Лікування та профілактика карієсу у собак

1. Каріозна пляма. На емалі виникає жовта пляма. Це область майбутнього ураження зуба, хоча ознак порушення структури ще немає.
2. Початковий карієс. Пляма набуває темного відтінку. Емаль в області каріозної плями розм`якшується і починає руйнуватися, але глибші шари ще не порушені.
3. Середній карієс. Руйнування зачіпає дентин - основну тверду тканину, що знаходиться під зубною емаллю.
4. Глибокий карієс. Зруйновано всі тканини зуба. Постійного болю ще немає, але є гостра реакція на різні подразники – температурні чи смакові.

Якщо хвороба має гостру течію, то інфекція стрімко поширюється на здорові зуби.

За місцем локалізації вогнища ураження, карієс у собаки класифікується так:

• фісурний карієс - руйнування борозенки жувальної поверхні зуба;
• апроксимальний карієс уражає міжзубну контактну поверхню;
• пришийковий карієс руйнує нижню частину зуба.

Глибокий карієс веде до розвитку ускладнень, симптомом яких стає постійний біль

1. Пульпіт. Прогресуючий карієс поступово охоплює внутрішні тканини, що залучає до процесу пульпу (пухлу сполучну тканину, в якій проходять нерви та судини, що живлять зуб). Після її оголення зуб починає сильно хворіти, приносячи собаці страждання.
2. Періодонтіт. Хвороба є запаленням сполучної тканини, що фіксує корінь в альвеолі. З`являється хвороблива рухливість.

Механізм виникнення карієсу

Карієс зубів у собак зазвичай є однією з ознак загального хворобливого стану організму. Пусковим механізмом захворювання служить поява зубного нальоту, в якому міститься велика кількість хвороботворних бактерій (переважно стафілококів). Наліт осідає на зубах, внаслідок чого відбувається тісний контакт мікробної флори та емалі.

Хімічний склад слини сприяє такому контакту. Мінеральні речовини, що містяться в слині, взаємодіючи із зубним нальотом, збільшують його щільність. Дане утворення щільно фіксується на емалі і носить назву зубної бляшки. Продуктом цієї взаємодії є молочна кислота, яка справляє руйнівну дію на емаль, демінералізуючи її.

Особливо сильно страждає поверхня зуба за наявності мікроскопічних пошкоджень на емалі. У цьому випадку її руйнування відбувається особливо швидко.

Причини недуги

Основні причини виникнення карієсу можна поділити на два основні види:

• Механічні. Карієс у літніх собак виникає набагато частіше, ніж у молодих. Це відбувається через дефекти емалі - вхідних воріт інфекції. Найбільш поширені причини появи дефектів такі: необережне видалення зубного каменю, розгризання дуже твердих кісток та інших предметів.
• Хімічні. Це зміна хімічного складу слини, внаслідок чого в ротовій порожнині утворюються агресивні кислоти, що руйнівно впливають на емаль.

Існує ціла низка провокуючих факторів, наявність яких прискорює настання хвороби:

1. Спадкові патології розвитку зубів та кісток черепа (неправильний прикус).
2. Особливості породи. Представники дрібних порід найчастіше мають подібні проблеми.
3. Дефіцит у раціоні необхідних здоров`ю зубів мінеральних речовин (кальцій, калій, фтор, фосфор, хлор). Особливо це небезпечно у дитячому віці, у період формування зубної тканини.
4. Зниження загального та місцевого імунітету внаслідок перенесених інфекцій.
5. Захворювання шлунково-кишкового тракту, рахіт, порушення обміну речовин.
6. Дегенеративні зміни у похилому віці. Особливо це стосується складу та якості емалі.
7. Проживання в районі з поганою екологічною обстановкою.
8. Присутність у раціоні солодкої їжі, що є головною причиною порушення кислотно-лужного балансу слини.

Симптоми хвороби

У собак карієс визначається за такими характерними ознаками:

• неприємного запаху з пащі;
• темним плямам на емалі чи порожнинам, заповненим частинками їжі;
• підвищеного слиновиділення;
• відмови від твердої їжі;
• гіперемованим тканинам ясна, хворобливості при натисканні;
• при глибокому карієсі, ускладненому періодонтитом, можна помітити хитання зубів.

Діагностика та лікування недуги

Діагностика та лікування карієсу можливі лише у спеціалізованих ветеринарних клініках, оснащених стоматологічним обладнанням.

Для діагностики найчастіше використовують рентгенологічне обстеження. Можливе також застосування спеціальних хімічних складів, що фарбують тканини зуба. Їхнє нанесення дозволяє визначити глибину ураження тканин.

При поверхневому або середньому карієсі зуби у вихованця не пломбують, а знезаражують каріозну порожнину та обробляють її розчином азотнокислого срібла. Це допомагає зупинити процес руйнування. У домашніх умовах застосовують антисептичні розчини - Хлоргексидин, Ротокан, Метрогіл Дента, що вбивають патогенну флору в роті.

Зуб, уражений глибоким карієсом, пломбують із застосуванням цементу або спеціальних пластмас.

Якщо руйнування зайшло дуже глибоко і є ознаки ускладнень, то хворий зуб доводиться видаляти, щоб не допустити залучення до запального процесу решти зубів.

Профілактика хвороби

Профілактика карієсу у собак полягає у виключенні факторів, що провокують хворобу. Існують також певні запобіжні заходи, за допомогою яких хворобу можна запобігти, а саме:

• використовувати лише якісні корми, виключити з раціону солодку їжу;
• стежити за тим, щоб у раціоні була достатня кількість мінеральних речовин, що впливають на якість емалі;
• періодично проводити гігієну ротової порожнини – чищення зубів, зняття зубного каменю, обробку антисептичними препаратами;
• сприяти природному очищенню зубів, купуючи псам спеціальні жорсткі іграшки для жування. Дозволяється давати для розгризання нетрубчасті сирі кістки;
• бажано періодично відводити вихованців до ветеринару для огляду ротової порожнини.

Здоров`я зубів - невід`ємна частина хорошої фізичної форми собаки. Всі системи організму взаємопов`язані, тому порушення роботи будь-якого органу відразу негативно позначається на діяльності інших.