Історія появи кішок

Корейською, як войовничий поклик – «Кохянги», китайською та єгипетською – «мау», Ірландія прозвала – «пішкін», ну а російською просто – кішка.
Хроніка виникнення цих благородних істот не одноголосна і має безліч таємниць. Предками сімейства котячих є шаблезубі тигри, міациди, рисі та інші. Таких великих кішок було небезпечно приручати, а тим більше годувати з миски та привчати до домашнього туалету. На сьогоднішній день лівійська кішка, яка проживає в Африці, вважається прабатьком всіх сімейств котячих.

Одні з перших слідів котячих були помічені на Кіпрі близько восьми тисяч років до н. е. Дану тенденцію підхопили і єгиптяни, які поклонялися і обожнювали цю істоту. Варто зазначити, що за умисне вбивство кішки у стародавньому Єгипті каралося смертю. Фінікійців прийнято вважати одними з перших, хто завіз кішок до Європи. Після кілька тисячоліть цей вид тварин шалено любили і поважали, але вже в Середньовіччі їх охрестили помічниками диявола, і католицька церква їх відкинула. Цей тренд наприкінці XVII століття також дістався й до Північної Америки.

У період Ренесансу кішки знову стали потрібні людям, звичайно, не так як у стародавньому Єгипті. У 1871 році вперше у світі була організована виставка домашніх котів. Завдяки фелінологу Гаррісону Вейру були визначені основні 57 порід. Після виставки для тварин почалася нова ера = активно почали схрещувати породи та отримувати нові види. У результаті більшість селекціонерів придивлялася до дворових кішок – «а раптом пощастить і це виявиться нова порода».

Все-таки, незважаючи на «офіційні зареєстровані породи», історія кішок йде в далеке минуле, а людина лише додавала і прикрашала індивідуальні якості тварин.