Все про життя та харчування дикого кота манула

Історія походження

Довгі роки еволюції практично не позначилися на зовнішності представників породи манув: і сьогодні вони виглядають так само, як століття тому. Більше того, це одна з найдавніших тварин, які нині вивчені не до кінця. Незрозуміле і походження назви. Ясно тільки одне: слово «манул» має тюркське коріння. Правда, у манула є й інше ім`я – паласів кіт. Ним він завдячує вченому Петеру Палласу, який випадково зустрів дикого лісового кота, і першим описав його спосіб життя ще у XVIII столітті.

Основні характеристики

Дика кішка породи манул є поєднанням протиріч: з одного боку, вона м`яка і пухнаста; з іншого – похмуре, непривітне вираження морди, геть-чисто відбиває полювання доторкнутися до тварини.

Цей різновид водиться в Центральній Америці та Тибеті, у Забайкаллі та західному Китаї. Зовні тварина мало чим відрізняється від звичної нам домашньої кішки: розміри тіла, довжина хвоста та об`єм голови – все приблизно так само, тільки ось лапи трохи коротші. Правда, через густу і пухнасту вовну кінцівки здаються дуже масивними, так само як і весь кіт. Для кота манула вага вважається нормою в межах 5 кг.

Шерсть пухнаста і м`яка, дуже густа. Забарвлення – світло-сірий, з білими відблисками на кінчиках шерстинок. На щоках зазвичай присутні по дві чорні смуги, такі ж мітки можуть бути і по всьому тілу. Заслуговують на увагу очі манула - вони більше за розміром, ніж у домашнього кота, яскраво-жовтого кольору, мають круглі зіниці. Пазурі довгі та гострі.

Породи

Розрізняють кілька видів цієї породи. Різниця між ними не суттєва, але вона є.

Звичайний манув

Це класичний кіт манул, який мешкає переважно в Монголії, Забайкальському краї та Китаї. Саме цей різновид був відкритий світові Палласом у 1776 році. Тварина покрита світло-сірою шерстю, з локальними чорними смугами.

Середньоазіатський

Ця порода кішок манул дещо відрізняється від попереднього виду, зокрема забарвленням. Для таких представників сімейства котячих характерна рудувата шерсть із смугами червоного відтінку. Вони поширені переважно у Туркменії, Афганістані та Таджикистані.

Тибетський

Манули, що належать до породи Тибету, за будовою схожі з двома попередніми різновидами, але відрізняються кольором вовни – ці тварини дещо темніші за звичайні. Більш того, з настанням зими їхня шерсть змінює свій відтінок на сріблястий.

Як живе і чим харчується

Манули – нічні хижаки. Вони без проблем знаходять собі житло в розщелинах скель, можуть займати чужі нори, воліючи не рити їх самостійно (хоча, без сумніву, можуть це робити). Тварини повільні і навіть неповороткі, тому полювання на довгих відстанях - не їх коник. Вони вважають за краще терпляче чекати на жертву, причаївшись біля її житла, тим більше що колір вовни котів дозволяє відмінно злитися з навколишньою місцевістю.

Основу раціону звіра складають всілякі гризуни, куріпки та жайворонки.

Якщо тварині загрожує небезпека, вона знаходить укриття у скелях та на деревах. Манул веде відокремлений спосіб життя – самці ніколи не живуть разом із самками та кошенятами.

Розмноження

Період гону у манулів буває лише 1 раз на рік – з початку лютого до кінця березня. При цьому тічка у самок триває недовго: якщо не було зачаття протягом першої 1-2 діб, потомства цього року не буде. Кошенята манула з`являються на світ приблизно через 60 днів після спарювання. Малята народжуються сліпими, і важать не більше 300 г. До двотижневого віку у кошенят розплющуються очі, а ще через два тижні вони вже цілком можуть самостійно полювати.

Охорона та населення

Популяцію манулів не можна назвати численною: навіть у природних умовах проживання, враховуючи, що всі місця проживання тварин посилено охороняються, можна зустріти не більше 3 особин на кожні 10 квадратних кілометрів. Манули чудово вміють ховатися, тому оцінити реальну кількість тварин досить важко. Проте фахівці стверджують, що тварини на межі зникнення.

Утримання у неволі

Кота манула важко уявити, що живуть у домашніх умовах. Це дика, степова тварина. Тому питання «Скільки коштує кошеня?» не варто. Для нього можуть бути прийнятними умови життя тільки в зоопарку, але й там манул може розцінювати найближчих сусідів як ворогів.

Звір цілком здатний захищатися, використовуючи свої ікла і пазурі, якщо почує якусь небезпеку, тому його не можна назвати безпечним. Але це стосується лише тих осіб, які проживають у неволі. У природних умовах вони не задиристі, швидше навпаки, дуже усамітнені тварини.

Відео «Кіт манув, який переміг час»

З цього відео ви дізнаєтеся про давню породу котоп манул, яка з`явилася багато століть.