Симптоми міозиту у собак та способи лікування

Згодом, коли хвороба починає прогресувати, симптоматика наростає:

• підвищується температура тіла;
• пропадає апетит;
• пес не дає себе погладити, гарчить і огризається;
• значно обмежує свою рухову активність, перестає стрибати, намагається оминати всі перешкоди;
• хворі м`язи стають припухлими, напруженими та гарячими на дотик;
• іноді виникають судоми.
• можуть бути помітні ушкодження шкірних покривів;
• у сечі утворюється кров;
• собака перестає випорожнюватися або робить це дуже рідко. Видно, що це завдає їй болю.

Запалені м`язи доставляють тварині масу страждань. При ураженні жувальних м`язів (міозит щелепи) прийом їжі завдає величезного болю, важко навіть просто гавкати. Якщо запаленням порушені м`язи шийного відділу та потиличної області, собаці стає неможливо нахилити або підняти голову.

При виникненні перших характерних симптомів захворювання необхідно своєчасно провести обстеження та виявити причину, від якої залежатиме тактика лікування.

Класифікація хвороби в залежності від причин виникнення

Для розвитку міозиту є багато сприятливих факторів. Розглянемо їх докладніше.

Важкі навантаження

Тривалі важкі навантаження або навантаження для непідготовленого собаки погано позначаються на стані опорно-рухового апарату:

• інтенсивні фізичні навантаження;
• стрибки з великої висоти;
• біг по пересіченій місцевості;
• забиття, розтягнення, відкриті рани.

Відбувається перенапруга, розтяг, розрив м`язових волокон. Як наслідок виникають крововиливи, гематоми, запалення м`язів у собак та розвиток травматичного міозиту. Найчастіше виникає внаслідок травми у мисливських чи службових робітничих собак.

Несприятливі умови

Несприятливі для здоров`я пса умови можуть спровокувати розвиток ревматичного міозиту, а саме:

• довге перебування на холоді;
• різке переохолодження;
• утримання в умовах високої вологості.

Найчастіше інших порід такого різновиду міозиту схильні мисливські та пастуші собаки, які більшу частину життя проводять на вулиці, у холодну дощову погоду, у вологих приміщеннях. Уражаються в основному м`язи спини та поперекової області. Причини розвитку ревматичного міозиту повністю не вивчені. До провокаційних факторів відносять також:

• літній вік собаки;
• схильність до алергії;
• ожиріння;
• нервові розлади;
• наслідки інфекційних захворювань.

Інфекції

Гнійний міозит розвивається внаслідок гострої інфекції, коли у пошкоджені тканини проникають хвороботворні збудники – стрептококи, стафілококи. Статися це може з таких причин, як:

• неправильно проведені внутрішньом`язові ін`єкції без застосування антисептиків;
• погано оброблені поранення;
• поширення запальних процесів з інших органів та тканин.

Запальний процес у місці ураження без своєчасного лікування переходить в абсцес, відбуваються нервово-дистрофічні процеси, відмирання та розпад м`язів. Інфекційна форма міозиту здатна перейти у хронічну стадію хвороби.

Інші причини

Еозинофільний міозит у собак характеризується запальними змінами жувальної мускулатури, скроневих та очних м`язів. При цьому різновиді хвороби в крові спостерігається підвищення рівня еозинофілів. Причини виникнення такого виду міозиту повністю не з`ясовані.

Як відомо, еозинофіли в крові бувають підвищені при алергічних та аутоімунних захворюваннях або при зараженні організму паразитами.

Характерний і ранній симптом - спазм жувальних м`язів (тризм). Розтиснути насильно м`язи щелепного відділу неможливо. Вилиці стають припухлими, форма голови собаки починає нагадувати лисячу морду. Зі збільшенням припухлості випинаються очні яблука. Тривалість хвороби з яскраво вираженими симптомами становить від кількох тижнів. Потім настає покращення. При частих рецидивах відбувається атрофія м`язів, вони замінюються сполучною тканиною.

Залежно від області та тяжкості поразки розрізняють:

1. Паренхіматозний міозит, при якому уражається лише м`язова тканина. Частіше розвивається внаслідок перенапруги або переохолодження.
2. Інтерстиціальний міозит, при якому уражається сполучна тканина. В основному виникає через бактеріальне зараження організму, наприклад, туберкульозом.
3. Осифікуючий міозит виникає через тяжку травму, проникає поранення, перелому. Якщо при травмі стався крововилив у м`язи, кров не розпалася протягом тижня, то на цій ділянці ураження виникає «окостеніння», яке травмує м`язові тканини та викликає запалення.

Виниклі при міозиті симптоми та лікування, яке призначає ветеринар, залежать саме від області ураження та тяжкості запального процесу, що виник. Рішення про те, як лікувати тварину, лікар приймає після обстеження та виявлення причин запалення.

Способи лікування

Лікування міозиту у собак починається з усунення тієї причини, що спровокувала розвиток хвороби. Коли причину знайти не вдається, наприклад, при еозинофільній формі, то проводяться процедури, спрямовані на полегшення симптомів, та покращення стану собаки за допомогою симптоматичної терапії.

Загальні принципи, яких дотримуються для полегшення стану тварини за будь-якого різновиду міозиту:

• уколи Анальгіна або Новокаїну для усунення болю;
• облаштування для собаки м`якої зручної лежанки у сухому теплому приміщенні;
• щоб уникнути появи пролежнів потрібно перевертати пса з одного боку на інший, міняти йому позу, тому що самостійно він це зробити не може.

При запаленні м`язів унаслідок травми перші кілька днів використовують холодні компреси. При сильних ушкодженнях шкірних покривів, розриві м`язів чи зв`язок накладають шви, вводять антибіотик. Далі накладають теплі компреси, пов`язки з розчином Димексиду, проводять ультразвукові процедури, лікувальний масаж.

Для полегшення стану при ревматичному міозиті проводять внутрішньом`язові ін`єкції антибіотиків, призначають протиревматичні препарати, ставлять компреси, що охолоджують і зігрівають. Після усунення болю проводять курс лікувального масажу. Корисно розтирати запалені м`язи лініментом, змішавши саліцилову кислоту, камфорну олію та метиловий ефір.

При тяжкій гнійній формі міозиту спочатку ветеринар розкриває абсцес, щоб видалити гнійну рідину. Потім проводиться антибактеріальна терапія. Для захисту печінки від дії антибіотиків призначають гепатопротектори.

При еозинофільному міозиті застосовується лише симптоматичне лікування - гормональна терапія із застосуванням Преднізолону, Кортизону, тепло на область уражених м`язів. При необхідності проводять переливання крові. Собаку годують штучним шляхом.

Ускладнення та прогноз на одужання

Терміни одужання та наслідки від перенесеного захворювання залежать від тяжкості та складності ушкодження. При незначних травмах усі ознаки хвороби проходять до кінця другого тижня.

При більш тяжкому перебігу хвороби гематоми можуть розсмоктуватися не повністю, можливе утворення кіст або гнійників. Ускладнення можуть виникнути у такій формі, як:

• укорочення запаленого м`яза;
• атрофія м`язової тканини;
• повна втрата м`язових функцій;
• ослаблений зір після перенесеного еозинофільного міозиту.