Симптоми венеричної саркоми у собак та способи її лікування

1. Перша стадія: початок прояву новоутворення, що оформився, на поверхні репродуктивного органу (розмір пухлини не перевищує 2,5 см).
2. Друга стадія: пухлина продовжує зростати, поступово проникає у тканини ураженої частини тіла.
3. Третя стадія: новоутворення збільшується вдвічі, поступово перекидаючись із вогнища ураження на здорові тканини. У вихованця опухають лімфатичні вузли, це відбувається через те, що пухлина пускає метастази.
4. Четверта стадія: саркома вражає всі внутрішні органи улюбленця.

Особливості недуги

Серед ветеринарів є й інша назва цього захворювання, а саме трансмісивна саркома. На вигляд вона схожа з кольоровою капустою. Дислокується на слизовій оболонці статевих органів у собаки. Особливість пухлини в тому, що вона здатна поширитися на слизові оболонки носа та рота, а також на кон`юнктиву ока. Відбувається це за допомогою мови, якою пес вилизує свої геніталії.

Передача збудника походить від тварини до тварини під час в`язки. Дослідження клітин пухлини показало, що вона має лише редукований набір хромосом. Розвиток патології займає тривалий період, що охоплює проміжок від кількох місяців до півроку. Небезпека в тому, що венсаркома в цей час себе ніяк не виявляє, проте вихованець вже здатний заражати інших тварин.

Причини виникнення

Фахівці переконані, що трансмісивна саркома схильна до особи будь-якої статі та всіх порід. За статистикою найчастіше зараження відбувається у вихованця у віці 3-4 років. До основних факторів, які можуть призвести до венсаркоми, слід відносити:

1. Безладність статевих контактів тварини.
2. Недостатня увага господаря у перевірці здоров`я статевого партнера, обраного для в`язання з домашнім улюбленцем.
3. Ослаблений імунітет та авітаміноз.
4. Пізніше виявлення новоутворення.
5. Лікувальне втручання, проведене невчасно.

Симптоматика хвороби

Власникам важливо знати, що для початкових етапів хвороби яскраві ознаки не характерні. Однак уважний господар може помітити, що його улюбленець став неспокійнішим, а його сечовипускання почастішало. Особи жіночої статі можуть частіше облизувати вульву та зону біля неї.

Основні симптоми венсаркоми виражаються в наступному:

• з пеніса та статевої щілини виділяються добре помітні кров`яні згустки;
• з`являються невеликі (від 2-3 мм до 5-6 см) круглі пухлини сірого або червоного кольорів, можуть бути поодинокими або збиратися в гроно;
• геніталії тварини червоніють та набрякають;
• препуцій характерно потовщується;
• дифузно уражається статевий член та препуцій;
• у сук уражується переддень вульви, особливо на стінках, кліторі та уретрі;
• промежину подовжується, із статевої щілини виступає гній.

Можливий прояв новоутворень у роті або на носі у вихованця. Венсаркома створює для тваринного масу незручностей, спотворюючи зовнішній вигляд вихованця і не дозволяючи його пенісу вільно виділятися з препуція. Якщо саркома такого типу діагностуватиметься вчасно, то лікувати її буде досить просто.

Фахівці відзначають, що іноді трапляються випадки, коли пухлина розсмоктувала сама по собі. Це характерно для молодих тварин, чиї організми здатні виробляти антитіла, що не дозволяють прогресувати пухлини.

Методи діагностики

Першочергове завдання ветеринара - точно диференціювати венеричну саркому від простатиту, характерного для собак, і піометри, на яку часто хворіють самки. У цьому фахівцю допоможуть:

1. Підтверджуючі спостереження: постійні виділення крові зі статевої щілини та червоний колір бугристого новоутворення.
2. Дислокація пухлини: у самців на головці пеніса та препуції, у самок – безпосередньо перед піхвою.
3. Вузли новоутворення численні і м`які на дотик, вони рясно кровоточать і легко пошкодити.

Для подальшої діагностики знадобиться збір анамнезу, аналіз крові собаки та рентгенологічне дослідження. Найбільш ефективна у постановці діагнозу пункційна біопсія, що здійснюється за допомогою забору тканини з ураженої ділянки геніталій тварини.

Лікування захворювання

Лікування венеричної саркоми у собак передбачає два варіанти: консервативна терапія та оперативне втручання. Перший варіант підходить для тих улюбленців, чиї пухлини неоперабельні. Їм обов`язково показано інтенсивну хіміотерапію. Однак слід відразу сказати, що така процедура вкрай токсична і дуже негативно впливає на собаку. Особливо вразливі до неї дуже молоді та літні особини.

Другий варіант включає повне усунення новоутворення в межах здорової тканини. Благополуччя хірургічного втручання залежить від того, чи не виникне у процесі у тваринної кровотечі. Якщо пухлина запущена, потрібно видалити уражену піхву, а уретру вивести на черевну стінку. Відразу після операції хірургу доведеться накласти на рану промежини триповерховий шов.

Власникам слід розуміти, що ефективність хірургічного видалення безпосередньо залежить від того, наскільки рано буде розпочато лікування. Особливості цього методу полягають у наступному:

1. Лікар повинен видалити новоутворення повністю, разом із залозою та лімфовузлами.
2. Фахівець зобов`язаний подбати про те, щоб посилити захисні реакції організму тварини. Це дозволить собаці перенести операцію успішніше.
3. При хірургічному впливі в жодному разі не можна пошкоджувати тканину пухлини, це спровокує поширення клітин новоутворення.
4. Ветеринар зобов`язаний неодноразово повторювати стерилізацію хірургічного інструменту під час оперативного втручання.
5. Кровотеча має бути ретельно зупинена, а всі шанси на її виникнення усунуті.

На час операції тварина повинна перебувати під місцевим чи загальним наркозом. Розчинений анестетик не можна вводити в саме новоутворення, тільки здорову тканину, яка його оточує. Якщо операцію проведено за всіма правилами, то рецидив практично неможливий.

Післяопераційний догляд включає регулярне миття собаки, особливо прооперованих місць. Вони повинні утримуватися в чистоті. Не дозволяйте псу вилизувати шви, таким чином він може занести туди інфекцію. Запобігти такому зможе одягнений на шию собаки спеціальний комір. Також слідкуйте за дієтою улюбленця, вона повинна включати безліч вітамінів і мікроелементів, здатних підтримати його ослаблений імунітет.

Профілактичні заходи

Жодних особливих профілактичних заходів для повного запобігання даній хворобі не існує. Найголовніше — це уважність та обережність власника до того, з ким вступає у в`язку його собака. Тому не варто соромитися питати у господаря навіть породистого та красивого собаки, який був обраний для трапляння про те, чи є у нього довідки, що підтверджують медичне обстеження. Або про те, чи не вступала вона у статеві контакти з випадковими статевими партнерами. Якщо довідки немає або особина справді «гуляла» незрозуміло з ким, то краще утриматися від случки.

Якщо потенційно небезпечний контакт все ж таки стався, господар вихованця повинен ретельно обробити його ротову порожнину та геніталії засобами дезінфекції. Зробити це можна за допомогою розчинів фурациліну або марганцівки. Навіть після обробки уважно стежте за статевими органами вихованця. Якщо на них з`явиться почервоніння або почнуть виділятися згустки крові, то везіть собаку на прийом до ветеринарного лікаря.

Більш радикальні заходи профілактики включають повну стерилізацію або кастрацію тварини. Подібна процедура назавжди позбавить власника занепокоєння, що його пес може підхопити ненароком трансмісивну саркому. І пам`ятайте, запобігання цій недузі важливо не тільки для вашого пса, але і для його найближчих одноплемінників з однієї вулиці чи міста.

Насамкінець хочеться сказати, венерична саркома — це не так страшна, як неприємна хвороба, яку можна легко уникнути. Виявляйте увагу та турботу до свого собаки, і він ніколи не зіткнеться з подібними патологіями.