Як взяти аналіз сечі у кота
Наші домашні вихованці хворіють не рідше, ніж ми з вами. Тільки люди можуть описати симптоматику захворювання, точно вказати на локалізацію болю, а зібрати анамнез у кота дуже важко. Тому для встановлення точного діагнозу важливо здавати аналізи крові та сечі. З першим - простіше. А ось як зібрати для дослідження урину домашнього вихованця?
Про варіанти збору сечі
На практиці найчастіше у домашніх вихованців забір сечі відбувається у ветклініках та лабораторіях. Але часом провести таку процедуру виникає потреба в домашніх умовах. І це зовсім не легко. Багато що залежить від звичок кота чи кішки. Якщо тварина встигла звикнути до лотка, то спробуйте зробити так: звільніть його від наповнювача, ретельно помийте, але традиційні миючі засоби не застосовуйте, тому що вони впливають на певні характеристики урини. У сухий лоток покладіть поліетиленовий пакет, попередньо ошпаривши окропом і прикріпивши до стінок посудини так, щоб тварина лапами не могла відсунути його. Коли вихованець спорожнить сечовий міхур, перелийте урину в спеціальний контейнер для сечі за допомогою шприца без голки. Відвезіть його до ветеринарної клініки. Це треба постаратися зробити протягом години. Там сечу досліджують протягом 2 годин. Якщо цього не зробити, руйнуються її важливі складові, і тоді аналіз буде недостовірним.
Є тварина, які привчені до туалету ходити безпосередньо в унітаз. У таких випадках рекомендується закрити стік пакетом або поліетиленовою плівкою, потім почекати, поки кіт спорожнить сечовий міхур і перелити урину в контейнер. Ще один варіант збору сечі – покупка спеціального лотка із сіткою.
Часом буває і так, що домашній вихованець виявляє впертість, не хоче йти в туалет у лоток без наповнювача, нявкає і протестує. Тоді власнику нічого іншого не залишається, як по допомогу звернутися до ветеринарів. Вони роблять пункцію сечового міхура, рідше домашньому вихованцю ставлять катетер. Звичайно ж, власники переживають із цього приводу. Але сама маніпуляція безпечна. Для домашнього вихованця вона безболісна. Катетеризація як діагностична маніпуляція є доцільною для проведення бактерицидного дослідження сечі. Для якісного проведення аналізу знадобиться доставити до лабораторії 50 мл сечі.
Коли треба проводити забір сечі у тварини?
Дослідити урину необхідно у тих випадках, коли з твариною відбуваються негативні зміни. Власники знають характер свого вихованця, особливості його щоденної поведінки. Одні хвостаті друзі по життю бувають флегматичними, врівноваженими та апатичними. Інші ж — грайливі, швидкі, активні. І коли такий кіт раптом стає байдужим до того, що відбувається, лежить цілий день, не їсть - це явний сигнал про те, що з його здоров`ям щось не так.
У таких ситуаціях рекомендується звертати увагу на його сечовипускання. Йдеться про зміни частоти, можливе зменшення разової кількості урини. Це може бути ймовірною ознакою проблем із нирками. Коли ж кількість сечі, навпаки, збільшилася, кішка почала ходити в лоток — така зміна може свідчити про ниркову недостатність, інтоксикацію, гнійне запалення матки.
Діурез, тобто зниження загальної кількості сечі у тварин, відбувається при недостатньому надходженні в організм води, підвищеній температурі тіла, діареї, зневодненні. Якщо ваш кіт раптом перестав мочитися, цілком можливо, що у нього гостра ниркова недостатність. Ветеринарна статистика свідчить про те, що на це захворювання страждає половина тварин віком від 12 років. Частішати сечовипускання може при циститі та ураженнях центральної нервової системи.
Критерієм оцінки стану хвостатого друга є колір його урини. Вона буде темною при діареї та блюванні, безбарвною — при підвищеному вживанні води та певних лікарських засобів. Колір пива урина набуває, коли тварина має патології печінки. Якщо ж колір сечі червонуватий, рожевий, бурий, то в ній містяться домішки крові.
Нормальна сеча здорової тварини - прозора. Вона без різкого запаху. Її помутніння викликають присутні у складі жири, солі, слиз, бактерії, елементи клітин. Основним симптомом сечокам`яної хвороби у кота є зміна прозорості урини. Якщо ж відчувається зміна її звичного запаху, то, швидше за все, це свідчить про закупорку сечовивідних шляхів.
Варто врахувати, що до хвороб органів сечовивідної системи більше схильні представники певних порід. Це сіамські, абіссінські, російські блакитні кішки та мейн-куни.
