Перські коти: історія та особливості породи

Історія

Ця порода дуже стара і зародилася вона в Месопотамії, яка пізніше змінила свою назву на Персію, а зараз ця держава називається Іран. У середині 17 століття італійський дворянин Пьєтро Делла Валле вперше привіз цю породу на територію Європи. На той момент коти цієї породи мали лише сіру вовну, але згодом завдяки селекції вивели багато різних кольорів. Особливий пік популярності прийшов на 19 століття - королева Англії Вікторія любила цю породу, що й піднімало б отримати такого кота. У цей же період у США порода повністю витіснила мейн-кунів та зібрала всі лаври. Через півтора століття ця порода залишається такою ж популярною та поширеною.

Характер перських котів

Всі перси відомі своїм спокійним та досить слухняним характером. Перські коти є окрасою будь-якого будинку: у них виразні очі та голос, пухнасте і дуже м`яке хутро. Під час відсутності господарів коти найчастіше сплять. Самі ж вони не грають, але й за присутності господарів рідко просять уваги. Хоча вони його дуже люблять.

Здоров`я

Незважаючи на те, що вони красиві і сильні, перси схильні до ряду потенційних проблем зі здоров`ям, найчастіше пов`язаних зі структурою морди: Утруднене або галасливе дихання, спричинене стислими ніздрями, зубні прикуси, що означають, що зуби погано зчіплюються, очні захворювання, підвищена теплова чутливість. Також існують проблеми зі шлунково-кишковим трактом та нирками.