Як правильно ставити уколи коту препаратом цефтріаксон?

Категорія Кішки

Зміст

Про препарат Цефтріаксон
Показання до застосування
Протипоказання та побічні дії
Особливості внутрішньом`язового введення
Розрахунок дозування
Розведення
Як зробити кішці укол?

Як правильно ставити уколи коту препаратом Цефтріаксон?

Якщо у вашого кота чи кішки є захворювання, спричинене хвороботворними бактеріями, ветеринар призначає антибактеріальну терапію. Одним з найчастіше застосовуваних антибактеріальних препаратів широкого спектра дії є Цефтріаксон.

Цей лікарський засіб призначають як людям, так і тваринам при інфекціях дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідної системи, при інфекції лор-органів, менінгітах та сепсисі. Також Цефтріаксон вводять для профілактики інфекційних ускладнень після хірургічних втручань.

Про препарат Цефтріаксон

Ліки належить сімейству цефалоспоринів 3 покоління. Належить до групи бактеріостатичних препаратів, що пригнічують ріст та розмноження бактерій. Механізм дії Цефтріаксону заснований на блокуванні побудови клітинної стінки бактерій, у великих дозах він набуває бактерицидного ефекту: знищує хвороботворні мікроорганізми.

Після введення кішці препарат швидко та повністю всмоктується, його біодоступність 100%. Ефект настає в середньому через 2-3 години після ін`єкції.

Як правильно ставити уколи коту препаратом Цефтріаксон?

Незважаючи на широкий спектр впливу, до Цефтріаксону стійкі деякі штами золотистого стафілококу, ентерококи та Bacteroides fragilis.

Показання до застосування

Уколи цефтріаксону призначають кішкам для:

Лікування різних інфекційних захворювань:

Шлунково-кишкового тракту;
Дихальна система;
Жовчовивідних шляхів;
Нирок та сечовивідних шляхів;
Остеомієліту (інфекція кісткової тканини);
Менінгіту (бактеріальне ураження оболонок нервової тканини).

2. Профілактики післяопераційних ускладнень.

3. Профілактики зараження садків та укусів від інших тварин, поряд з антирабічною сироваткою.

Протипоказання та побічні дії

Цефтріаксон частково виводиться із сечею, тому дуже важливо враховувати стан нирок тварини перед введенням. Кішці, що мала в минулому захворювання печінки, нирок та жовчного міхура, препарат або протипоказаний, або коригується дозування введення.

Ліки заборонені для лікування кошенят, тому що токсична дія ліки на ніжний організм тварини перекриває користь. Не можна давати Цефтріаксон вагітним і годуючим кішкам. У вагітних кішок після введення препарату може статися викидень або згодом народитися хворе потомство. У кішок, що годують ліки проникає в молоко і надає отруйну дію на кошенят.

Повинно пройти не менше трьох місяців з моменту закінчення курсу Цефтріаксон перед планованим спарюванням тварин. За цей час лікарський засіб повністю виводиться із організму. Інакше великий ризик генетичних порушень у запланованого потомства через тератогенний ефект препарату.

Особливості внутрішньом`язового введення

Для домашнього лікування за вказівками ветеринара найчастіше використовують внутрішньом`язове введення препарату. Цей спосіб має ряд переваг:

Технічна простота виконання. Практично будь-який господар при уважному дотриманні інструкції зможе ввести своєму улюбленцю необхідну дозу препарату.
Рівномірний та плавний розподіл препарату в організмі. Після введення концентрація ліків у вогнищах ураження накопичується з постійною швидкістю, без перепадів. Це, у свою чергу, знижує ризик реактивної алергічної відповіді організму.

Лікування триває один-два тижні.

Якщо за цей час симптоми хвороби не пройшли або їхня виразність помітно не знизилася — потрібно терміново везти кішку до ветеринара!

Розрахунок дозування

Усі необхідні дози докладно прописані в інструкції із застосування. Дуже складно з першого разу зрозуміти, як правильно розводити препарат, а помилка неприпустима!

Способи застосування та дозування:

Для отримання потрібної концентрації препарату необхідно розвести порошок цефтріаксону у співвідношенні 3,6 мл на 1 г порошку. За такої пропорції ми отримаємо 250 мг ліки в обсязі 1 мл. Саме цей обсяг має наповнений інсуліновий шприц.
Один флакон містить 1 г Цефтріаксону, тому для досягнення необхідної концентрації потрібно наповнити флакон 3,6 мл розчинника, перемішати до повного розчинення порошку і наповнити шприц необхідним об`ємом ліків.
Препарат вводиться 1 раз на добу. Добова доза розраховується залежно від маси кішки. Твариною вагою менше 2 кг вводитиметься 0,5 мл Цефтріаксону (половина об`єму інсулінового шприца). Якщо кішка важить понад 2 кг, доза подвоюється до 1 мл.

Розведення

Антибіотики, у тому числі Цефтріаксон, розводять на спеціальній ін`єкційній воді або на анестетиці. Методи розведення мають свої переваги та недоліки.

Ін`єкційна вода біологічно нейтральна, вона не впливає на організм кішки. Важливо, що укол Цефтріаксон — дуже болісна процедура! Вода не полегшить біль, а значить тварина чинитиме опір уколу і може нашкодити собі.

З місцевих анестетиків для розведення Цефтріаксону найчастіше використовують новокаїн та лідокаїн. Дія новокаїну настає через 1-2 хвилини. Знеболюючий ефект помірно виражений, але цього достатньо для виконання ін`єкції кішці. Побічні ефекти рідкісні – 0,01% випадків. Як правило, вони виникають з боку серцево-судинної системи та виявляються падінням артеріального тиску та брадикардією. Також можлива алергія на введення.

Лідокаїн у 2 - 6 разів сильніший за новокаїн і рідше викликає алергічні реакції, але має виражену кардіотропну дію. Даний препарат відноситься до групи антиаритмічних, тому що уріжає частоту серцевих скорочень і тим самим сприяє зниженню артеріального тиску.

Ось чому для уникнення небажаних побічних ефектів з боку серця ветеринари віддають перевагу 0,5% розчину новокаїну.

Як зробити кішці укол?

Техніка постановки уколу повинна дотримуватися суворо та послідовно. Тільки так можна звести до мінімуму ймовірність ускладнень.

Як було сказано раніше, 1 мл інсуліновий шприц. Він дозволяє точно контролювати дозування. Голка в комплекті зі шприцем коротка, зріз голки тупіший. Завдяки такій голці навіть при максимальному введенні ризик зачепити важливі судини та нерви мінімальний.
Місце уколу визначається приблизно на один палець вище скакального суглоба по задній поверхні стегна або в триголовий м`яз плеча.
Для правильного та безпечного введення препарату необхідно знерухомити тварину. Іноді кішка ніяк не дозволяє зробити укол, і господар змушений давати кішці заспокійливі таблетки. Але найчастіше досить погладити її, після чого закутати у тканину.
Місце уколу необхідно обробити спиртовою ваткою або серветкою. У довгошерстих кішок потрібно переконатися у відсутності калових грудок у товщі вовни, інакше є ризик зараження!
Голку вводять впевненим рухом під гострим кутом 30-45 градусів у бік основи хвоста. Укол повинен бути достатньої сили, щоб швидко пройти шкіру та м`язові шари, не викликавши неприємного почуття здавлювання у кішки.
Ліки вводять якнайповільніше, щоб не допустити розриву м`яких тканин.
Вийнявши шприц, необхідно послабити фіксацію кішки та ще раз її заспокоїти.
Так як укол дуже болючий, необхідно чергування передніх та задніх лап або сторін введення.