Чому домашній кіт не п'є воду, чи це небезпечно?

Причини, не пов`язані із захворюваннями

Коли кіт не п`є воду з миски, це необов`язково говорить про те, що він хворий. Деякі кішки від народження дуже вибагливі до посуду з водою. Якщо вода в чашці довгий час залишається взагалі не зачепленою, потрібно поспостерігати за твариною - багато котів потай п`ють воду з кранів, унітазів, відер, банок з водою та іншого посуду. Існують психологічні причини, через які кішка не п`є воду:

• Коти інстинктивно ставляться з недовірою до застійної води, тому що в дикій природі вона небезпечна для життя.
• Занадто близьке розташування води до чашки з кормом викликає неприязнь у кішок, тому що їжа може забруднити рідину. Дикі тварини з цієї ж причини п`ють і їдять у різних місцях, щоб падаль не забруднювала джерело пиття. Домашні коти можуть висловлювати своє невдоволення тим, що штовхають головою та лапами миску.
• Деякі тварини люблять грати з водою, розкидаючи її лапою. В результаті в мисці накопичується велика кількість пилу та бруду і тому кішка не п`є, а тільки їсть. Деякі з них настільки гидливі, що перестають пити, якщо хоча б один раз промокнути в чашку їхньої лапи.
• Незручна форма миски, яка стискає голову тварині. Оптимальним є неглибокий та широкий посуд. У природі дикі кішки відчувають страх до глибоких водойм, тому що дно, яке вони не бачать, несе для них загрозу. Деякі коти не люблять опускати голову до води, тому їм зручніше злизувати її з-під крана.

Щоб залучити кота до пиття, можна вжити таких заходів:

• Прибрати чашку з водою в іншу кімнату або хоча б у протилежний бік.
• Частіше міняти воду і мити миску, як мінімум, двічі на день.
• Намагатися наповнювати миску щоразу на той самий рівень.
• Встановити питний фонтанчик.
• Напувати кішку потрібно кип`яченою або бутильованою водою, тому що водопровідна не тільки шкідлива для них, але й має запах хлорки та заліза.
• Спробувати додати води до корму. У спеку сухий корм при зволоженні може швидко зіпсуватися, тому необхідно міняти його.
• Розставити більше різноманітного посуду з рідиною в будинку.
• Поміняти чашку, тому що деякі пластикові матеріали сильно пахнуть. Рекомендується використовувати посуд із нержавіючої сталі.
• Покласти в миску кубики із замороженим бульйоном. Вони не тільки допоможуть зберегти воду свіжою, але й нададуть їй приємного для кішки смаку.
• Стимулювати питво з чашки, нагороджуючи кота ласощами.

Якщо кішка їсть сире м`ясо, сметану, п`є молоко, бульйон або кисломолочні продукти, то ця їжа може повністю перекривати потребу тварини в рідині. Можна спробувати перевести тварину з сухих кормів на вологі, завдяки чому домашній вихованець отримуватиме достатню кількість вологи. Не можна допускати, щоб кіт пив з акваріума або унітазу, оскільки це призведе до інфекційних захворювань. Вживання брудної рідини, особливо стерилізованими тваринами, у кілька разів підвищує ризик захворювання на сечокам`яну хворобу.

Маленькі кошенята не вміють пити з чашки і потрібно поступово привчати їх до цього. Якщо вони росли з матір`ю, вона повинна їх навчити. Інакше господареві доведеться робити це самому. Для цього рекомендується підливати в корм для кошеня трохи води.

Тих тварин, які з народження мало п`ють, не рекомендується переводити на сухі корми, оскільки постійна нестача вологи є причиною виникнення сечокам`яної хвороби. У сечі таких котів підвищена кількість солей, які призводять до утворення каменів у нирках.

Хірургічне втручання та пологи

Стерилізація - проста операція, що триває близько півгодини, але тварини переносять її важко. Особливо травматична ця процедура для кішок, тому що їм роблять надріз на животі. Кішки після операції відмовляються від їжі та пиття не тільки тому, що їм боляче, але й через те, що після наркозу їх нудить. Воду та корм починають їм давати через 5 годин після стерилізації. Не потрібно наполягати і випоювати тварину насильно, тому що кіт ще не «відійшов» від наркозу і може подавитися.

Повна відсутність апетиту у домашнього вихованця вважається нормальним протягом 18-24 годин. У людей після хірургічних втручань теж спостерігається такий стан, тому тварині потрібно забезпечити спокій. Не варто пропонувати кішкам нові ласощі або молоко, оскільки це викликає розлад травлення і погіршить стан. Чашки з їжею, питвом і лоток потрібно поставити до кота ближче, тому що зайві рухи завдають їм болю. Якщо у тварини відкрилося блювання, чашки потрібно прибрати на кілька годин, а потім годувати та напувати невеликими порціями.

Схожий стан у кішок спостерігається після пологів. Якщо тварина не відновилася через 1-2 доби, то слід показати її лікареві, тому що недостатня кількість рідини в організмі не дозволить кішці вигодувати кошенят молоком. У кішки після пологів може початися запалення матки, післяпологове гормональне порушення, піометра – скупчення гною в матці. Причиною блювоти може бути велика кількість послідів, які з`їла тварина.

Коли варто бити на сполох?

Якщо здорова кішка раптом різко перестала пити, це може говорити про те, що тварина хворіє. З появою наступних додаткових симптомів слід звернутися до ветеринара:

• пригнічений стан або занепокоєння тварини;
• кіт нюхає воду (молоко, бульйон) і намагається лакати, але не може;
• підвищення температури;
• нудота та блювання;
• пронос або запор;
• здутий чи болючий живіт;
• виразки на слизових, виділення з носа та очей, рясна слинотеча;
• тьмяна шерсть, малоеластична шкіра і запалі очі.

При деяких захворюваннях коти не можуть ковтати воду через спазми глоткової мускулатури. Ці ознаки можуть свідчити про серйозні захворювання, які необхідно лікувати медикаментозно: гельмінтози, перитоніт, лейкемія, сказ, ринотрахеїт, хламідіоз, кальцевіроз, панлейкопенія, хвороби печінки та нирок. Якщо кіт не п`є більше 20 годин, то у нього настає зневоднення організму. Особливо швидко це відбувається у спеку.

Після призначення лікування слід продовжувати стежити за тим, скільки води п`є кішка. Якщо кіт зовсім не п`є, потрібно допоювати вихованця насильно або спробувати замінити воду на теплий бульйон. Котів випаюють із шприца без голки, за допомогою спринцівки або піпетки. Особливо важливо допоювати тварин, які страждають на хронічну сечокам`яну хворобу. У важких випадках, при завзятому блюванні та сильному зневодненні, тварині необхідно робити підшкірні ін`єкції розчину Рінгера.