Особливості утримання веретениці в домашніх умовах

Дивовижна ящірка, яку по недосвідченості легко можна сплутати зі змією, була відкрита основоположником системи класифікації тварин та рослин Карлом Ліннеєм. Латинська назва тварини Anguis fragilis перекладається як «ламка (або тендітна) змія». Веретениця ламка отримала від слова веретено і здатність переломитися, тобто відкинути хвіст. Другу свою назву – мідяниця – ящірка отримала за забарвлення мідного відтінку.

Опис та зовнішній вигляд

Безнога ящірка веретениця, згідно з науковою класифікацією, відноситься до того ж класу живих істот, що і змії, на яких вона так схожа зовні. Мідяниця належить до:

1. класу Плазунів;
2. загону лускатих;
3. сімейству Веретеніцеві.

120 видів ящірок, що відносяться до цього сімейства, мають різну будову. Якісь не мають кінцівок, як і мідяниця, інші ж схожі на ящірок у нашій звичайній виставі та мають п`ятипалі лапки.

Об`єднують всі ці види в одне сімейство міцні кісткові лусочки, що покривають їх шкірний покрив, що захищають тіло ящірки від травм. Але, захищаючи веретеницю від гілок та гострого каміння, цей екзоскелет значно сковує її рухи і не дозволяє їй швидко пересуватися.

Забарвлення цих плазунів значно змінюється з віком і має деякі відмінності у особин різної статі. Світліший забарвлення молодняку ​​навіть вводив в оману вчених. У XIX столітті дорослих веретениць та їх молодих особин відносили до різних видів.

Золотиста або срібно-біла спинка маленької веретениці прикрашена поздовжніми смугами, а нижня частина має темне забарвлення. Дорослі особини мають забарвлення бронзового або коричневого кольору. Відрізнити самця від самки можна по світлішому забарвленні останнього. Також у період розмноження спини самців прикрашає малюнок із блакитних або бурих рядів плям.

Описано випадки як повної відсутності пігменту шкірних покривів (альбіноси мають сіро-біле забарвлення всього тіла), так і повністю чорного забарвлення (такі особи називаються меланістами). Довжина тіла може досягати 50 см, причому 2/3 цієї довжини це тіло ящірки. Проте візуально розрізнити тіло та хвіст цієї тварини практично неможливо.

Придивившись, нескладно відрізнити мідяницю від змії за наявністю у ящірки миготливих повік, яких змії внаслідок еволюції втратили. Також у ящірок не атрофовані слухові отвори з боків голови, на відміну від змій.

Ареал проживання та спосіб життя

Вид поширений по всій Європі, мешкає в Північному Ірані, Малій Азії, Алжирі та на Кавказі. У нашій країні веретениць можна зустріти переважно на європейській частині. Селиться вона на висотах до 2,3 тис. метрів над рівнем моря. Віддає перевагу веретениці для життя місця з підвищеною вологістю в змішаних або листяних лісах і живе в природі близько 10 років.

Будучи їжею для багатьох лісових жителів, веретениці ведуть потайний спосіб життя, далеко від притулку не віддаляються. На перший погляд, пересуваються ці плазуни так само, як і змії. Проте за швидкістю ящірки зміям значно поступаються, тому й можуть стати легкою здобиччю для птахів, їжаків, куниць та багатьох інших хижаків.

Влітку найбільшу активність ящірки виявляють уночі, а навесні вони частіше вибираються на полювання у денний час. Зимівка у веретениць проходить у глибоких норах, які вони прокопують головою. У підземних ходах на глибині 50-70 см збираються групи до 30 особин. У сплячку ці ящірки впадають при зниженні температури навколишнього середовища до 8-10°С.

Харчування веретениць

Ломка веретениця - хижа тварина. Через свою повільність полюють вони переважно ще більш неповоротких тварин. Основна їжа веретениць - комахи, дощові черви, слимаки, личинки комах, равлики.

Зір у цих ящірок вкрай слабко розвинений. Основним органом для орієнтації у просторі та пошуку видобутку є мова. Жертву мідяниця спочатку уважно досліджує чутливою мовою, а потім заковтує цілком.

Для утримання видобутку ящірка використовує гострі зуби. Дощового черв`яка веретениця ламка поступово витягує із землі цілком або відкручує вже витягнуту частину, якщо витягти весь видобуток не вдається. Аналогічно веретениця дістає з раковин равликів.

https://youtube.com/embed/l88MaOEDa6A

Утримання в домашніх умовах

Веретениця звичайна є досить популярним домашнім вихованцем у любителів плазунів. За комфортних умов та правильного догляду ця ящірка може прожити в домашніх умовах набагато довше відведеної їй природою тривалості життя. Відомі випадки, коли у неволі веретениці доживали до 30 років.

Для утримання необхідний просторий тераріум з укриттями, рослинами та неглибоким водоймищем. Прогрів тераріуму до комфортних для вихованця температур повинен бути забезпечений спеціальними лампами та термокилимками. Денна температура має бути близько 30 С у теплому кутку. Обов`язкове опромінення тераріуму УФ-лампою. За сонячної теплої погоди влітку можна виносити веретеницю на вулицю в ємності з укриттям.

Важливо підтримувати певний рівень вологості, проводячи обприскування тераріуму та зволоження ґрунту.

Годують мідяницю:

1. хробаками (дощовими, борошняними);
2. личинками;
3. комахами (цвіркунами, тарганами);
4. павуками;
5. молюсками (слимаками, равликами) та іншим живим кормом.

Режим харчування дорослої особи - приблизно один раз на 3 дні. Молодняк годують частіше. Як добавки до їжі важливо використовувати мінеральні добавки, містять кальцій та інші мікроелементи. Ломкі веретениці непогано розмножуються в неволі. При створенні відповідних умов самка приносить у весняно-літній період у середньому по 10 дитинчат (від 2 до 25).

Зимові місяці мідяниця повинна проводити у сплячці. Поступовим зниженням температури в тераріумі та вкороченням світлового дня підводять ящірку до зимівлі. Після чого поміщають у спеціально обладнаний садок, де ящірка має провести до 2 місяців у зимовому сні. Підтримують вологість та температуру близько 10-12°С під час зимівлі. Виводять із сплячки також поступово.

Для досвідчених тераріумістів та любителів рептилій зміст подібного домашнього вихованця складним не здасться. Початківцям краще зважено підійти до питання, оцінити свої сили і можливості, і приймати рішення про придбання веретениці для домашнього утримання після консультації з фахівцем.