Вітаміни для собак

Категорія Собаки

Зміст

Про роль та вибір вітамінів
Що і для чого?

Ці речовини є каталізаторами обмінних процесів в організмі. Вони прискорюють асиміляцію та дисиміляцію, допомагають нормалізувати травлення та покращують самопочуття. Отже, які вітаміни потрібні псам? Як їх правильно вибирати?

Про роль та вибір вітамінів

Сьогодні виробники намагаються додавати їх у якісну продукцію для харчування собак. Йдеться про корми супер преміум класу та преміум класу. І про це свідчить блискуча шерсть домашнього друга, його відмінний апетит, активність та оптимізм. Але іноді при годівлі вихованця високоякісної сухої продукції не вдається забезпечити організм усіма важливими речовинами. Пов`язано це з тим, що в нього неповністю засвоюються певні складові корму.

Багато господарів навмисно відмовляються від «сушіння» і віддають перевагу натуральному типу вигодовування. У цьому випадку ризик авітамінозу у пса розвивається через те, що при термічній обробці більшість вітамінів руйнується. У свою чергу, авітаміноз призводить до зниження захисних сил організму, і багато процесів у ньому сповільнюються, порушуються. Прискорюється старіння, пес не може протистояти застудам, інфекційним та іншим заразним недугам. Шерсть тварини тьмяніє, може випадати, втрачає еластичність, міцність.

Варто знати, що у певні періоди життя потреба у добавках у псів змінюється. І дуже важливо стежити за надходженням вітамінів та мінералів до організму цуценя в період його активного зростання. Особливо це стосується представників службових порід. Абсолютно інших вітамінних комплексах потребує організм старіючого пса. Навіть дрібним і великим собакам потрібні різні полівітаміни. Є такі добавки для вагітних сук, розроблені для покращення стану вовни, підтримки здоров`я суглобів. Не слід забувати, що існує небезпека передозування таких речовин, тому не можна старатися і завжди потрібно вивчати інструкцію до таких препаратів, суворо її слідувати.

Що і для чого?

Отже, які саме потрібні вітаміни для хвостатих вихованців у щоденному меню? Ось вони:

Ретинол. Його дефіцит порушує здоровий процес зростання молодого цуценя, негативно позначається на розвитку зорового апарату, кісткової системи. Для здоров`я шерстного покриву та шкіри вітамін А теж вкрай необхідний. Нестача ретинолу призводить до погіршення роботи репродуктивної системи, труднощів із зачаттям та виношуванням потомства. Ця речовина міститься в морській рибі, моркві, хурмі. Найпростіше для поповнення запасів ретинолу в собачому організмі давати псу риб`ячий жир.
Вітаміни групи В. Важливими для хвостатих вихованців є В12, В2, В1, В6. Ці компоненти впливають на обмін речовин, підтримують роботу центральної нервової системи та системи травлення. Всі вищевказані речовини є в сирому м`ясі. Але ветеринари не рекомендують давати його псам, а після термічної обробки практично всі вони руйнуються. Висока потреба в таких речовинах - у вагітних сук, псів, зайнятих на службі і постійно піддаються нервовим та фізичним навантаженням. Всі ветеринарні полівітаміни містять В1, В2, В6 та В12. Їх дефіцит у собак може призводити до набряків, судом, зниження апетиту, проблем із травленням. Іноді тривала нестача цих речовин викликає у домашнього вихованця кератит, тріщини на шкірі, збої в роботі ендокринної системи.
Аскорбінова кислота. Саме вона є відповідальною за стан захисних сил організму пса. Як антиоксидант вітамін С протистоїть розвитку домашнього друга інфекційних захворювань.
Ергокальциферол, або вітамін D, незамінний для зростає песика, оскільки протистоїть розвитку рахіту, відповідає за здоровий розвиток опорно-рухового апарату. Його дефіцит порушує кальцієво-фосфорний баланс, що призводить до рахіту.
Токоферол. Його нестача у щоденному меню негативно впливає на роботу репродуктивної системи кобеля або суки. А ще він є захисником шкіри, оберігаючи її від вільних радикалів. Він гальмує старіння шкірного покриву і запобігає сухості. Отже, щоб не мучити себе розрахунками правильних доз вищезгаданих корисних речовин, краще купувати своєму чотирилапому другу готові комплекси, попередньо порадившись із ветлікарем, враховуючи схильність підопічного до генетичних захворювань.