Червонозоба казарка

Категорія Птахи

Цей птах на відміну від інших качок багатоцвіттям не блищить, менше їх розміром. Але вона могла б посісти гідне місце на пташиному конкурсі краси. Що характерно способу життя казарки? Як вона розмножується? Що становить основу її раціону? Відповімо на ці запитання.

Branta ruficollis — так звучить назва птаха латиною. Червонозоба казарка в оперенні поєднує чорний, каштаново-рудий та білий колір. Ці тони утворюють вишуканий та гармонійний візерунок. З двох боків голови птиці розташовані руді плями. Низ шиї у неї рудий, підперезаний білою облямівкою. З боків тіла йдуть широкі білі смужки. Вони ззаду стикуються з білим підхвістю.

Але секрет чарівності цієї качки не лише в гармонійному оперенні. Доросла червонозоба казарка демонструє мініатюрність статури. Вона коротконога, довгокрила та довгохвоста. Лапи у неї, як і дзьоб, чорні. Її шия сплощена з боків. Довжина тіла птаха від 53 до 56 сантиметрів. Вага казарки складає до 1700 грамів. Тому навіть у польоті цей птах виглядає по-дитячому. Літають червонозобілі казарки дуже швидко. Чоловічі та жіночі особини цього виду пернатих практично один від одного не відрізняються.

Червонозоба казарка, як правило, гніздиться в тундрах півостровів Таймир, Ямал та Гидан. Щодо зимівель цих птахів, то це Туреччина, Болгарія, Румунія. У місця гніздування цей вид пернатих повертається у червні. Свої будиночки птиці будують на урвищах річок, крутих схилах. Вони являють собою ямки, вистелені рослинною ганчір`ям і пухом. До речі, традиційною умовою побудови гнізда червонозобої казарки є наявність пари хижаків, що недалеко гніздяться. Це сапсани, сови, канюки. І вигода качок у цьому очевидна. Адже хижаки не полюють поблизу своїх гнізд. А ось охороняючи їх, захищають таким чином і гнізда козарок від собак, песців, лисиць.

Між будиночками козарок зазвичай відстань становить до 60 метрів.

Самочки, як правило, відкладають 5-7 яєць білого кольору, насиджування яких триває 25-27 днів. Поки самець займається охороною гнізда, самка щільно сидить на яйцях. Відчуваючи наближення людини, вона може його підпустити на кілька кроків. Потім вона летить, до неї приєднується самець, і між собою пара перегукується.

Пташенята, що вилупилися, темніше за інших гусенят цього регіону. Колір їх оперення буро-оливковий. Виводки з матусями йдуть до річок з багатою рослинністю. Там вони й рятуються від небезпек. Поїдають птиці кореневища та паростки гармат, осоки, інших водних рослин. Гусята стають на крило у півторамісячному віці. А їхні батьки, відпустивши дітей у самостійне життя, одними з перших у тундрі залишають зони гніздування. Їхні відльоти на південь починаються у вересні. Статевозрілими червонозобілі казарки стають у три роки.

Червонозоба казарка - рідкісний вразливий вид качок. І почалося зменшення її популяції з того часу, як люди зайнялися освоєнням тундри. Кладки цих птахів розоряли мисливські пси та рибалки. Наприкінці минулого століття птахів поменшало, бо їх почали відловлювати для зоопарків. До зниження популяції червонозобих козарок призвело і непомірне полювання, браконьєрство. Саме тому вже багато років цей вид пернатих ”мешкає” на сторінках Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи.

Охоронні заходи дозволили збільшити чисельність особин птиці з 30 до 60 тисяч і майже вдвічі розширити її гніздовий ареал.

За даними орнітологів, сьогодні найбільш щільно ці качки гніздяться на центральному та південному Таймирі. Там мешкає і багато хижих птахів-покровителів, які разом зі своїми захищають і гнізда червонозобих козарок.

Вдалося розводити цих пернатих і в неволі. Перший раз приплід їх був отриманий в Англії, а потім уже в Московському зоопарку. Сьогодні у багатьох розплідниках та зоопарках світу червонозоба казарка дає потомство так само, як і в дикій природі.