Тиковане забарвлення або «малюнок без малюнка»

Тепер заводчики прямоухих і вислоухих скотишів вже не вдаються до в`язання з британськими кішками, адже вже є достатньо виробників, котів і кішок, з властивими різними варіаціями цього забарвлення. На сьогоднішній день усі зусилля спрямовані на роботу щодо покращення типів шотландців, представників групи тикованих. Адже поки що за ними спостерігається відставання у чисельності, а лідери породи – біколори, класичні забарвлення з білим.

Секрети генетики

Робота з тикованим забарвленням непроста, у його генетиці присутні загадки та протиріччя. Ніхто ще не зміг розставити всіх точок над «і», але професіоналам подібні завдання здаються цікавими та захоплюючими.

На даний момент фелінологи змогли виділити два гени, які відповідають за присутність тикінгу кішок: ген абіссінського тикінгу та ген «загального» тикінгу.

Коли діє ген абіссінського тикінгу, його раніше прийнято було позначати Та, корпус тварини не має якогось певного малюнка, а поверхня тіла покрита тикованим (смугастим) ворсом, з однаковою частотою смужок на кожній ворсинці.

Ідеалом вважається забарвлення з потрійним зонуванням вовни. Мордочка, лапи та груди можуть мати «намиста», очі обведені «ободком», обов`язковою є наявність темнішої смужки вздовж хребта.

Донедавна існувала помилкова думка, що ген Та є наддомінантним алелем гена Tabby. Алелі Т і Ttb у цьому гені зумовлюють наявність у тварин тигрового та мармурового малюнка на шубці.

Але за численними результатами схрещувань тигрових і мармурових кішок з тикованими, стало ясно, що існує окремий ген (або гени) поза локусом теббі, який «прибирає» малюнки з шерсті тварин.

Ген Unpatterned (U) покликаний відповідати за присутність «загального» тикінгу, він задає не кількість смуг на волосинках, а згладжує відмінності у насиченості фарбування вовни.

Але під дією такого гена прояв алелей локусу Tabby маскується лише у разі сріблястого забарвлення. Гомозиготна форма гена U здатна приховувати малюнок майже цілком (як виняток – слабкі маркери на лапах та хвості).

У гетерозиготній формі часто спостерігається прояв «тіньового» малюнка на корпусі та чіткого на лапах та хвості. Цей ген відрізняється від абіссінського тикінгу ще й тим, що починає працювати одразу з моменту народження кошенят.

Таке кошеня з`являється на світло з малюнком, який починає поступово розтушовуватись у міру дорослішання. Аналогічна дія генів спостерігається і серед інших членів сімейства котячих: дитинчата левів і пум теж з`являються на світ вже з плямами.

Існує і черепахове тиковане забарвлення – це візерунок на недвоколірному фоні черепахового забарвлення. Такі забарвлення називають торби (tortie+tabby).

Заводчики вважають, що негласне змагання двох генів виграє ген Та. Особлива дія абіссінського тикінгу, що проявляється «стиранням» малюнка на шерсті абсолютно всіх кольорів, допомагає отримувати дуже незвичайні червоні та кремові відтінки кішок без присутності тэббі.

За допомогою гена U такого результату досягти неможливо. Дія гена абіссінського тикінгу більш передбачувана і ефектна, тому заводчикам тварин навіть із затушкованим сріблом і золотом, які користуються і геном «загального» тикінгу, все ж таки переважно працювати саме з абіссінським.

Цей тикінг сприяє наданню елегантності та шику будь-яким забарвленням та їх варіаціям, з малюнками та без, з наявністю або відсутністю срібла: шоколадним, чорним, блакитним, циннамоновим.

Зараз усі можливі варіації тикованого забарвлення міцно увійшли до моди. Насамперед, безумовно, це кішки золотого та сріблястого забарвлення.

Тим часом триває активна робота над тикованим суцільним та малюнчастим забарвленням. Завдяки природній красі та благородству такі кішки незабаром приваблять ще більшу кількість любителів з усього світу.