Чи можна кішкам давати диню
Багато господарів домашніх вихованців помічають у них незвичайні смакові уподобання. Одні тварини люблять огірки, інші – халву, треті – кавуни та дині. Як впливають на травлення котів баштанні культури? Чи можна котам харчуватися динями? Що з цього приводу кажуть ветеринари та заводчики? Розберемося у питанні.
Склад та цінні властивості дині
У ній містяться каротин, глюкоза, фолієва кислота, вітаміни С, А, РР, натрій, залізо, кальцій, кремній, клітковина, яблучна та лимонна кислоти. Калорійність ста грамів продукту становить 28-38 ккал, залежно від сорту.
Корисними властивостями дині є підвищення рівня гемоглобіну, заспокоєння нервової системи та підтримка серцево-судинної, посилення роботи кишечника. Диня має легку проносну властивість, тому може використовуватися для усунення запорів. Сечогінний ефект баштанної культури може використовуватися при лікуванні хвороб печінки та нирок. Вона служить добрим і доступним засобом підтримки імунітету.
До речі, на Сході кажуть, що саме диня надає очам молодості, а для котів це важливо, адже вони за своєю натурою є нічними мисливцями. Їм важливо, щоб зір був добрим навіть у старості. Також ці домашні тварини часто страждають від хронічної ниркової недостатності або сечокам`яної хвороби. Тому сечогінний ефект дині допомагає впоратися з проявами цих недуг.
Дієтологи часто радять вводити в раціон диню під час лікування антибіотиками. Її м`якоть допомагає уникнути дисбактеріозу. Оскільки котам таку категорію препаратів призначають часто, то й у такому разі диня буде корисною для тварин. Вона відновить здорову мікрофлору кишечника, яку порушують антибіотики.
Диня в раціоні котів
У багатьох домашніх улюбленців є свої смакові уподобання, як, втім, і в нас. Іноді тварини виявляють величезний інтерес до продуктів, які невластиво вживати хижаків. Адже вони якраз належать до цієї категорії тварин. Їх організм та система травлення пристосовані до перетравлення білкової їжі, тобто м`яса у всіх його різновидах. Але, враховуючи те, що коти давно одомашнені і харчуються не в природі, не дивно, що вони цікавляться овочами та фруктами. Для них, наприклад, та сама диня є джерелом вуглеводів, а значить, і енергії.
Тим не менш, кішкам не можна давати багато такої їжі. По-перше, коти не вміють обмежувати себе у вживанні тих чи інших продуктів, які їм подобаються. Це означає, що вони можуть з`їсти багато дині. По-друге, ця баштана дуже солодка, тобто в ній багато сахарози і глюкози, до перетравлення яких їх система травлення не пристосована. Ці компоненти в дині містяться в надлишку і можуть давати занадто велике навантаження на підшлункову залозу. Якщо кіт вживає цей продукт рідко і в невеликій кількості, то нічого страшного не станеться. А коли це відбувається регулярно в сезон, причому поїдає продукт тварина великими порціями, то існує великий ризик розвитку цукрового діабету (так, він також властивий котам). Тому диня в раціоні домашнього вихованця може бути не частіше одного разу на тиждень у кількості, що не перевищує 20 грамів. Старим котам порцію можна зменшити.
Нагадаємо, що добова порція їжі для дорослої кішки становить 5% від її ваги. При масі тіла тварини 5 кг на добу вона повинна отримувати 250 г їжі. Тому 20 грамів баштанного плоду кішці буде цілком достатньо як ласощі.
Ще один важливий момент. Диня у своєму складі містить багато води. Можливо, вживаючи її, кіт просто компенсує дефіцит рідини в організмі? Чи завжди ваша кішка має доступ до води? Як правило, її не вистачає тим домашнім вихованцям, які харчуються сухими кормами. Простежте за тим, щоб у напувалці вода завжди була свіжою і в достатній кількості.
Заводчики та ветеринари рекомендують господарям котів ніколи не давати диню на голодний шлунок і взагалі не пропонувати її тваринам, які мають проблеми із системою травлення, щоб не посилювати їх.
Також не можна поєднувати вживання плода з молочними продуктами, щоб уникнути діареї.
Отже, цей солодкий продукт домашнім вихованцям можна пропонувати, але в обмеженій кількості і не регулярно. Не намагайтеся догоджати своїм підопічним, балуючи їх подібними ласощами.
