Як виготовити своїми руками одяг для котів?

Як вибрати тканину та дизайн?

Одяг для котів і котів можна виготовити з різних матеріалів. Плануючи вбрання та підбираючи тканини, необхідно оцінювати кожен елемент майбутнього костюма за рядом критеріїв. Підбір пряжі, якщо одяг вирішено пов`язати, ведеться з урахуванням тих самих факторів:

1. Міцність. Потрібно пам`ятати, що одяг повинен витримувати котячі ігри. Кішка може необережно зачепити або навмисне підчепити тканину пазурами. Сипуча тканина, тендітне мереживо підійдуть лише для короткочасних фотосесій.
2. Еластичність та легкість. Тварина негативно віднесеться до спроби обмежити рухливість. Одяг, що сковує рух, завдасть кішці помітного дискомфорту. Занадто вільний одяг робити не рекомендується, щоб кішка не зачепила складками за деталь обстановки.
3. Гігієнічність. Прання та сушіння котячого костюма не повинні виявитися проблемою. Донести до кішки, щоб вона берегла вбрання, абсолютно неможливо. Тому навіть короткий захід може вимагати чищення, не кажучи вже про повсякденне носіння.
4. Безпека. Тканина, яка легко чіпляється за навколишні предмети, є джерелом небезпеки та підходить тільки для коротких заходів, на яких кішку ретельно контролюють. Те ж стосується і тканин, від яких вихованцю не важко відгризти шматочки. Їх заковтування здатне призвести до тяжких наслідків.

При цьому потрібно враховувати призначення костюма та індивідуальні особливості тварини:

• Порода, якість шубки та чутливість шкіри. Для сфінксів, позбавлених волосяного покриву, особливо актуальним є питання теплоізоляції. Це стосується як захисту від холоду, так і захисту від перегріву та сонячних опіків. Для утеплення оптимально використовувати синтепон: він легкий, тримає форму та добре переносить прання.
• Одяг для повсякденного носіння повинен бути максимально практичним і комфортним. Декоративні вбрання можна робити більш химерними за умови, що тварина буде під постійним наглядом. Важливо: якщо захід проходить на відкритому повітрі, у стресовій обстановці або місці великого скупчення людей, критерієм безпеки нехтувати не можна: є ризик, що кішка вирветься, залишивши зону досяжності та поле зору власників. У такій ситуації непрактичний одяг загрожує прикувати кішку, що втекла, до одного місця, привести до механічного удушення або зробити тварину легкою здобиччю.
• Рухливість та темперамент кішки впливає на вимоги до міцності.
• Вік та здоров`я кішки впливають на всі критерії. Наприклад, у міру старіння тварини стають більш охайними. Тому одяг таких кішок повинен особливо добре переносити чищення.
• Довжина та структура вовни (вона не повинна переплітатися з тканиною, потрапляти у застібку).
• Вплив сонячних променів, деякі види забруднень і часте прання, колючки - все це може вплинути на стан тканини. Слід продумати, для яких зовнішніх умов призначено одяг.
• Варто обміркувати термін служби костюма. Так, кошенята швидко виростуть зі своїх попон, а доросла кішка проносить одяг довше.
• Склад тканини впливає на її властивості.

Синтетичні тканини використовувати не рекомендується. Вони швидко електризуються, особливо при постійному контакті з котячою шерстю. Поколювання і потріскування, спричинені ударом струму, завдають тваринам біль і лякають їх. Якщо ці відчуття переслідуватимуть кішку постійно, коли вона одягнена, то носіння одягу стане для неї справжнім борошном. Це здатне не тільки зробити тварину затятим противником будь-якої попони, але й викликати різні захворювання. Інший мінус синтетики - більш висока, в порівнянні з натуральними тканинами, можливість виявити у вихованця алергію на компоненти матеріалу. Вдалим компромісом є суміші.

Зняття мірок та побудова викрійок

Кішку необхідно виміряти в довжину:

• вздовж хребта, від основи шиї до основи хвоста;
• по животу - від задніх лап до передніх.

До того ж потрібно дізнатися обхват:

• живота біля колін;
• грудної клітки у найширшому місці;
• передньої лапи біля основи;
• задньої лапи біля основи.

Спираючись на ці дані, будують викрійки. Базова модель вимагатиме по одній викройці деталі спинки (у профіль - від середини спини до рівня пройми рукава) та живота (профіль від пройми до середини живота).

Викрійки вирізають у натуральну величину з паперу, склеюють скотчем і приміряють паперову модель на тварину. У разі потреби вносять зміни.

Робота з матеріалом

Коли модель оптимальна, викрійки прикладають до шматка тканини та обводять, а потім вирізують. Щоб деталі вийшли симетричними, їх вирізають в один захід із двох шарів тканини. Згин розташований на середині живота, тому виходить єдина деталь. Спинку вирізують окремими частинами, додавши припуски на застібку, або ж з`єднують дома хребта згином.

Припуски на шви становлять 1-2 см, залежно від особливостей тканини. Їх додають до контурів на тканині перед вирізуванням або вносять ще на етапі малювання паперових шаблонів. В останньому випадку частини майбутнього костюма вирізаються з тканини точно на малюнку, що заважає приміряти паперовий макет. Також цей спосіб дає можливість розташувати викрійки на тканині впритул. Інакше необхідно розташовувати деталі з відривом 2-4 див друг від друга. Якщо тканина сипка, краї бажано відразу обмітати. Потім роблять чернетку костюма, скріпивши його частини контрастними нитками. Якщо результат успішно проходить примірку, його зшивають набіло, а контрастну нитку видаляють. У разі потреби обробляють краї. Застібку та декоративні елементи додають наприкінці роботи.

На вищевказані мірки спираються і при в`язанні одягу для котів. Особливу увагу звертають на те, щоб зробити всі отвори досить широкими. При такому способі роботи підігнати розмір виробу досить легко. Орієнтовні схеми будують, використовуючи мірки та викрійки. Зазвичай в`яжуть окремі деталі, а потім з`єднують їх. Можливе виготовлення простої попони за принципом рукава з отворами для лап.