Червоний (одеський) барбус: особливості утримання та розведення
Яскраві барбуси - рибки яскраві і непередбачувані, справжні живці, що літають по просторах акваріума і незламно задирають всіх підряд. Цей різновид менш популярний, ніж його родичі, оскільки він рідко зустрічається у продажу. Рибки невибагливі та досить мирні, чудово підійдуть для утримання у загальному акваріумі. Доглядати їх під силу навіть новачкові акваріумістики.
Місця проживання та опис
Яскраві барбуси-тикто (barbus ticto) мешкають в Індії, Китаї, Бірмі, Таїланді та на Шрі-Ланці. Вони воліють річки з повільною течією і мулистим дном.
Це невеликі рибки із довжиною тіла від 5 до 10 см. Тільце їх видовжене, а з боків трохи сплющене. Самці трохи дрібніші за самок і більш яскравого забарвлення. Самочки більш округлі. Тривалість життя у неволі становить 3 роки і більше.
Основне забарвлення сірувато-зелене, а черевце світле. Від голови до основи хвоста самця тягнеться червона смуга (звідси і назва), у період нересту колір змінюється на яскраво-червоний. Спинні плавці прозорі з чорними крапками, черевні – червоні. За зябрової кришкою і поруч із хвостом розташовані чіткі чорні плями.
Є й гібридна форма — барбус червоний одеський, названий так тільки тому, що при перевезенні з В`єтнаму він був доставлений саме до Одеси. Тіло у цього різновиду бляклого зеленувато-коричневого відтінку, а плавники, крім хвостового, усипані дрібними цятками.
Барбуси - рибки мирні, але хуліганисті, тому небажане сусідство з такими видами, мають довгі вуалеві плавники та хвости:
З хижими рибами сусідство також буде невдалим, барбуси самі ризикують стати обідом для хижаків:
- кларіуса;
- мішкожаберного сома;
- мечерота.
Ідеальна сумісність із спорідненими видами барбусів:
- вишневий;
- суматранський;
- мутант.
Відносна сумісність із видами:
- даніо;
- моллінезія;
- тетра.
Умови утримання
Парою утримувати не рекомендується, барбуси починають хворіти і втрачати забарвлення. Краще купувати 6-10 особин. Оптимальні умови для утримання яскраво-червоного барбуса наступні:
- Акваріум вибирається досить просторий та довгий. Необхідний об`єм водного простору – не менше 50 літрів. Важливо щотижня міняти частину води (20-25% від обсягу).
- Як ґрунт може використовуватися велика галька або обкатаний гравій темних кольорів.
- Освітлення - тьмяне, розташоване зверху, бажано з регулятором яскравості.
- Рослини обов`язково повинні бути присутніми. Це можуть бути як плаваючі на поверхні (пистя, сальвінію), так і укорінені в грунті (папороть, стрілолист, елодея та інші), висаджені біля задньої стінки водоймища.
- Декорації та фон. Рекомендується темне тло, так барбуси виглядатимуть ще яскравіше. Прикрасити можна коряжками, гротами, зробити гарний насип з великого каміння.
Рекомендовані параметри води:
- Температура - +20-25 градусів.
- pH - 6,5-7.
- Жорсткість - від 5 до 15.
Правила годівлі та хвороби
Барбуси невибагливі та ненажерливі, тому раціон має бути різноманітним та збалансованим. Як ласощі можна запропонувати їм хлібні крихти або шматочки риби. З рослинної їжі можна давати шпинат або листя салату. З живого корму краще будуть:
Сухий корм бажано давати гранульований, що тоне. Барбус при збиранні корму з поверхні води може заковтнути повітря, що небажано, адже рибка плаває черевцем нагору.
У барбусів хороший імунітет, проте деякі бактеріальні інфекції не оминають їх стороною: мікобактеріоз та іхтіофтіроз. При мікобактеріозі рибки сильно худнуть, спинка усихає. При іхтіофтиріозі на тілі рибки з`являються маленькі білі крапки. Хворобу важливо вчасно виявити. При правильному діагностуванні барбуса можна вилікувати.
Розмноження та розведення
Перед початком нересту самців та самок розсаджують окремо на кілька годин. У нерестовик увечері спочатку садять самців, щоб вони опанували, а потім самок. Ікромет починається рано вранці, в процесі самка вимітує близько 500 ікринок.
Після закінчення нересту виробників відсаджують. Незапліднену побілілу ікру відразу виловлюють. Мальки з`являються через 24-26 годин, а через чотири дні вже активно плавають та харчуються.
Спочатку малюків годують інфузорією або коловраткою. Щоб уникнути канібалізму, більших рибок відсаджують. У загальний акваріум молодь пересаджують у міру дорослішання.