Симптоми дисплазії у собаки та способи лікування

Дисплазія може бути і в ліктьовому суглобі, зазвичай відразу на двох. Це порушення зустрічається рідко, частіше ушкоджуються кульшові суглоби через те, що на задні лапи доводиться більше навантаження.

Схильні до цього захворювання собаки великих або високих порід: доги, сенбернари, всі види ретріверів, ротвейлери, вівчарки та інші.

У ранньому віці дисплазія у собаки може бути без симптомів, вони виявляться до півтора року. Виявити порушення у розвитку суглобів у цуценят можна за рентгенівським знімком.

Причини недуги

Одна з причин захворювання – спадковий фактор. Собакам з дисплазією тільки недавно ввели обмеження на розведення, тому патологія через генетичну схильність зустрічається найчастіше. При цьому батьки цуценя бувають абсолютно здорові, а більшість посліду народжується з патологією, яка проявляється після півроку.

Інші причини – неправильне утримання собак, а саме:

• незбалансоване харчування, при якому собаку перегодовують м`ясними продуктами;
• дешевий корм промислового виробництва;
• надлишок або нестача вступників в організм кальцію, фосфору, вітамінів D, B1, C;
• зайва вага у тварини;
• надмірні фізичні навантаження, особливо у цуценят та молодих собак;
• малорухливість, а у зв`язку з цим слабкість м`язових зв`язок, неправильний розвиток суглобів;
• травми – вивихи, розтягнення, забиті місця;
• причиною дисплазії у швидко зростаючих цуценят може бути те, що м`язова маса набирається швидше, ніж відбувається зростання кісток.

Якщо причиною є спадковість, то хвороба може дати себе знати навіть у тому випадку, якщо щеня розвивається гармонійно, фізичні навантаження йому даються відповідно до віку, а щоденний раціон збалансований.

Симптоми

На що звернути увагу в поведінці, русі собаки або в змінах будови тіла:

• кульгавість на одну або обидві задні лапи, яка може припинятися, то починатися знову;
• погойдується або хитка хода;
• складність з підняттям або спуском сходами;
• труднощі під час підйому із становища лежачи чи сидячи;
• неприродний розворот задніх лап, коли собака лежить на животі;
• неправильна постановка задніх лап при бігу. Поштовх від землі проводиться одночасно двома лапами, як це робить заєць;
• швидка втома під час ходьби, часті зупинки;
• при ходьбі круп приспущений, ніби собака йде на напівзігнутих лапах;
• набряки лап;
• при натисканні на суглоби – хворобливі відчуття, хоча за ходьбі чи бігу їх може не бути;
• зміна у пропорціях тіла – передня частина стає масивнішою, міцнішою, у той час як задня менших розмірів і слабка.

Якщо у собаки виявлено симптоми дисплазії, до лікаря слід звернутися негайно. Нехтування лікуванням призведе до того, що через деякий час тварина не зможе рухатися і відчуватиме муки.

Дисплазія кульшових суглобів у молодих собак починається без симптомів, вони виявляються набагато пізніше. Зверніть увагу потрібно на те, що щеня не бажає пересуватися по слизькій підлозі і воліє до мети доповзти. Якщо порода вихованця відноситься до групи ризику, а у цуценят його батьків в іншому або в цьому посліді виявлено захворювання, слід провести рентгенівське дослідження в ранньому віці.

При занедбаному захворюванні собака може стати агресивною через постійні болі.

Діагностика

Діагностика проводиться за зовнішнім оглядом та рентгенівським дослідженням.

Ветеринарний лікар проводить тест на рухливість суглобів. Виявляє, чи є тертя під час згинання або розгинання, чи чути скрип, клацання.

Будь-яке лікування призначається лише після рентгеноскопічного обстеження. На знімку чітко проглядаються всі зміни. Рентген проводять під загальним наркозом або вводять препарат, що повністю розслаблює м`язи.

Точніший діагноз дає артроскопія. За допомогою спеціальної камери можна визначити ступінь руйнування структури тканин. Можливість провести це обстеження є не у всіх ветклініках.

Дисплазія ділиться за ступенями:

• А – у суглобі немає порушень;
• B – порушень ще немає, але помічена схильність до них;
• С – початкова стадія, помічені незначні порушення;
• D – середня тяжкість;
• E – суглоби сильно зруйновані, тяжка стадія.

Консервативне лікування

Дисплазія тазостегнових суглобів у собак добре піддається лікуванню на ранній стадії. Крім цього на ефективність терапії впливають такі фактори, як вік тварини та її вага. Якщо вихованець страждає на ожиріння, то в комплексі з лікуванням вага необхідно скинути. Для цього призначають дієти та контроль за щоденним раціоном.

Лікування буває двох видів – консервативне та хірургічне. Консервативна терапія обов`язково доповнюється фізіопроцедурами і включає:

• препарати для відновлення тканин суглобів та хрящів. Вводяться вони у вигляді ін`єкцій внутрішньом`язово, внутрішньовенно або внутрішньо суглоба;
• протизапальні застосовують тільки ті засоби, які призначені для лікування тварин;
• знеболювальні;
• вітаміни та харчові добавки. Їх можна застосовувати постійно, для запобігання подальшому руйнуванню тканин.

Усі лікарські препарати призначає лише лікар, тому що дозування та поєднання їх між собою залежать від ступеня захворювання, стану собаки, наявності інших хронічних хвороб.

З фізіопроцедур призначають парафінотерапію, лазерну терапію, електромагнітне випромінювання. Рекомендується масаж. Важливо, щоб масаж проводив фахівець, інакше він не принесе користі, а лише зашкодить. Необхідна щоденна швидка ходьба, а кілька разів на тиждень собака повинен плавати.

Хірургічне лікування

Якщо консервативна терапія не приносить результату, а стан вихованця погіршується, то лікувати таким чином далі немає сенсу, час буде втрачено.

Є три варіанти хірургічного лікування:

1. Видалення голівки та шийки стегна. Цю операцію найчастіше проводять цуценятам, вони легше її переносять і швидше відновлюються. Рекомендується при тяжкому ступені захворювання.
2. Потрійна остеотомія – вставляється спеціальна пластина, за допомогою якої змінюється кут таза, скорочується тертя та тиск. Застосовують цей метод при легкому ступені дисплазії, у тяжких випадках операція неефективна.
3. Ендопротезування – ушкоджений суглоб і головку змінюють на титановий протез. При тяжкому ступені захворювання цей спосіб має хороші результати, за умови, що не станеться побічних ефектів після операції.

При відновленні після хірургічного втручання важливо приділити особливу увагу харчуванню собаки. Не можна впадати в крайність і виключати білки повністю з раціону, даючи натомість вуглеводи. Це призведе до того, що вихованець почне набирати зайву вагу, а при цьому захворюванні це неприпустимо. Білкова їжа повинна залишитися основною частиною їжі, але при цьому важливо постійно контролювати вагу. Якщо він почне збільшуватись, білки не замінюють нічим іншим, а просто скорочують порцію на деякий час.

У період відновлення спочатку годують бульйоном, потім переходять на невеликі шматочки м`яса. Трохи пізніше до м`яса додають кисломолочні продукти, овочі, рис та гречку. Порції краще робити маленькими, але годувати частіше.

Профілактика

Якщо у собаки є схильність до дисплазії через споріднені зв`язки з хворими собаками або це особливість породи, то необхідно провести обстеження вихованця в ранньому віці. Перше рентгенологічне дослідження проводять у 5-6 місяців, а на рік чи трохи пізніше – повторне. При цьому важливо постійно звертати увагу на поведінку вихованця, його ходьбу, біг, постановку лап. За найменшої підозри необхідно звернутися до ветклініки.

Нормовані фізичні навантаження і збалансоване харчування принесуть користь вихованцю в будь-якому випадку, навіть якщо ймовірність захворювання мінімальна.