Захворювання міозит у собак: причини, терапія та профілактика

Міозит є поширеною патологією скелетних м`язів, що розвивається внаслідок запального процесу. М`язові волокна при цьому набухають, набрякають, що супроводжується больовим синдромом. Вихованець уникає різких рухів, а часом відмовляється йти на прогулянку і навіть вставати.

Запальному процесу може бути підданий один м`яз, наприклад двоголовий м`яз стегна, або цілий масив - м`язи гомілки, тазостегнового суглоба, лопатки. Міозит у собак може охоплювати і структури органу із сполучної тканини, а також нервові закінчення.

Фактори-провокатори захворювання:

• похилий вік;
• слабкість після перенесеної хвороби;
• низький рівень імунітету;
• переохолодження;
• наявність алергічної реакції.

• інфекційний. Причиною є патогенні мікроорганізми – бактерії, віруси, рикетсії, грибки, стафілококи та стрептококи. У ряді випадків у посівах бактеріологічного матеріалу ветеринарні фахівці виявляють кишкову паличку. Міозит інфекційної природи у собак найчастіше розвивається як наслідок пневмонії, менінгіту, ларингіту. Ускладненою формою інфекційного виду захворювання є гнійний міозит. Патологія характеризується утворенням у м`язовій тканині гнійних осередків. Цей вид запалення є небезпекою для життя тварини через ризик розвитку сепсису;
• ревматичний. Переважно причиною є переохолодження. Найчастіше відзначається при утриманні вихованців у вольєрах, на ланцюгу. Тривале перебування на вулиці без руху та в умовах низьких температур призводить до спазм у м`язовій тканині, що провокує розвиток запальної реакції. При цьому в м`язовій та сполучній тканині м`язи утворюються гранульоми, що спричиняють біль-

У ряді випадків власник може спостерігати ураження жувальних м`язів. Ветеринарні фахівці відносять цей тип патології до еозинофільного міозиту у собак, патогенез якого до кінця не вивчений. Передбачається, що причиною недуги є паразитарні інфекції. Низка досліджень говорить на користь тієї версії, що захворювання має аутоімунну природу.

У собаки відзначається гострий запальний процес, що супроводжується спазмами та судомами жувальних м`язів. У цьому спостерігається розвиток кон`юнктивіту. Очні яблука внаслідок запального процесу випирають із очниць. Тварина відмовляється від їжі, сильно худне. У загальному аналізі крові виявляється значне збільшення лейкоцитів та еозинофілів.

Міозит жувальних м`язів у собак триває від 14 до 20 днів і часто проходить із рецидивами. При цьому на місці запального процесу утворюються тяжи зі сполучної тканини, що погіршують рухливість щелепи.

Діагностика тварини включає: клінічне обстеження організму ветеринаром, огляд та пальпація ураженої ділянки, загальний аналіз крові, рентгенографічне обстеження.

Запальний процес у м`язовій тканині потребує комплексного підходу. Насамперед призначають знеболювальні препарати – Баралгін, Спазган. Якщо причиною міозиту є інфекційні агенти, то хворій тварині випишуть курс антибіотиків – препарати пеніцилінового ряду. При розвитку ревматичного міозиту хороший ефект має застосування Бутадіону. У ряді випадків призначають глюкокортикостероїдні препарати, що знижують запальну реакцію та купують біль.

Лікування міозиту у собак має супроводжуватися фізіопроцедурами. Ветеринари відзначають високу ефективність УВЧ-терапії, лампи-солюкс, грязелікування, масажу за показаннями.

Запальному процесу може бути підданий один м`яз, наприклад двоголовий м`яз стегна, або цілий масив - м`язи гомілки, тазостегнового суглоба, лопатки. Крім м`язових волокон міозит у собак охоплює і структури органу із сполучної тканини, а також нервові закінчення.

До факторів, що провокують розвиток патології відноситься похилий вік, слабкість після перенесеної хвороби, низький рівень імунітету. Переохолодження та наявність алергічної реакції також здатні спровокувати недугу з боку скелетної мускулатури.

Травма супроводжується деструкцією структури м`язового волокна, його надривом чи повним розривом. При цьому відбувається порушення цілісності кровоносних капілярів, що призводить до гематоми. На місці пошкодження утворюється травматичний набряк тканин, який швидко набуває запального характеру. Проліферативні структури, що утворюються внаслідок запалення, заміщуються сполучною тканиною, що призводить до укорочення м`язових волокон.

Інфекційний

Причиною розвитку інфекційного запалення м`язів є патогенні мікроорганізми. Як правило, бактерії, віруси, рикетсії, грибки потрапляють у м`язову тканину зі струмом крові або за лімфатичною системою. Поширеною причиною інфекційного міозиту у собак є віруси та бактерії – стафілококи та стрептококи. У ряді випадків у посівах бактеріологічного матеріалу ветеринарні фахівці виявляють кишкову паличку.

Міозит інфекційної природи у собак найчастіше розвивається як ускладнення пневмонії, менінгіту, ларингіту.

Токсичний

Розвиток токсичної форми недуги відбувається внаслідок проникнення в м`язові волокна ендогенних або екзогенних токсинів. Найчастіше причиною такого виду запалення є токсичні речовини, що виробляються при цукровому діабеті, порушенні функції щитовидної залози, хворобах печінки та нирок.

До окремого виду недуги ветеринарні фахівці відносять міозит, що осифікує. Захворювання виникає внаслідок порушення обміну речовин та окостеніння м`язової тканини.

Причини ураження жувальних м`язів, шиї

У ряді випадків власник може спостерігати ураження жувальних м`язів. Ветеринарні фахівці відносять цей тип патології до еозинофільного міозиту у собак, патогенез якого до кінця не вивчений. За деякими даними, причиною недуги є паразитарні інфекції. Низка досліджень говорить на користь тієї версії, що захворювання має аутоімунну природу.

Скутість у рухах. Найчастіше вранці домочадці відзначають, що пес після сну не активний - йому важко підніматися з лежака, він неохоче йде на прогулянку. Рухи не такі бадьорі та енергійні.

Діагностика тварини

При виявленні симптомів міозиту у собак до звернення до спеціалізованої установи власнику слід уберегти хворого вихованця від переохолодження. Якщо собака була на вулиці, необхідно помістити її в тепле приміщення без протягів і організувати теплу лежанку.

Ветеринарний спеціаліст проведе клінічне обстеження організму, промацає м`язи, виявить запальний процес.

Профілактика появи

Досвідчені собаківники та ветеринарні фахівці дають наступні поради власникам, щоб уникнути недуги у волохатих вихованців:

• Регулярно проводити вакцинацію проти інфекційних хвороб.
• Обробляти тварину 4 рази на рік проти паразитів.
• Не допускати переохолодження собаки (купання в холодних водоймах, тривалого перебування на морозі тощо).д.).
• Запобігати травмам.
• Дозувати фізичні навантаження для мисливських та службових порід собак.
• Вчасно виявляти алергічну реакцію у тварини та вживати заходів щодо недопущення контакту з алергеном.
• Підвищувати захисні сили організму.