Чим лікувати нежить у кота в домашніх умовах: що робити, краплі при лікуванні нежитю

Нюхання для кота - Важливий фактор його існування. Коти і кішки - хижаки і вистежують свій видобуток в основному за допомогою нюха, але, як і людина, коти схильні до захворювань дихальних шляхів - зокрема носа. Не варто сподіватися, що хвороба пройде сама, адже відсутність нюха спричиняє вихованцю масу занепокоєнь.

Причини риніту, запалення слизових оболонок носа можуть бути різні:

• алергія;
• наявність сторонніх предметів;
• чумка;
• кальцивіроз;
• пневмонія;
• ринотрахеїт;
• ураження паразитами;
• новоутворення.

Ризику запалення піддаються всі породи, незалежно від статі та віку, пори року.

Симптоматика причин

Нежить у кішок - захворювання хоч і несерйозне, але приносить масу незручностей як тварині, так і господареві.

Існує загальна симптоматика нежиті у кішок, як вторинного захворювання, але не потрібно скидати з рахунків первинну патологію.

Загальні ознаки виявляються такими симптомами:

• слизові виділення з носа: прозорі або густі жовті, із зеленим відтінком, сірим;
• сльози очі з гнійними елементами;
• почервоніння та набряклість слизових;
• чхання доошки;
• зміна поведінки, відмови від корму;
• постійне тертя лапами мордочки.

Якщо причина нежиті алергія, то подібні симптоми спостерігаються у кота постійно, залежно від перебування поряд з алергеном. Це може бути сигаретний дим, пил та побутова хімія. Сезонний прояв може бути реакцією на пилок рослин.

Рослини, точніше їх пилок, є частою причиною появи алергічного нежитю у котів.

Супутні симптоми

Сторонні предмети, що потрапили через ніс, найчастіше там не затримуються, а проходять далі в горло, чим провокують супутні симптоми.

Поряд із пінистим нежитем спостерігатимуться напади хворобливого кашлю, хрипи, тварині важко дихати, іноді відхаркування кров`ю.

• Виділення можуть виявлятися при гострій течії котячої чумки. Інші видимі ознаки матимуть вирішальне значення під час лікування. Усунувши первинне захворювання, пропадає і нежить.
• При панлейкопенії спостерігається відсутність апетиту у кішки, апатичність, важке дихання, блювота, пронос, в животі бурчить, різке підвищення температури. Характерною ознакою чумки є нездатність тварини пити воду, при цьому відчувати сильну спрагу. На шкірі живота можлива поява заповнених гноєм плям. Також присутній кашель, виділення з очей, хрипи.
• Найпомітнішою ознакою наявності кальцивірозу виступає раптова втрата апетиту. Далі підвищується температура до сорока градусів, чхання, наявність ранок на слизовій оболонці рота, губах, біля пазурів. Участене дихання, задишка, хвороблива кульгавість.
  

  Риніт та відмова від їжі – два головні симптоми кальцивірозу вихованця.

• Наявність пневмонії характеризується появою кашлю, хрипів, підвищенням температури, слабкістю тварини. Утруднене та прискорене дихання, можлива присутність лихоманки. За відсутності апетиту виражена сильна спрага.
• При ринотрахеїт період інкубації триває до шести днів. Перші ознаки – слабкість, відмова від корму, підвищення температури, задишка, кашель. Далі з`являються рани мовою.
• При зараження паразитами тварина страждає як носовими виділеннями, а й постійним чханням. Грибкова поразка найчастіше проявляється виділеннями після сну – прозорого та рідкісного характеру, закладеністю органу нюха.

Як у домашніх умовах вилікувати нежить у кота?

Якщо, крім виділень, жодних супутніх ознак не спостерігається, тварину можна лікувати в домашніх умовах самостійно.

1. Для початку створюють сприятливі умови для утримання: усувають протяги, утеплюють підстилку, кота переміщують у тепле місце.
2. Необхідно прибрати посохлі кірки біля очей та органу нюху. Робити це потрібно за допомогою ватного диска, змоченого трав`яним настоєм антисептичної дії або розчином борної кислоти.

Краплі при лікуванні нежитю

Зволожити слизову сульфатом цинку. Для закапування можна використовувати дитячі назальні краплі. По одній краплі в ніздрю щодня.

Якщо немає підвищення температури, можна робити прогрівання гарячим піском, до трьох разів на день. Допустимо промивати ходи гіпотонічними розчинами. Для цього потрібно взяти одну чайну ложку морської солі, розчинити у половині склянки теплої води. І також використовують буряковий сік: одна частина соку на три частини води. Зволожують слизові оболонки 0,5% розчином таніну, або 1% содовим розчином.

На щастя господарів, для лікування риніту існують спеціальні краплі. Рекомендувати Вам ті чи інші може ветеринар.

Для знищення патогенної флори можна застосувати вдування стрептоцидового порошку. Закопувати можна екмоновоциліном, розведеним фізіологічним розчином у пропорції один до двох. По дві краплі в ніздрю.

Усі призначення повинен прописувати ветеринар, відштовхуючись від причин захворювання.

Інфекція

Якщо причиною виступає інфекція, допустиме призначення галазоліну, ним зволожують слизову, тимогену – капають по дві краплі протягом десяти днів. Призначений діоксициклін задають із розрахунку: п`ята частина таблетки на один кілограм маси тіла кішки в перший день призначення.

Далі дають половину від початкового призначення протягом двох тижнів. Звичайна доза фоспренілу: приблизно від 0,2 до 0,5 частини ліки на один кілограм маси тіла. Застосовують один раз на день. Тяжкий перебіг інфекції потребує комплексної терапії: крапельниці, імуномодулюючі засоби, зокрема – галавіт.

Алергічний нежить

Алергічний нежить у котів – явище дуже поширене.

При алергічному нежиті показано короткочасне лікування стероїдними препаратами, антигістамінними. Основні заходи при алергічному риніті спрямовані на усунення алергенного середовища. Не допускати моціону кішки в період цвітіння рослин, якщо алергія на пилок. Після витирання носа та очей від виділень необхідно знищувати серветки, просто спалюючи їх. Обмежувати прогулянки тварини в період інтенсивного руху транспортних засобів, щоб уникнути подразника у вигляді вихлопних газів.

Сторонні тіла

Вологий рожевий ніс – саме таким він має бути у здорового кота.

При попаданні в носові ходи сторонніх тіл нежить зазвичай багатий і безперервний, з прозорими виділеннями. Якщо сторонні дрібниці видно неозброєним оком, власник може видалити його самостійно, після чого протягом тижня закопувати регенеруючими засобами, що усувають набряк, загоювальні пошкодження.

Якщо ж предметів не видно, але є підозра на їх наявність – негайно звернутися до лікаря.