Місця проживання спірогіри, особливості будови та розмноження

Спирогира - один із представників сімейства зігнемових, відноситься до роду нитчастих зелених водоростей. Це найпоширеніший вид водоростей на всій планеті. Вона віддає перевагу водоймам з прісною водою (у стоячих або з невеликою течією). На поверхні озер та ставків, а також на дні її можна побачити у вигляді шару тину, покритого слизом. На території країн СНД відомо близько 120 різновидів спірогіри, а їх налічується понад дві сотні.

Середовище проживання та біологічні особливості

Незважаючи на те, що спірогіра представляє організми дуже близькі до вищих рослин, вона відрізняється найпростішою будовою та примітивною життєдіяльністю. Через велике скупчення найтонших ниток на водоймах утворюються грудки, що нагадують вату, які можуть покривати абсолютно всю поверхню води. Найчастіше водорость можна помітити на замулених канавах та ставках, у болотах, річках. За відсутності правильного догляду та регулярного чищення спірогіра з`являється і в басейнах.

Місця, де мешкає спірогіра, не обмежуються природними водоймами. Власники домашніх акваріумів нерідко зустрічаються із цим представником водоростей і не знають, як із нею боротися. Причиною її появи та активного поширення є забруднення води органічними компонентами (мертві рибки, надмірна кількість корму), а також нерегулярна заміна води та забиті системи фільтрації. Спирогира живе і в добре освітлених умовах, тому надлишок світла сприяє її виникненню в акваріумах.

Однією з найцікавіших характеристик спірогіри є її будова. Таллом являє собою нитку, що не гілкується, утворену безліччю циліндричних клітин однакових за розміром. Довжина однієї клітини становить близько 0,01 мм, а ширина однієї нитки може коливатися в діапазоні 5-200 мкм. Такі розміри дозволили фахівцям провести вивчення цього виду докладніше, ніж інших водоростей, та скласти їх опис.

Стіни клітин утворені вуглеводами, що робить спірогіру схожою з вищими рослинами за будовою. Кожна з них покрита оболонкою з целюлози із шаром слизу. Внутрішньоклітинний простір заповнений соком, у ньому ж знаходиться ядро ​​та хлоропласти. Особливості будови зумовлюють і механізм живлення: виключно за допомогою фотосинтезу. Цей вид мешканців прісних водойм не може харчуватися корисними речовинами з ґрунту чи води.

https://youtube.com/embed/MU-FplJSl_U

Варіанти розмноження

Особливістю розмноження спірогір є те, що вони ніколи не суперечать. Вчені виділяють два способи утворення нових клітин та ниток у циклі розвитку спірогіри:

• вегетативний - водорість розмножується внаслідок випадкового пошкодження та розриву нитки, що розпадається на окремі відрізки, які згодом утворюють нову самостійну нитку;
• статевої - кон`югація відбувається в той момент, коли дві нитки, подібні на вигляд, наближаються близько один до одного і розміщуються паралельно- з бічних стінок з`являються кілька копуляційних виростів, які з`єднуються в єдиний канал.

У процесі кон`югації виходить своєрідна драбинка. По каналу, що утворився, з клітини в клітину переходить протопласт, формуючи зиготу. При проростанні зиготи відбувається розподіл ядра на чотири частини. Три з них дегенерують і відмирають, а з найбільшої, життєздатної, проростає нова особина. Згодом з неї з`являється повноцінна нитка.

Статеве і безстатеве розмноження властиве більшості зелених водоростей, але спеціальних статевих клітин у процесі розвитку не утворюється. Протягом весняно-літнього теплого періоду спірогіра розмножується, як правило, за допомогою суперечок.

Проста адаптація спірогіри до умов проживання дозволяє їй займати місця навіть у кімнатних акваріумах. Активно розростаючись, вона заповнює щільною слизовою масою більшу частину простору. Цим водорість заважає іншим рослинам, які використовуються як корм або будиночки для риб. Для мальків поява цього небажаного мешканця і зовсім згубна, тому що вони швидко заплутуються у густих нитках.

Фахівці впевнені, що позитивні сторони поширення спірогіри у водоймах та акваріумах теж є. Їхня користь полягає в тому, що вони можуть стати підходящим субстратом на період нересту для деяких видів риб. Щільність ниток дозволяє надійно сховати потомство від небезпечних хижаків.

Поява в`язкої маси спровоковано здебільшого надлишком мінеральних добрив (зокрема, аміачної селітри). Якщо є обладнана на дачній ділянці ставок або штучна водойма, то від такого типу підживлення ґрунту поблизу нього варто відмовитися.

Способи боротьби

Швидке розростання деяких видів водоростей створює чимало клопоту власникам басейнів, кімнатних акваріумів або штучних водойм на власній ділянці. Поява спірогіри може спровокувати гниття у воді, і тому з нею рекомендують боротися всіма можливими способами. Хімічні препарати проти неї не діють, тому набагато простіше запобігти забрудненню води та появі цього виду водоростей, ніж потім займатися її виведенням. Найбільш ефективними методами виведення зеленої маси є:

1. Поширення екосередовища - спосіб, що передбачає зниження інтенсивності освітлення, висаджування чагарників та дерев з густими кронами, здатних створити тінь над водоймою. Крім того, у воду потрібно запустити ті види риб, раціоном для яких буде саме спірогірабілий амур), але які не конфліктуватимуть з іншими мешканцями
2. Очищення - ручне або механізоване. Метод досить копіткий, але не складний. Чистка повинна здійснюватися раз на 3-4 дні, але зібрати вдається великі нитки, а дрібні залишаються у воді і продовжують розростатися.
3. Обробка спеціальними засобами - не найефективніший спосіб і не рекомендований з погляду екології довкілля. Використання хімікатів здатне вбити не тільки частину водоростей, а й риб та інші рослини. Застосування хімікатів рекомендовано лише у разі очищення декоративних ставків без мешканців.

Щоб вивести спірогіру з акваріума і не допустити її виникнення, рекомендується дотримуватись світлового режиму, при необхідності зменшуючи інтенсивність освітлення. Крім того, можна запустити дрібні креветки, раціон яких складається з водоростей. Хороший ефект дають ультрафіолетові лампи, якими рекомендується обробляти воду 1-2 рази на тиждень.

Боротьба зі спірогірою може виявитися небезпечною для акваріума та його мешканців, тому з усіх доступних способів рекомендується вибирати той, який буде найменш небезпечним та шкідливим. У запущених випадках краще звернутися до фахівців, які займаються професійним чищенням штучних водойм.