Лейкоз у котів

На превеликий жаль, коти теж повалені важким недугам. Один з них – лейкоз. Це хронічна вірусна інфекція, яка характеризується розвитком лімфосарком, падінням імунітету та прогресуючою анемією. Як же господареві не пропустити перші ознаки захворювання? Які його симптоми? Чим лейкоз лікують ветеринари та які заходи профілактики? Відповімо на актуальні запитання.

Характеристика недуги

Його збудник — РНК-вірус, який належить до категорії ретровірусів. Вперше у кішок він був виділений у минулому столітті британським ученим.Джареттом. Він довів зв`язок між виникненням злоякісних лімфом та наявністю в організмі онкогенного вірусу лейкозу у котів. Збудник недуги вражає молоді клітини червоного кісткового мозку, викликає прогресуючу анемію. Він стійкий до ультрафіолету та зберігає свої властивості протягом двох діб.

Вірус лейкозу котів поширений у світі, але найчастіше він зустрічається в регіонах з великою кількістю бродячих тварин, а також у місцях їхнього масового перебування з недотриманням санітарних норм (притулків, готелів). Зазначимо, що дуже поширеним є приховане (латентне) вірусоносійство. Частими шляхами передачі збудника є статеві контакти з хворою твариною, зараження потомства від матері.

Ознаки лейкозу

Після проникнення в котячий організм вірус реплікується в лімфатичних вузлах, потім потрапляє у лімфоїдні тканини, а звідти – у червоний кістковий мозок. Там він може тривалий період зберігатись у латентній формі. Його активізація відбувається під дією стресових факторів. Уражені вірусом стовбурові клітини сприяють утворенню лімфом, появі хиткості ходи, прогресуючої анемії, загальної слабкості тварини. Практика показує, що найчастіше лімфоми локалізуються у кишечнику.

Варто зазначити, що початок захворювання дуже схожий на більшість інфекцій ШКТ. Це втрата апетиту, схуднення кота, анемія, млявість. На етапі розвитку лімфом починається блювання, діарея, на УЗД видно вузликові утворення та потовщення кишкових петель. З боку очей недуга проявляється увеїтом, глаукомою. У грудній порожнині починає накопичуватися лімфа. При ураженні спинного мозку проявляється неврологічна симптоматика: хиткість ходи, яка невдовзі змінюється паралічем тазових кінцівок.

Різке падіння імунітету (імуносупресія) може провокувати розвиток інфекційного перитоніту, токсоплазмозу.

Діагностика захворювання проводиться за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) по периферичній крові. Імуноферментний аналіз виявляє не збудника, а продукти його життєдіяльності. Виражену анемію у тварини підтверджує клінічний аналіз крові. Рентгенографія та УЗД діагностують лімфоми в легенях, кишечнику.

Терапія котячого лейкозу

В основному лікування призначається симптоматичним. Воно спрямоване на усунення наслідків ураження молодих клітин. На сьогодні немає ліків, які здатні повністю знищити вірус.

Лікування проводять антибактеріальними препаратами категорії хінолінів, пеніцилінів та цефалоспоринів. Використовують класичні імуномодулятори: Галавет, Ронколейкін, Вірбаген Омега. Імуносупресори застосовують у комплексній терапії під контролем ветеринара.

Застосовується в лікуванні лейкозу у кішок та хіміотерапія. При грамотному її використанні пухлини зменшуються, проте період ремісії нетривалий. Через певні відрізки часу потрібні повторні курси хіміотерапії.

На жаль, про сприятливі прогнози недуги та про повне одужання кішки говорити не доводиться. А ось про профілактику відповідальним господарям знати потрібно.

Оптимальний засіб захисту кішки від лейкозу – вакцинація. У Росії найпоширенішою є вакцина Лейкоцел (Пфайзер), використовується і Purevax FeLV. Вони містять інактивований вірус лейкемії. Щеплення індукує надійний імунний захист домашнього вихованця через 3 тижні після його проведення. Захист зберігається протягом одного року. Крім вакцинації, рекомендується прати підстилки тварин за високої температури (більше 60 градусів), адже вірус під її впливом руйнується.