Аджиліті для собак

Аджиліті або Аgility – у перекладі це слово означає швидкість, спритність і спритність. Такий оригінальний спорт відноситься до категорії щодо нових видів, і був винайдений англійцями близько сорока років тому.

Що таке аджиліті

Аджиліті - це особливий вид змагань, за участю собаки та людини, яка називається провідником або хендлером. Призначенням спортсмена є напрямок собаки через смугу з різними видами перешкод. У процесі проходження смуги враховуються як показники швидкості, а й рівень точність їх виконання.

Біг собаки здійснюється без заохочень у вигляді їжі чи іграшок. Правилами встановлено неможливість хендлера стосуватися свого собаки або використовуваних перешкод, а процес керування твариною здійснюється за допомогою голосу, жестів та різних сигналів тіла. Саме тому аджиліті передбачає виняткове навчання собаки під час підготовки до виступу.

Це цікаво! Умови змагання створені таким чином, що дозволяють правильно оцінювати не лише сильні, а й усі слабкі сторони кожної конкретної пари, що складається з провідника та собаки.

Найпростішим і найпоширенішим варіантом смуги перешкод є ряд стандартних об`єктів, які встановлюють суддя на майданчику розмірами 30х30 метрів. Кожен такий об`єкт на майданчику забезпечується порядковим номером, відповідно до якого здійснюється проходження смуги.

На самому початку змагання спортсмен оцінює смугу, вибирає грамотну стратегію, що дозволяє спрямовувати тварину по смузі перешкоди. При виборі тактики проходження обов`язково враховується швидкість собаки та точність.

Залежно від рівня складності різняться:

• Аджиліті-1 та Джампінг-1 – для домашніх вихованців, які не мають «Сертифіката по Аджиліті»;
• Аджиліті-2 та Джампінг-2 – для домашніх вихованців, які мають «Сертифікат по Аджиліті»;
• Аджиліті-3 та Джампінг-3 – для домашніх вихованців, які тричі посіли призове місце в «Джампінг-2».

Історія появи

Аджиліті – це досить молодий та перспективний вид спорту, який зародився на території Англії на початку 1978 року. Засновником прийнято вважати Джона Варлі. Саме він, будучи членом комітету на виставці Крафта, вирішив розважити глядачів, які нудьгували у перервах між провідними розділами. Враховуючи своє захоплення кінним спортом, Варлі залучив на подібний захід собак, які мали долати снаряди та різні бар`єри.

Допомога Варлі у розробці першої програми з Аджиліті надавав його друг і однодумець Пітер Мінуелл. У першому виступі взяли участь дві команди, кожна з яких складалася із чотирьох підготовлених собак. Орієнтуючись на команду спортсменів, тварини долали смугу перешкод, представлену бар`єрами, гірками та тунелями. Саме захоплення публіки визначило зародження нового виду спорту.

Це цікаво! Через деякий час, англійським Кеннел-клубом був офіційно визнаний вид спорту Аджиліті, а також засновані регулярні змагання, що базувалися на цілому зведенні спеціально розроблених правил.

Які породи можуть брати участь

Аджиліті є дуже демократичним видом спорту, в якому беруть участь собаки незалежно від їхньої породи. Основна вимога до тварини – вміння та бажання змагатися. Заняття з аджиліту проводиться з вихованцями, вік яких становить рік або більше, що обумовлено наявністю у тварини повністю сформованого кістяка та мінімальним ризиком отримання травм у процесі виконання вправ або проходження смуги перешкод.

Незважаючи на те, що формально брати участь у змаганнях можуть будь-які собаки, але не кожен вихованець має необхідні якості. Як показує практика, дуже високий результат, найчастіше показують пастуші породи собак, представлені бордер коллі, австралійськими вівчарками та шелті. У такому виді спорту, як аджиліті, прийнято використовувати поділ собак по зростанню в загривку на кілька категорій:

• "S" або smаll - собаки зі зростанням у загривку менше 35см;
• "M" або mеdium - собаки зі зростанням у загривку в межах 35-43см;
• «L» або large – собаки зі зростанням у загривку більше 43см.

Важливо! Виступ собак у змаганні відбувається за наростаючою, тому спочатку беруть участь породи класу «S», а потім – класу «M». Завершальним є виступ собак, що належать до класу «L», що зумовлено обов`язковою зміною висоти перешкод.

Кожна категорія характеризується наявністю кількох кращих порід, придатних для участі в аджиліті, які відрізняються оптимальним набором усіх необхідних для змагань якостей:

• у класі «S» найчастіше беруть участь шпіци;
• у класі «M» найчастіше беруть участь шелті;
• у класі «L» найчастіше беруть участь бордер-коллі.

Які снаряди використовуються

Траса є спеціальним комплексом, представленим послідовно розташованими перешкодами. Правила дозволяють встановлювати різні за розмірами снаряди, змінювати кути їх нахилу та інші основні параметри. Використовувані у змаганні снаряди можуть бути як контактними, так і безконтактними.

Контактні

Сама назва «Контактні елементи» передбачає обов`язковий безпосередній контакт тварини із встановленим снарядом:

• "Гірка" - снаряд, представлений двома з`єднаними під кутом щитами, піднятими у верхній частині приблизно на півтора метри над рівнем землі. Контактні снаряди в зоні перешкод пофарбовані в червоний або жовтий колір і характеризуються наявністю на поверхні закріплених поперечних планок, які полегшують пересування собаки. Щоб допомогти тварині подолати такий снаряд, хендлер подає команду «Будинок!» або «Гірка!»;
• «Гойдалка» – снаряд, виконаний у формі дошки, яка обертається навколо своєї основи в процесі переміщення собаки. Щоб вихованець зміг збігти на таку перешкоду, щитовий баланс трохи зрушується в одну зі сторін, а спортсмен подає команду «Кач!»;
• «Бум» – снаряд, який є різновидом гірки, але відрізняється наявністю похилих поверхонь з горизонтальною дошкою. Снаряд також пофарбований у червоний або жовтий колір, має поперечні планки. Перешкода долається собакою за командою хендлера «Бум!»;
• «Туннель» – снаряд, виконаний у формі укороченого бочкоподібного лаза з наявністю довгої та тонкої тканинної частини «м`який тунель», або звивистої та прямої твердої труби «жорсткий тунель». Хендлером у разі застосовуються команди «Ту-ту», «Тун» чи «Низ».

Безконтактні

Безконтактні або, так звані, стрибкові та бігові снаряди, передбачають подолання за допомогою стрибка у висоту або у довжину, а також бігу:

• «Бар`єр» – снаряд, представлений парою вертикальних стійок і поперечною штангою, що легко збивається. Домашній вихованець перестрибує перешкоду за командою хендлера «Хоп!», «Стріг!», «Бар!» або «Ап!»;
• «Кільце» – снаряд, що є різновидом бар`єру та має форму кола, який закріплюється у спеціальній рамі за допомогою опори. Домашній вихованець долає снаряд у процесі стрибка за командою хендлера «Коло!» або «Шина!»;
• «Стрибок» – здійснюється собакою через кілька встановлених платформ або лавок за командою хендлера «Хоп!», «Пріг», «Бар!» або «Ап!»;
• «Здвоєний бар`єр» – снаряд, представлений парою спеціальних планок, які завжди розташовані паралельно. Подолується домашнім улюбленцем за командою «Хоп!», «Стріг!», «Бар!» або «Ап!»;
• «Бар`єр-огорож» – снаряд, що є суцільною стінкою, із встановленою у верхній частині накладкою, що легко збивається. Домашній вихованець долає снаряд у процесі стрибка за командою хендлера «Хоп!», «Стріг!», «Бар!» або «Ап!».
• Також до категорії безконтактних елементів відносяться такі, не менш поширені у змаганнях з алжиліту, снаряди:
• «Слалом» – снаряд, що складається з дванадцяти стійок, що розташовуються на єдиній лінії, що передбачає подолання домашнім вихованцем перешкоди в бігу «змійкою» за командою хендлера «Трррррр!»;
• «Подіум-квадрат» – снаряд, представлений піднятим на висоту від 2см до 75см квадратним майданчиком, на який домашній вихованець забігає та зупиняється протягом встановленого суддею часу.

Які правила в аджиліті

Кожна організація, яка проводить змагання з аджиліту, встановлює власні правила, якими регулюються питання помилок та порушень під час проходження перешкод.

Наприклад, «чистим» називається пробіг, виконаний без помилок, а «закінченим» – пробіг з мінімальними помилками та за мінімальний час. До основних, найбільш явних помилок, як правило, відносяться:

• "Помилка часу" - витрата більшого часу, ніж відведено для подолання домашнім вихованцем смуги;
• «Втрата контакту» – торкання лапою контактної зони у процесі подолання собакою перешкоди;
• «Збита перекладина» – зміщення або падіння перекладини у процесі виконання собакою стрибка;
• «Помилка слалому» – вхід у зону між встановленими стійками з неправильного боку, а також рух назад або пропуск будь-якої стійки;
• "Сход собаки з маршруту" - передбачає порушення послідовності при проходженні собакою смуги перешкод;
• «Відмова» – відсутність виконання собакою команди, що подається провідником у парі;
• «Пропуск» – пробіг домашнього вихованця повз потрібну перешкоду;
• «Помилка провідника» – навмисне або випадкове торкання провідником домашнього вихованця у процесі проходження смуги перешкод;
• «Повтор перешкоди» – направлення провідником домашнього вихованця на повторне подолання снаряда.

До не менш поширених помилок можна віднести укус собакою судді чи провідника, а також неспортивну поведінку, використання провідником іграшок чи ласощів або втечу з рингу.

Перед тим, як розпочнуться змагання, хендлер проходить ознайомлення з трасою та розробляє оптимальний варіант для її проходження. Суддею в обов`язковому порядку проводиться попередня бесіда з усіма учасниками, під час якої озвучуються правила, а також повідомляється максимальний та контрольний час. Собаку перед проходженням траси потрібно звільнити від нашийника та повідця.

Класи аджиліти

Застосування різних перешкод, а також варіація помилок та порушень, дозволяють підрозділяти Аджиліті на кілька класів, кількість та тип яких регулюються суддями різних організацій.

На сьогоднішній день до категорії основних класів відносяться:

• Клас «Стандартний» – представлений пронумерованою смугою перешкод, на якій розташовані перешкоди кожного виду. Новачки змагаються на трасі з п`ятнадцятьма перешкодами, високорівневі змагання припускають наявність приблизно двадцяти перешкод;
• Клас «Джампінг» – представлений пронумерованою смугою перешкод, що включають різні снаряди для перестрибування. Іноді організаторами змагань включаються як додаткові снаряди слаломи та різні тунелі;
• Клас «Джокер або Джекпот» – представлений непронумерованою смугою перешкод, що складається з вступної та заключної частини. У першому періоді домашній вихованець за певний часовий проміжок долає обрані хендлером перешкоди та накопичує очки, а у другій частині змагань здійснюється проходження перешкоди, обраної суддею;
• Клас «Снукер» – базується на відомій більярдній грі, а смуга перешкод представлена ​​мінімум трьома червоними перешкодами для перестрибування та шістьма іншими перешкодами, проходячи які домашній вихованець набирає очки відповідно до номера перешкоди. Собака проходить снаряд для підстрибування, а потім будь-яке з шести. Така послідовність повторюється тричі;
• Клас «Естафета» – бере участь декілька команд «провідник-собака», які по черзі виконують частину класу «Стандарт» із передачею естафетної палички. Команди, як правило, формуються відповідно до досвіду та розмірів домашніх вихованців.

Підготовка собаки до аджиліту

Особливістю всіх видів спорту, включаючи аджиліті, є необхідність правильно підготувати домашнього вихованця. Починаючи з тримісячного віку цуценя вже можна поступово залучати до навчання. Тренування обов`язково повинні бути щоденними, у спеціально відведеному, безпечному для домашнього вихованця місці. Виконання команди «Бар`єр!» вимагатиме підготовки сухої та неслизької поверхні.

Перед початком тренування обов`язково готується для цуценя улюблені ласощі, які використовуються для його заохочення за правильне виконання команди. Не можна змушувати маленького вихованця одразу брати надто високі бар`єри. Висота планки збільшується поступово.

Щоб подолати невисоку перешкоду, будь-який собака відштовхується від землі відразу чотирма лапами, а для подолання високого та глухого бар`єру вихованцю потрібно забезпечити достатній розбіг. На перших етапах навчання собаку необхідно обов`язково страхувати. Безпосередньо перед виконанням стрибка господарем чітко вимовляється команда: «Бар`єр!». Приблизно з шести місяців цуценя, що освоїло невеликі перешкоди, здатне вчитися подолання більш високих і глухих бар`єрів.

Дещо складніше навчити собаку долати низькі перешкоди повзком. У процесі навчання такій навичці потрібно подати вихованцю команду «Повзи!». Собака укладається в положення «лежачи», а ліва рука господаря фіксує холку, що не дозволить вихованцю піднятися. За допомогою правої руки з ласощами собаку треба спрямовувати вперед. Таким чином собака починає пересуватися поповзом. Поступово потрібно збільшувати дистанцію для повзання.

Важливо! Крім підготовки собаки на снарядах, а також проведенні робіт з слухняності, з домашнім вихованцем обов`язково проводяться заняття із загальної фізичної підготовки.

Загальний тренінг собаки включає заходи, представлені тривалою ходьбою, ходьбою на повідку «внатяжку», кросом, буксируванням, іграми з домашнім вихованцем, бігом по глибокому сніговому покриву або воді, стрибками вгору, стрибками в довжину, а також плаванням. Також потрібно підготувати собаку до таких вправ, як човниковий біг та «суперслалом».

Останнім часом з`явилися фахівці, які готові підготувати собаку до змагань. Проте, як показує практика, у цьому випадку може бути відсутнім контакт та розуміння між господарем та домашнім вихованцем, що вкрай негативно позначається на результатах змагань. Саме з цієї причини рекомендується здійснювати навчання собаки лише самостійно.

Відео про аджиліті для собак