Бігове колесо для котів своїми руками

Багато домашніх тварин звикли вести активний спосіб життя. У домашніх умовах люблячому господареві потрібно стежити за фізичним здоров`ям свого вихованця. Як виявилося, не тільки хом`якам або шиншилам потрібне бігове колесо. Нещодавно такий тренажер знайшов своє застосування серед власників котів.

Міські квартири для таких кішок тісні, вони обмежують їхню мисливську територію, тому хвостаті непосиди нескінченно бігають по будинку, стрибають на вікна, фіранки, псують меблі, завдаючи господареві неприємностей. Особливо важко доводиться вихованцям, якщо у господарів немає можливості вивести кішку на прогулянку. Коти можуть почати мітити свою територію будинку, неспокійно бігаючи кімнатами. Тренажер допоможе заспокоїти тварину, переключити увагу.

Бігове колесо має велику популярність у Європі, а на російських прилавках цей тренажер з`явився нещодавно.

Зараз його можна придбати в будь-якому зоомагазині, що дозволяє кожному господарю подбати про здоров`я своєї кішки, або ж зробити його самостійно.

Користь від бігового колеса

Біговий тренажер аналогічний біговій доріжці для людини. Воно допомагає кішці скинути зайву вагу, зміцнити серцево-судинну систему, м`язи, легені.

Колесо буде корисно для кішок, які страждають від зайвої ваги, і допоможе набути хорошої фізичної форми. Стерилізовані та кастровані кішки найбільше схильні до переїдання. Як і в людини, це загрожує серйозними захворюваннями серця, порушенням обміну речовин, навантаженням на внутрішні органи та суглоби.

Спільно з правильним харчуванням, такий тренажер дозволить кішці зберегти здоров`я та скинути зайві кілограми.

Тренажер може замінити кігтеточку. Внутрішнє покриття зроблено таким чином, щоб кішка утримувалася на ньому лапами. Бігове колесо займе тварину, коли їй нудно чи господаря немає вдома. Якщо в сім`ї живе кілька кішок, то тренажер стане для них чудовим ігровим комплексом.

Які бувають бігові колеса для котів?

Принцип дії у всіх бігових коліс однаковий. Основна відмінність — по дизайну та використаному матеріалу. Тренажери зазвичай виготовляються з дерева, пластику, металу або гофрованого картону. У кожного матеріалу є свої позитивні якості та недоліки.

Дерево - найуніверсальніший, екологічно безпечний і натуральний матеріал для виготовлення котячих бігових коліс. Найчастіше пропонуються вироби з легкої фанери. Для її основи беруться такі дерева, як береза, горіх, дуб, сосна. Дерев`яний тренажер ідеально впишеться в інтер`єр квартири і радуватиме вашого вихованця щодня. Якщо ви захочете зробити саморобне колесо з дерева, врахуйте, що його необхідно попередньо обробити від гниття і стежити за його станом.

Пластикове колесо легке за вагою та просте у саморобному складанні. Його зручно чистити, але, як і будь-які інші речі із пластмаси, такий тренажер може швидко зламатися, і полагодити його буде проблематично.

Металеве колесо надійне, стійке, довговічне, легко чиститься, але найчастіше цільне та громіздке, тому його незручно транспортувати. Такі вироби найчастіше виготовляють самі господарі у домашніх майстернях.

Колесо з картону відмінно підійде для кошенят і для котів невеликої ваги. Воно набагато простіше в складання, ніж дерев`яне або пластикове, але швидко стає непридатним. Багато кішок люблять картонні предмети використовувати як кігтеточку, тому іноді поряд з цим тренажером утворюються паперові клаптики

Таблиця. Порівняльні характеристики матеріалів для виготовлення колеса

ДеревоНадійність, довговічність, естетичністьВелика вага вимагає доглядуПластикЛегка вага, простота в збиранні та чищенні, транспортабельністьЛомкістьКартонЛегка вага, простота в збиранні, транспортабельністьШвидке зношуванняМеталЗручність у чищенні, не вимагає складання.Велика вага, нетранспортабельність

Деякі майстри використовують поєднання різних матеріалів для створення колеса. Виходять гібридні варіанти з основою з фанери або заліза та біговою частиною з гофрокартону.

По конструкції колеса бувають відкриті або напівзакриті. Перший варіант передбачає, що кішка може увійти в колесо з будь-якої сторони. У закритому типі одна сторона прилягає до стінки та повністю закрита. Залежно від варіанта конструкції встановлюється механізм обертання. У відкритому типі обертання здійснюється рахунок роликів під самим колесом знизу на підставці. Таке колесо менш стійке і під вагою кішки може трохи «гуляти». У закритому типі сам механізм, що дозволяє колесу крутитися, знаходиться збоку і дозволяє конструкції дотримуватися балансу. Якщо вихованець занадто азартний і енергійний, то якщо він втратить координацію, бічна стінка зможе вирівняти його траєкторію і не дозволить звалитися з колеса.

Щоб кішка активніше "крутилася в колесі", на деякі моделі встановлюють різні дражнилки у вигляді лазерного променя або іграшкової мишки. Краще такі іграшки робити знімними, щоб кішка до них не звикала.

Усередині тренажеру знаходиться спеціальне покриття, щоб лапи кішки не ковзали під час руху. Це може бути ковролін, гума, повсть, пінопропіленовий килимок. Сучасний ринок пропонує вибір коліс з різним дизайном:

• з різною формою колеса (круглі, багатокутні);
• з різним дизайном оформленням задньої стінки;
• різного забарвлення;
• бігові колеса, вбудовані в ігрові комплекси;

Як вибрати бігове колесо в магазині?

При виборі колеса в першу чергу треба звернути увагу на його розмір, щоб вихованець відчував себе комфортно. Стандартним колесом для кішок середнього розміру вважається тренажер діаметром від 80 см, проте ветеринари радять не економити на довжині та купувати колесо від 1 м, щоб кішці не доводилося неприродно згинати тіло та не травмувати хребет. Оптимальна ширина бігової доріжки 30-40 см.

Слід звернути увагу на внутрішню оболонку тренажеру, на якому тварина не ковзатиме під час руху. Найкращий варіант покриття колеса для кішки – ковролін або повсть.

Колеса бувають цілісні та збірні. При замовленні тренажеру через інтернет-магазин надішлють збірне колесо, яке треба буде збирати самостійно по деталях. Ціна на такий девайс варіюється від 10 до 25 тисяч рублів. Тренажер можна замовити як із Росії, так і за кордоном у приватних осіб або у різних магазинах.

Бігове колесо для котів своїми руками

Власники кішок часто роблять своїми руками тренажери для своїх улюбленців. Найбільш поширений варіант – дерев`яні бігові колеса. У мережі можна знайти багато моделей дерев`яних тренажерів. Найчастіше береться березова фанера або ДСП. Розглянемо деякі конструкції.

Модель №1. Дерев`яне бігове колесо

Для виготовлення цієї моделі знадобляться такі матеріали та інструменти:

• фанера;
• шліфувальна машинка;
• двосторонній скотч;
• мотузка;
• рулетка;
• торцювальна пилка;
• ролики;
• ніж;
• рейка;
• кріплення;
• болти із гайкою;
• дрімання;
• струбниці;
• підшипник;
• клей;
• брус;
• олівець;
• ковролін.

Етап перший. Нам знадобляться два фанерні кола діаметром 92-100 см. З`єднуємо їх між собою брусками.

Етап другий. Приклеюємо рейки для бігового барабана по колу.

Етап третій. Вирізаємо дві напівкруглі платформи для підставки. Для відкритого типу тренажера робимо механізм обертання на підставці: з обох боків встановлюємо по два ролики, за рахунок яких колесо здійснюватиме рух.

Етап четвертий. Якщо ви плануєте зробити відкритий тип колеса, то вирізається середня частина обох фанер, а механізм встановлюється знизу. Залишилось приклеїти на внутрішню частину ковролін. Колесо готове. Якщо хочете зробити закритий тип, то вирізаємо лише одну зі стінок. Для створення обертального механізму дивимося наступні етапи.

Етап п`ятий. Колесо обертається на осі, що складається з болта з втулкою, тому потрібно збільшити місце для її встановлення. Квадрат із фанери наклеюється на зворотний бік стінки, а спереду накладається декоративна шестерня.

Етап шостий. Зробимо стійку з двох дощок, опори та брусків для підставки. У самі дошки попередньо вставлені підшипники.

Етап сьомий. Робимо внутрішню доріжку з ковроліну. Прикріпити її можна за допомогою двостороннього скотчу або клею.

Етап восьмий. На готовий тренажер наноситься захисне покриття. Складання закінчено.

Модель №2. Дерев`яне бігове колесо із сталевим профілем

У такому варіанті складання тренажеру потрібен зварювальний апарат. Порядок виготовлення трохи простіше, ніж попередній. Для створення колеса знадобиться:

• профіль із сталі;
• фанера;
• зварювальний апарат;
• дошки;
• кріплення та гайковий ключ;
• лобзик;
• підшипники;
• діжка з дерева;
• фарба;
• дріт;
• дриль;
• рулетка.

Етап перший. Спочатку зварюють сталевий каркас: для цього необхідно зварити рамку із сталі прямокутної форми, на яку кріпиться колесо. На відстані 10 см від краю приварити сталеву поперечину з протилежного боку. Зварювальним апаратом приварити дві платформи для з`єднання на місці перекладини під кутом приблизно 30-45 градусів.

Етап другий. Основа для бігового барабана кругла, тому виготовити її вручну непросто. Найкраще для цього підійде дерев`яна бочка, але її дошки бажано заздалегідь з`єднати болтами, щоб вони не розсипалися. Для закритої стінки колеса вирізати фанерну основу. Вона повинна бути трохи меншою від внутрішнього діаметра бочки.

Етап третій. Розібравшись із барабаном та задньою стінкою, можна приступити до збирання конструкції бігового тренажера, заздалегідь пофарбувавши барабан фарбою. З`єднаємо болтами втулку і барабан так, щоб колесо могло вільно обертатися без відхилень ліворуч або праворуч.

Модель №3. Бігове колесо на основі велосипедного

Бігове колесо з принципом дії велосипедного може витримувати вагу двох дорослих кішок і встановлюється на будь-яку поверхню. Дерев`яний барабан має діаметр - 100-110 см. За таким же принципом можна виготовити металеве колесо своїми руками, використовуючи зварювальний апарат.

Модель №4. Картонне бігове колесо

Такий варіант саморобного тренажера найпростіший і економніший, займає таке складання значно менше часу. Для роботи знадобиться:

• гофрований картон;
• клей або двосторонній скотч;
• професійний ніж для різання картону;
• ножиці;
• ганчірка з бавовняної тканини;
• ковролін.

Етап перший. Вирізати прямокутну ділянку під стійку. Перпендикулярно склеїти із трьома частинами картону, вигнутими під область колеса. Заздалегідь вирізати однакові отвори з боків вигнутих частин для роликів, закрити конструкцію з обох боків.

Етап другий. Скріпити ролик з втулкою з одного боку і проштовхнути через отвори в конструкції, розмістивши болти на втулці так, щоб вони стикалися з картоном. Поставити другий ролик. Виконати ту ж операцію з іншого боку стійки.

Етап третій. Підготувати поверхню конструкції, що закриває, попередньо намочивши її мокрою ганчіркою. Відокремити шкурку картону від його основної частини. В результаті отримуємо м`яку поверхню, яка спокійно лягає на межі конструкції, повністю закриваючи її зверху.

Етап четвертий. Вирізаємо чотири однакових кільця діаметром 46 см і товщиною приблизно 3-4 см. Накладаємо першу пару кілець один на одного і використовуємо м`яку частину відокремленого гофрокартону, розташовуючи її по всьому внутрішньому діаметру. Накладаємо пару кілець поверх картону, що залишилася.

Етап п`ятий. Колесо, що вийшло, з`єднуємо зі стійкою і приклеюємо двостороннім скотчем ковролінову доріжку. Колесо готове!

Відео - Тренажер для кішки з картону

Як привчити кішку до колеса?

Не варто очікувати того, що ваша кішка цілий день крутитиме колесо, як хом`ячок або білка. Дихальна система кішки влаштована таким чином, що вона витримує максимальне навантаження на 30-40 секунд. Саме стільки потрібно кішці в умовах дикої природи для того, щоб вона зловила свою жертву. Решту часу вони проводять, вистежуючи та підстерігаючи свою жертву. Щоб зрозуміти принади бігу в колесі до колеса, кішці необхідно звикнути та оглянути нові меблі, не боятися шуму та руху самого колеса.

Насамперед пересуньте свої ігри, в які ви зазвичай граєте в зону колеса або в кімнату, де воно знаходиться. Використовуйте лазер, мишку, дзвіночок або інші дражнилки, щоб кішка кілька разів зайшла на бігову доріжку. На звикання до тренажера піде 2-3 дні. Повісьте іграшку на бічний бік барабана вище за досяжність кішки. У гонитві за іграшкою кішка зробить кілька рухів, і колесо почне обертання. Якщо це вийшло, то через 10-15 секунд дайте кішці опанувати іграшку. Якщо кішка злякається колеса і вискочить з нього, потрібно продовжувати ігри біля тренажеру, не заохочуючи кішку іграшкою.

Згодом ваш вихованець звикне до колеса та ігор всередині нього. Не забувайте, що наприкінці мисливської гри кішка має отримати бажане. Ветеринари радять не тримати кішку в постійному збудженні та давати їй відпочинок між іграми, щоб відновити свої сили.