Способи визначити породу своєї кішки чи кота за забарвленням

Визначення за розмірами

При відповіді на питання, як дізнатися породу своєї кішки за габаритами, враховують, що більшість звичайних домашніх кішок мають довжину тіла, що варіюється в межах від 50 до 75 см. Довжина хвоста зазвичай не перевищує 30 см, а маса дорівнює 4-6 кг у котів і 2-4,5 кг у котів. Однак іноді породні особливості тварин виявляються у збільшених габаритах їх тіл. Ця ознака допомагає визначити приналежність вихованця до породи.

Так, до найбільших різновидів тварин відносяться:

• курильський бобтейл (вітчизняна порода, виведена на далекосхідних островах Ітуруп та Кунашир);
• піксібоб (штучно виведений у США різновид, представники якого зовні нагадують руду рись);
• ванська турецька (одна з найдавніших на Землі порід);
• американський бобтейл (виведені на основі диких кішок у Північній Америці);
• шартрез (французька порода, відома у себе на батьківщині під назвою «собако-коти»);
• лісова норвезька (маса тіл самців цього різновиду може досягти 10 кг);
• британська;
• мейн-кун;
• сибірська;
• регдолл;
• савана.

Є породи кішок, маса яких менша, ніж у більшості домашніх звірків. Найбільш поширені з них:

• манчкін (порода, яка часто брала участь у схрещуваннях при виведенні нових різновидів);
• бамбіно (результат схрещування манчкіна та канадських безшерстих сфінксів, маса яких не перевищує 2,5 кг);
• скукум (отримані від схрещування між манчкинами і лапермами, мають хвилясту довгу шерстку);
• сінгапурська (виведена на Сінгапурі, потім була вивезена до США та Європи);
• кінкалоу (рідкісний різновид кішок, представники якого важать близько 1,3 кг);
• наполеон (результат схрещування перських кішок та манчкінів, важить близько 2,5 кг);
• ламбкін (тварини, що мають кучеряву вовну, як у ягнят, у дорослому віці важать близько 1,8 кг);
• двельф (порода тварин без вовни, отримана як результат схрещування манчкінів, американських керлів та канадських сфінксів, важить близько 3 кг);
• мінскін (маленькі та легкі кішки без шерсті);
• скіф-тай-дон (найменші кішки у світі, більш відомі під назвою «Тойбоб»).

Зовнішні ознаки

У спробах розпізнати породу кішки враховують, що переважна більшість безпородних кішок мають середні за розмірами і виглядом зовнішні ознаки — лапи, груди, криж, голову. Однак деякі породи виділяються нетиповими вухами. До таких відносяться:

• українською дівкою (кішки зі згорнутими вухами, що виділяються повною відсутністю вовни або її невеликою наявністю);
• ельф кет (тварини з узорами великими вухами, виведені в США);
• американські керли (єдині у світі кішки із загнутими вухами, ступінь загину у яких може досягати 180 градусів);
• висловуха шотландська (кішки з деформованим вушним хрящем, через яке вушка звірка складені навпіл, у деяких випадках здається, що вушка повністю приросли до голови);
• пуделькет (екзотична спеціально виведена порода кішок з великими вухами, що обвисли, які є основним показником їх краси).

Більшість кішок мають відносно довгий і добре помітний хвост. Однак у деяких тварин короткий хвостик або його повна відсутність ознака приналежності до породи. До пород з такою особливістю належать:

• кімріки (тварини, у яких зовсім немає хвоста, вони ще виділяються укороченими передніми лапами і унікальною ходою, що стрибає);
• японський бобтейл (кішки, хвіст яких за довжиною не перевищує 12 см і обов`язково має бути закрученим);
• менкси (у тварин цієї породи або є довгий пишний хвіст, або немає ніякого).

Маленькі лапи

Під час виведення кішок з укороченими лапами була думка про те, що у них будуть сильні порушення рухливості. Насправді виявилося, що укороченность кінцівок нівелюється рахунок підвищеної гнучкості хребта.

До подібних пород належать:

• скукум;
• манчкін;
• мінскін;
• двельф;
• наполеон;
• манчкін.

Визначення по шерсті

До кішок з подовженою вовною відносяться:

• гімалайська (тварина перського типу з геном сіамського забарвлення);
• лісова норвезька (у цих звірків, крім довгастої вовни, є штани, бакегбарди та зимовий комір);
• турецька ангора (довгошерста кішка з білим забарвленням, виведена в Анкарі);
• турецький ван (білошерста кішка з двома цятками — на голові та лівій лопатці);
• регдолл;
• невська маскарадна;
• перська;
• мейн-кун;
• бірманська.

Кучерява вовна

Різновиди з вовною, що звивається, об`єднані під назвою «рекси». До таких різновидів з довгою шерстю належать:

• ла-перм (тварина з шикарною кучерявою шерсткою по всьому тілу і на хвості);
• богемський рекс (звірятко, виведений у Чехословаччині і має серед своїх предків перських котів);
• силкирк рекс.

Є й короткошерсті рекси, зокрема:

• девонширський рекс (шерсть на вигляд і якість нагадує каракуль, тварини відрізняються підвищеною тактильністю);
• жесткошерстная американська (тварина, в якої звиваються навіть вуса);
• герман-рекс (порода родом зі Східної Пруссії, має укорочену вовну з плюшевими завитками);
• корніш-рекс (американський різновид, по статурі схожий на гончаків собак, а за якістю шерсті — на кроликів).

Є породи, які зовсім не мають вовни. До різновидів таких лисих кішок відносяться:

• донський сфінкс (виділяються мішкуватою шкірою, великими вухами та виразним поглядом);
• петербурзький сфінкс, він же петерболд (порода, що вийшла від схрещування сфінксів та орієнталів, але зовні несхожа на батьків);
• бамбіно;
• канадський сфінкс;
• український лівкою.

Ідентифікація забарвлення

Сіамським забарвленням вовни виділяються такі різновиди:

• сіамська (різновид, стандартом якого є характерне забарвлення та блакитні очі мигдальної форми);
• гімалайська (виділяється світлим тілом із затемненими лапами, вухами, мордою та хвостом та яскраво-блакитними очима);
• бірманська (звірятка з пойнтовим забарвленням та «рукавичками»);
• сноу-шу (кішки з міткою на обличчі, зовні схожою на літеру V);
• балінезійська;
• невська маскарадна;
• регдолл.

Серед порід із блакитною вовною найчастіше зустрічаються такі:

• корат (насичено-блакитне забарвлення шерсті, кінці якої виглядають посрібленими, і оливкові очі виділяють цей різновид серед інших);
• британська короткошерста;
• шартрез;
• нібелунг;
• російська блакитна.

До кішок з пісковим забарвленням вовни відносяться:

• абіссінська (давня порода, виділяється підшерстком червоного забарвлення і чорним тиккуванням);
• сомалі.

Деякі кішки виділяються диким забарвленням, яке робить їх схожими на гепардів та тигрів. До них відносяться:

• єгипетська мау (плями у цієї тварини покривають не лише шерсть, а й шкіру);
• бенгальська;
• сибірська;
• савана;
• курильський бобтейл;
• серенгеті.

Коричневий - одне з найрідкісніших забарвлень у кішок. Порід з таким кольором вовни не так багато:

• гавана браун (спочатку була відома під назвою «орієнтальна каштанова»);
• тиффані-шантіллі (виділяються не лише нетиповим забарвленням, а й своєрідним характером).

Визначення породи кішки - легка та коротка процедура. Вміючи зрозуміти породу кішки, можна бути спокійним за свого вихованця та готувати його до виставок та змагань.