Західна поротія

Parotia sefilata - це латинська назва виду пернатих, що мешкають у Новій Гвінеї. До речі, країна є раєм для рідкісних пернатих. Там мешкає їх 38 видів. Західна поротія належить до загону горобцеподібних. Що характерно цьому птаху? Як вона харчується, розмножується, в якій місцевості живе? Дізнаємося детально.

Птах з цікавою назвою належить до підряду новопіднебінних, сімейства співчих гороб`ячих, роду райських птахів. Цей рід характеризується тим, що завжди знаходиться ближче до неба, ніж до землі. Тобто західна поротія більшість часу проводить у польотах, на деревах, далеко від землі та рідко спускається вниз.

Цей птах зустрічається в лісах північно-західної частини Нової Гвінеї. Її можна також побачити на півострівах Вандаммен та Чендравісіх.

Західна поротія - птах середнього розміру. Довжина її тіла становить трохи більше 33 сантиметрів. Крила її середні, дзьоб потужний і гострий. У паротії короткий і прямий хвіст. Колір оперення віддає легким металевим блиском. А загалом статевий диморфізм цих птахів видно неозброєним оком на вигляд. У самочки скромне вбрання у вигляді коричневого пір`я. Чоловічі особини мають чорне оперення. Його строгість розбавлена ​​зеленувато-жовтою плямою на грудях. Сріблясте пір`я у самця є в зоні шиї. Вони формують специфічний віночок. Але основна прикраса самця і його відмінна риса від самки - шість довгих пір`я (по три з кожного боку) над його очима. Саме вони є головним інструментом пташиних шлюбних ігор.

Були часи, коли вважали, що ці райські птахи не мають лап. Адже вони майже не спускаються на землю. Але причиною тому послужила плутанина, коріння якої сягає ще 16 століття. Тоді до Європи повернувся один корабель Магеллана. Його матроси привезли шкурки птахів без кісток та лап. І з того часу почали говорити, що у живих птахів, серед яких і західна поротія, просто відсутні лапи. Спростував цю думку французький судновий лікар Рене Лессон, який особисто бачив цей вид пернатих з лапками, що стрибають по деревах, як і інші птахи. Його письмові відомості про західну паротію спростували помилкову гіпотезу щодо відсутності лап.

Щодо розмноження західної паротії, то про нього відомо небагато. Достовірно лише те, що постійних пар ці птахи не утворюють. Вони полігамні. У шлюбні періоди біля однієї самки групуються кілька самців, які демонструють своє пір`я і залучають собі партнерки. Після підкорення однієї чоловічої особи спокійно спаровуються з іншого, третього. А запліднені самі після цього готуються до відкладання яєць. Вони самі будують собі гніздо як тарілки з поглибленням. Туди відкладають одне-два яйця. Дуже рідко їх може бути три штуки. Висиджують яйця і вирощують пташенят вони самостійно, без допомоги самця, як і багато інших птахів у дикій природі. Зате чоловічі особини за період шлюбного сезону встигають дати життя не одному десятку нащадків.

Пташенята з матір`ю в гнізді проводять два місяці і залишають її, навчившись літати самостійно, зміцнівши після вирощування личинками, комахами.

Що стосується харчування західної паротії, то перевагу вона віддає фруктам, ягодам, яких у місцях її проживання безліч. Любить інжир. Але також цей вид пернатих живиться і комахами, жуками, мурахами. Їхні паротії добувають за допомогою свого головного інструменту харчування — дзьоба з кори дерев.

Варто згадати, що цей птах є „мешканцем” Міжнародної Червоної Книги. На західну поротію заборонено полювання будь-якої пори року. Але в природі чисельність цих птахів досить велика, і природних загроз зниженню їхньої популяції не існує.