні сфінктера призначають гормональну терапію. Є варіанти, коли гормональні ліки поєднують із антидепресантами. Всі ці препарати мають побічні дії, тому можливість лікування такими медикаментами, дози та тривалість прийому призначає кваліфікований спеціаліст у ветклініці.

У разі деформації хребта та защемлення нерва доведеться вдатися до хірургічного втручання. Буває, що спинний мозок, ушкоджений у разі травми, відновити не вдається, і нетримання сечі припинити неможливо. Хірургічна операція необхідна і тоді, коли у роботі сечової системи виявлено вроджену патологію.

Якщо нетримання сечі проявляється на тлі іншої хвороби, то проводять додаткову діагностику, встановлюють діагноз та призначають комплекс заходів щодо лікування первинного захворювання.

Профілактика

Якщо молоде щеня, при дотриманні режиму годівлі, пиття і вигулу, не припиняє залишати калюжі будинку, а на його лежанці постійно мокро, то ймовірно, що у нього вроджена патологія в будові сечовивідних шляхів. Проводять обстеження, і цуценя оперують.

Собаку треба привчити до прогулянок у певний годинник. Важливо знати, що сука може спорожнити сечовий міхур за один раз, а кобелю необхідно обійти велику територію та залишити мітки сечею у різних місцях. Час його прогулянки має бути не менше півгодини, щоб він міг повністю «вигулятися».

Якщо пес дуже емоційний, і його захоплення чи страх виявляються в нетриманні, постарайтеся зменшити подразники. Коригування поведінки можна підкоригувати в будь-якому віці вихованця, але для цього вам знадобиться наполегливість і терпіння.

Якщо у вас виникла хоч найменша підозра на захворювання, слід звернутися до ветклініки, провести обстеження та лікувати вихованця суворо за рекомендацією лікаря.