Лист акваріумної елодеї під мікроскопом

Елодея користується великою популярністю серед власників домашніх акваріумів. Якщо розглянути лист елодеї під мікроскопом, то можна виявити, що він складається всього з двох шарів клітин, де верхній шар має більші клітини, ніж нижній. А якщо розглядати цю рослину довше, то можна виявити дуже цікаві факти про її будову.

Що таке елодея

Елодея - це дуже поширена рослина для висадження в домашній акваріум. Цікаво воно насамперед тим, що росте навіть за відсутності ґрунту, а це важливий фактор, якщо в акваріумі містяться живородні рибки.

Батьківщина елодеї - Канада. Саме тут вона виростала як дика рослина у стоячих та повільно протікаючих водоймах. Також її зустрічали і на території США, а у 18 столітті вона була завезена на територію Європи. Саме європейці згодом прозвали її водною чумою за стрімке поширення водойм і швидке зростання. Елодей досить поширена і на території Росії, де в деяких місцях її зарості настільки рясні, що часом заважаю рибальству і навіть судноплавству.

Елодея розростається довгими пагонами, які досить тонкі і дуже тендітні. Легко ламаються, саме тому швидко поширюється у водоймі і так само швидко укорінюється. У дикій природі її пагони здатні досягати метрової висоти і розгалужуватися. На пагонах є тонкі невеликі листочки, які ростуть мутовчастим способом.

За сприятливих умов водного життя ця рослина здатна цвісти, випускаючи невеликі квіти на поверхні води.

Але елодея - це не тільки водяний бур`ян, що густо зростає, але і цілком корисний вид рослин, здатний поглинати важкі метали і радіонукліди, що важливо для природоохоронної сфери. Також цю рослину часто використовують як корм для свиней та качок. Використовується воно і як добрива.

У даному відео ви докладніше дізнаєтеся про дану рослину:

Види рослини

Ця рослина існує в декількох видах. Зазвичай усі вони майже нічим не відрізняються, однак мають свої індивідуальні особливості. Науці відомі наступні види елодеї:

• канадська - Найпоширеніший для розведення в акваріумах. У дикій природі її можна зустріти у водоймах Підмосков`я, де вона активно росте в теплу пору року, а взимку гине, залишаючи нирки для подальшого зростання;
• зубчаста - цей вид може жити в тепліших водах, тому його добре висаджувати в акваріуми з тропічними рибками. В іншому має ті ж характеристики, що і канадська.

Життя в акваріумі

Ця рослина не підійде для акваріума, де містяться тропічні рибки у відповідній теплій воді. Найкраще класичний вид елодеї почувається при температурі від 16 до 24 градусів.

Для розмноження необхідно живцювання, де сам живець повинен досягати не менше 20 см. Додаткового підживлення для такої рослини не потрібно, оскільки харчується воно продуктами життєдіяльності акваріумних риб.

Виділяє велику кількість кисню при інтенсивному освітленні, перешкоджає безконтрольному росту інших непотрібних рослин та виробляє бактерицидні речовини.

Будова під мікроскопом

Вивчення цієї рослини - часта практика на шкільних уроках біології. Для цього необхідно зрізати один лист з стебла, помістити його на предметне скло і туди ж крапнути трохи води. Зверху його необхідно накрити покривним склом.

Будова клітин елодеї під мікроскопом є два шари. Клітини верхнього шару більш прозорі та витягнуті з краю. При збільшенні добре проглядаються оболонка клітин, цитоплазма, яка має зернисту структуру, хлоропласти та клітинне ядро. Часто ядро ​​можуть закривати хлоропласти. В основному вся клітина заповнена прозорим клітинним соком.

При детальному розгляді виявляється, що хлоропласти розподіляються лише за цитоплазмою. Збоку вони мають плескату форму, зверху - округлу, з чого можна зробити висновок, що вони мають форму сочевиці. Хлоропласти рухаються з різною швидкістю, на що впливають температурні та інші дії.

Якщо помістити над листом джерело яскравого світла, то піде процес фотосинтезу, що сприяє утворенню зерен крохмалю в тільці хлоропласту, які виглядають вони як маленькі зерна, що світяться.

При додаванні йоду ці зерна набудуть характерного синього кольору. Цитоплазма при цьому стане жовтуватою і перестане рухатися, тому що йод діє на неї згубно. Клітинне ядро ​​також забарвиться у жовтий колір.

Жива клітина рослини має властивості напівпроникності, яка характеризується так: краї цитоплазми повністю проникні для води, але при цьому абсолютно непроникні для розчинів з великими молекулами. Оскільки клітинний сік містить високу концентрацію солей, цукрів та інших речовин, а зовнішнє середовище — меншу, вода, що надходить усередину вакуолі, вирівнюватиме концентрацію клітинного соку та зовнішнього розчину.

Штучним способом можна створити такі умови, коли концентрація зовнішнього середовища буде вищою. Для цього лист рослини необхідно помістити в гіпертонічний розчин. До таких розчинів відносяться:

• розчин калійної селітри (15%);
• розчин цукру (30%);
• розчин кухонної солі (0%) і т. д.

Процес плазмоліз

Під дією розчину вода, що проходить в протопласт, стане потрапляти в навколишню рідину, сама вакуоля скоротиться, цитоплазма від`єднається від стінок клітини, і простір, що утворився, заповниться зовнішнім розчином. Такий процес має назву «плазмоліз».

Для того щоб спостерігати такий процес, необхідно помістити лист на предметне скло, капнути трохи води, знову накрити його покривним склом, потім вибрати клітину з цитоплазмою, що добре проглядається. Після цього з одного боку скла потрібно капнути розчин, а з іншого - підкласти фільтрований папір. Папір почне втягувати воду і сприятиме проникненню розчину.

Подібні процеси можна також спостерігати, якщо провести подібний експеримент із цибульною лускою. Якщо ж на клітину був вплив йоду, викликати плазмоліз у ній буде неможливо навіть за допомогою різних розчинів.