Як садовий равлик може вбити вашого собаку

Равлики – переносники гельмінтозів. За даними статті ветеринарного лікаря Клер Дженкінс, вихованець, з`ївши водяний або сухопутний равлик, може заразитися ангіостронгільозом – недугою, яку викликають нематоди Angiostrongylus cantonensis. Інакше ці паразити звуться щурячими хробаками.Головними кандидатами на зараження ангіостронгільозом є молоді цікаві собаки, які люблять пробувати на зуб равликів і слимаків (вони, до речі, також є переносниками паразитарної недуги).

Щурачі черв`яки вражають спинний і головний мозок тварин, що нерідко призводить до розвитку менінгіту. Симптоми ангіостронгільозу у собак – відмова від їжі, а іноді й пиття, зниження ваги, мала рухова активність, параліч задніх кінцівок, сильний біль у ділянці спини, голови та шиї, судоми, підвищення температури тіла, кашель, можливо кровохаркання.

Крім Angiostrongylus cantonensis равлики є проміжними господарями Alaria alata – трематод-сисунів, які викликають розвиток аляріозу. Дані паразити живуть у шлунково-кишковому тракті собак, легенів та діафрагмі. Ознаки аляріозу у домашніх вихованців – пригнічений стан, підвищена температура тіла, важке дихання, хрипи в легенях, кашель, блювання, пронос або запор, відсутність апетиту та швидке скидання ваги, можливі епілептичні напади.

Іншим гельмінтним захворюванням, винуватцями поширення якого також є равлики, можна вважати опісторхоз. Викликають недугу Opisthorchis felineus - трематоди, які інакше звуться котячими двоустками. Такі паразити харчуються тканинами жовчного міхура, підшлункової залози, печінки та кров`ю печінкових судин. Симптоми опісторхозу у собак – млявість, відсутність апетиту, блювання, біль у очеревині, жовтушність та поганий стан шкіри (в`ялість, сухість), знебарвлення калу, анемія.

Равлики – причина кишкової непрохідності. На щастя собаківників, далеко не всі равлики є переносниками гельмінтозів. Однак не виключено, що проковтнути песиком молюск може стати причиною закупорки кишечника. Без екстреної допомоги при такому лиху можливий летальний кінець. Розпізнати у собаки кишкову непрохідність можна за такими ознаками: неспокійна поведінка, відмова від їжі, блювання, метеоризм, відрижка, неприємний запах із рота, запор (у деяких ситуаціях може бути часткове спорожнення кишечника, коли виходить дуже мало дуже сухого калу), висока температура тіла, частий пульс, важке дихання. Живіт при закупорці кишечника дуже твердий і здутий.

Равлики – причина травм внутрішніх органів. Якщо собака з`їла равлика, то гострими уламками її раковини він міг поранити язик, небо, ясна, горлянку або стравохід. При подібних травмах тварини можуть поводитися як апатично, так і неспокійно, відмовлятися від їжі, хрипко гавкати, блювоті рухи, кашляти, важко дихати з відкритим ротом, відчувати біль під час ковтання.

Слиз равликів – причина алергічних реакцій. Нехай і не так часто, але слиз, що виділяється молюсками, теж може зашкодити собакам. Після контакту зі слизом равлики у деяких вихованців на шкірі можуть з`являтися лущення, висипання та почервоніння, не виключено виникнення сильного сверблячки.

Як уберегти собаку від контакту з равликом

Що робити, якщо собака з`їла равлика: звернутися до ветлікаря або ж відкинути паніку і почекати, коли молюс залишить організм вихованця природним чином? Безумовно, найбільш мудрим рішенням буде нанесення візиту до кабінету лікаря, особливо якщо равлик був великого розміру.

А чи можна вберегти свого песика від зустрічі з равликом? У всякому разі, можна спробувати, якщо дотримуватися таких нескладних правил:

1. Багато собак люблять плавати. У воді річок і ставків вони можуть зустріти заражених равликів. Ризик невеликий, що під час купання тварина проковтне равликом, однак повністю виключити це не можна. Можливо, не слід позбавляти улюбленця водних процедур, але якщо через деякий час після плавання у собаки з`являться тривожні симптоми, господареві доведеться негайно їхати до ветклініки;
2. Іноді вихованці ковтають равликів випадково, якщо рогаті молюски плавають у вуличних мисках. Власнику собаки, що живе у вуличному вольєрі, слід щодня мити миски для їжі та води, а також час від часу оглядати територію двору на наявність равликів. Щоденний збір молюсків вручну багаторазово знижує ризик зустрічі з собакою;
3. По ділянці слід розставити миски з невисокими краями, наповнені темним пивом чи яблучним соком. Слимаки люблять ці напої, тому охоче падають у миски-пастки, а потім плавають у них;
4. Прогнати равликів із двору можуть птахи. На ділянці потрібно розвісити годівниці із зерном чи хлібом, щоб залучити пернатих;
5. Аромат пряних трав (чебрецю, шавлії, розмарину та ін.) не подобається равликам. По периметру двору можна розсадити такі рослини;
6. З ділянки важливо вчасно прибирати впали і гниючі ягоди, фрукти та овочі, пріле листя, скошену траву. Розмаїття гниючої рослинності - рай для равликів;
7. Деякі власники, бажаючи убезпечити свого собаку від зустрічі з равликами та захистити рослини, набувають хімічні засоби для боротьби зі шкідниками. Але це вкрай небезпечно, оскільки практично всі вони містять метальдегід – речовину, що ушкоджує клітини травного тракту равликів. Однак опасенметальдегід не тільки для молюсків, але й для домашніх тварин та їх господарів. Ознаки отруєння метальдегідом у собак – блювота, пронос, сильна задишка, тремор та порушення координації рухів, конвульсії, прискорене шумне дихання, рясна слинотеча. Якщо собаку негайно не доставити до лікаря, вона загине;
8. Утримати собаку від ковтання равлика під час прогулянки стане куди простіше, якщо песик буде навчений простим командам начебто «Фу!» або «Не можна!»;
9. Якщо вдома живуть декоративні равлики, господареві не варто їх залишати наодинці з собакою без нагляду. Великий ризик, що песик захоче скуштувати смак незнайомця, що повзає, з раковиною;
10. У російських природних водоймах і на суші навряд чи зустрінеш отруйних равликів. А ось в інших країнах із спекотним кліматом такі небезпечні молюски водяться. Відвідуючи чужу країну разом із вихованцем, власнику собаки варто знати про небезпеку його зустрічі з отруйним равликом. Крім того, бажано мати в телефонній книжці номер закордонної ветеринарної лікарні, з якою можна буде зв`язатися за необхідності.