Лейкоз у кішок: що це таке і чим небезпечний

Що таке вірусний лейкоз у котів

Лейкоз у кішок є онкологічним захворюванням, що вражає кровотворну систему тварини. Патологія може довго себе не проявляти. Вірус сприяє накопиченню незрілих лейкоцитів у кров`яному руслі, що несприятливо впливає на імунну систему вихованця, внаслідок чого відбувається формування злоякісних пухлин.

Лейкоз найчастіше зустрічається у бездомних кішок. Висока ймовірність зараження у місцях великого скупчення вихованців, наприклад, у притулках. Проникнення вірусу в організм тварини може відбуватися як при безпосередньому контакті з вуличною кішкою, так і без нього.

Вірусний лейкоз поширений серед бездомних кішок

Патоген, що провокує лейкоз, стійкий до зовнішнього середовища та може зберігати життєздатність до двох діб. Вірусна інфекція цієї форми не руйнується під впливом ультрафіолетового випромінювання, але легко знищується під час кип`ятіння. Захворювання характерне переважно для котів. Собакам вірус не завдає шкоди, тому що в умовах організму інших ссавців виявляється нежиттєздатним.

Увага! Домашні вихованці, які страждають на лейкоз, часто підхоплюють різні вірусні та бактеріальні інфекції. При цьому якщо здорова тварина швидко відновлюється після адекватного лікування, то хвора кішка важко піддається терапії.

Що являє собою недугу - відео

Збудник захворювання

Збудник лейкозу - це ретровірус, схожий на властивості з ВІЛ-інфекцією. Після впровадження в організм кішки патоген проникає безпосередньо в клітини кісткового мозку, де впливає на генетичний код лейкоцитів, тобто порушує природні процеси кровотворення. Вірус здатний швидко розмножуватися, призводячи до збою в роботі імунної системи.

Вірус лейкозу кішок вражає клітини кісткового мозку

Ретровірус, що провокує лейкоз, стає сприятливим підґрунтям для впровадження в організм інших видів патогенів.

Шляхи проникнення в організм

Вірусна інфекція легко проникає в організм вихованця при траплянні, під час бійки, а також через слину, фекалії та урину. Рідше домашня тварина заражається через третю особу. Наприклад, якщо людина працює волонтером і часто буває у притулках, займаючись з іншими кішками, то на його одязі можуть залишитися фрагменти сечі, шерсть, слина та ін. д. При цьому передача інфекції відбувається відразу після контакту господаря та домашнього вихованця. Це можливо за умови, якщо людина не переодяглася після прибуття додому і взяла кішку на руки.

Не бажано, щоб вулична та домашня кішки їли з однієї миски

Домашній вихованець найчастіше заражається під час поїздок на дачу, а також у випадку, якщо господар дозволяє кішці виходити на вулицю.

Чи передається вірус людині

Вірусний лейкоз людині не передається. Заразитися можуть лише кішки. Інші вихованці та люди в зону ризику не входять, тому при контакті з хворою твариною не слід побоюватися та вживати додаткових запобіжних заходів. Навіть якщо кішка подряпає, то нічого страшного не станеться, тому що вірус цієї форми не активний в організмі людини.

Форми перебігу патології

Виділяють такі форми перебігу захворювання:

1. Транзиторну. Дана форма патологічного процесу є рідкісною. При цьому імунна система вихованця активізується відразу після потрапляння в організм вірусу. Захисні клітини атакують патоген і руйнують його до того, як він встигає розпочати розмноження. У цьому випадку відбувається повне одужання. Симптомом боротьби імунітету з вірусом може бути тимчасове підвищення температури та зниження активності.
2. Латентну. Ця форма вважається прихованою, тому що ніяк не проявляється, проте тварина здатна заражати своїх побратимів. Латентний перебіг зазвичай не перевищує 2-3 років і характерний для котів зі злагодженою роботою імунної системи. Після закінчення зазначеного терміну захворювання може дати себе знати як характерних ознак.
3. Персистентну. Є найпоширенішою і найтяжчою формою перебігу захворювання. При цьому вірус швидко розмножується при слабкому імунітеті та сприяє виникненню низки симптомів. За короткий термін уражаються багато систем організму, внаслідок чого кішка гине. При активному розмноженні вірусу знижується апетит, виникає блювання та порушується випорожнення. Тварина може швидко втратити вагу.

При слабкій роботі імунної системи вірус швидко поширюється організмом, провокуючи характерну клінічну картину

Увага! Передавати вірус можуть також і кровососні паразити, що мешкають на тварині. Перш ніж підселяти нового вихованця, важливо обробити його від бліх, а також перевірити наявність вірусу лейкозу за допомогою аналізу крові.

Захворювання, що виникають на фоні вірусу, та їх симптоми – таблиця

Лікування лейкозу у котів

Спосіб лікування підбирається лише після якісної диференціальної діагностики. Важливо виявити, які органи вже уражені злоякісними новоутвореннями. На жаль, вилікувати захворювання повністю неможливо, проте за допомогою сучасних медикаментів можна продовжити життя вихованцю.

На занедбаних стадіях патології терапія не дає жодних результатів, тому до діагностики потрібно вдаватися після появи перших ознак недуги.

Знайома взяла кошеня з притулку, який постійно хворів. Не встигали лікувати одну недугу, як з`являлася інша. У результаті кішку повезли на повне обстеження. Аналіз крові показав наявність лейкозу, що дуже засмутило мою знайому. Кішечку весь час рвало, вона не вставала і не могла сходити до туалету. Ветеринар порадив комплексне лікування, що включає противірусні та інші препарати. Лікар рекомендував також зробити повторний аналіз крові, який не підтвердив наявність лейкозу. Що спричинило подібний стан тварини, так і не зрозуміло. Як виявилося, перший результат аналізу був неправдивим, тому здавати кров рекомендується 2 рази. Що врятувало кішку, так і досі не ясно. Однак слід пам`ятати, що краще перестрахуватися і здати аналіз крові двічі, ніж потім шкодувати про втрачений час.

Методи діагностики

Визначити вірусну інфекцію можна за допомогою ПЛР діагностики та імуноферментного аналізу крові. Також існує спеціальний тестер, що дозволяє виявити лейкоз у домашніх умовах. Такий метод не дає 100% достовірного результату, проте допомагає запідозрити присутність патогену в організмі. Цей спосіб визначає наявність характерних антитіл у крові тварини. Процедуру проводить ветеринар, який приносить спеціальний тестер. Після забору крові лікар повинен почекати 15 хвилин. Дві пофарбовані смуги свідчать про позитивний результат, одна — про негативний.

Експрес-тест для визначення лейкозу у котів дозволяє виявити вірус у домашніх умовах

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у даному випадку є більш ефективною. Вона дозволяє виявити ДНК вірусу в крові вихованця та поставити точний діагноз. Імуноферментний аналіз (ІФА) заснований на визначенні антитіл, що формуються при впровадженні чужорідних агентів. При цьому можна виявити стадію патологічного процесу.

Загальний аналіз крові застосовують для визначення стану організму загалом. При лейкозі змінюється кількість лейкоцитів, підвищується швидкість осідання еритроцитів та знижується гемоглобін.

Аналіз крові є головним способом діагностики при підозрі на лейкоз

Допоміжним методом дослідження є УЗД. Ультразвукова діагностика дозволяє визначити збільшені лімфовузли, а також пухлини. Такий спосіб допомагає лікарю виявити уражені області та дає можливість підібрати необхідний спосіб лікування. Додатково також може застосовуватись МРТ. Магнітно-резонансна томографія дає можливість визначити навіть невеликі пухлини.

УЗД дозволяє виявити пухлини у котів

Увага! Якщо ІФА та ПЛР показали негативний результат, але підозра на зараження все-таки є, то потрібно провести повторне дослідження через 3-4 тижні.

Терапевтична тактика

На початкових стадіях розвитку захворювання застосовують імуностимулюючі засоби, які є марними у занедбаних випадках. При цьому призначають інтерферон, який активізує захисні сили організму на боротьбу з вірусом, внаслідок чого можна продовжити життя вихованцю. Однак такий медикамент ефективний не в кожному разі.

Інтерферон може застосовуватись на початкових стадіях захворювання

З огляду на те, що вірус лейкозу схожий за властивостями з ВІЛ, нерідко призначають препарат Азідотімідин, який застосовують для підтримуючої терапії людей з імунодефіцитом. Цей медикамент пригнічує розмноження патогену, покращуючи загальне самопочуття. Ліки застосовують для терапії не тільки ВІЛ-інфікованих людей, але й використовують при боротьбі з лейкозом у котів. Схожим за дією є препарат Ралтегравір, який дозволяє продовжити життя хворого вихованця.

При приєднанні вторинної інфекції призначають антибіотики. Для швидкого усунення бактеріального вогнища застосовують Амоксиклав, Ципровет, Синулокс та ін. Зазначені препарати слід давати хворій тварині курсом не більше 7-10 днів.

Амоксиклав сприяє усуненню вогнища інфекції

При непрохідності кишечника, яка часто виникає при ураженні злоякісним процесом органів шлунково-кишкового тракту, вдаються до хірургічного втручання. Операцію нерідко поєднують із хіміотерапією, що дозволяє знизити прогрес зростання пухлини. У поєднанні із зазначеними методами важливу роль відіграє дієта, що дає можливість покращити стан вихованця. При цьому виключається вся їжа, що не пройшла термічну обробку. Корм перетирається до пюреподібного стану і дається вихованцю 3-4 рази на день.

Увага! За наявності лейкозу у вихованця часто страждають ясна, вони кровоточать і можуть нагноитися. У цьому випадку застосовують протизапальні місцеві засоби, антисептики, а також виключають із раціону кішки тверду їжу.

Профілактика захворювання

Для запобігання зараженню необхідно дотримуватися наступних правил:

1. Уникати спілкування кішки з вуличними тваринами.
2. Кілька разів на тиждень мити підлогу з хлоровмісними речовинами.
3. Прати підстилку вихованця 1 раз на 3 місяці за високої температури.
4. Запобігати випадковому спаровування домашнього улюбленця з іншими тваринами.
5. Не випускати кішку на вулицю.
6. Давати вихованцю вітаміни для підтримки нормальної роботи імунітету.
7. Відмовитись від низькоякісного корму.
8. При перших симптомах лейкозу звернутися до ветеринару та не займатися самолікуванням.

Підстилка для кішки завжди має бути чистою

Найкращим способом для запобігання зараженню є своєчасна вакцинація, що включає застосування препаратів, здатних зберігати свою активність протягом року.

Група ризику

До групи ризику зараження входять:

• літні тварини;
• кішки після операції, які часто бувають на вулиці;
• вихованці, що піддаються спарюванню з неперевіреними тваринами, які можуть бути носіями вірусу;
• кішки, заражені бліхами та іншими комахами;
• тварини, які перебувають у притулку.

Літні кішки частіше заражаються

Якщо вагітна вихованка хвора на лейкоз, то вірус легко передасться кошеням. Зараження також відбувається під час годування.

Тестування перед вакцинацією

Перед введенням вакцини проводять тестування кішки на наявність цього вірусу. Така процедура займає не більше 15 хвилин. Як проводиться тестування:

1. Лікар проводить забір крові у кішки.
2. Потім бере окрему тест-систему та поміщає на неї 10 мкл крові тварини. Така маніпуляція здійснюється за допомогою автоматичної піпетки.
3. Через 15 хвилин ветеринар оцінює результат. Якщо тестування підтвердило наявність вірусу, то вакцинація не проводиться.

Для визначення лейкозу перед введенням сироватки також застосовується ІФА та ПЛР, результати яких готуються часто протягом доби.

Вакцинація

Найчастіше вакцинацію проводять за допомогою препарату Пуревакс FelV, що є рекомбінатною речовиною, що складається з живих і мертвих вірусних частинок. При цьому при введенні патогену в організм вихованця імунна система швидко розпізнає його і знищить, що убезпечить кішку від небезпечної для життя недуги. Перше щеплення бажано зробити тварині в 8 тижнів від народження, а другу в 12, а вже потім повторювати вакцинацію щороку.

Регулярна вакцинація кішки здатна захистити від зараження лейкозом

Препарат Пуревакс здатний захистити вихованця не тільки від лейкозу, а й від панлейкопенії, хламідіозу та герпес-вірусу.

Все про вірусний лейкоз

Вірусний лейкоз здатний спровокувати появу злоякісних пухлин, які можуть уражати різні органи та системи. Якщо вчасно не виявити причину нездужання, то вихованець швидко гине і ніяке лікування не зможе допомогти. Дотримання правил профілактики та вакцинація дозволять запобігти зараженню небезпечним вірусом.