Лікуємо соплі у собак у домашніх умовах: причини та перша допомога

Вважається, що собачий ніс – показник самопочуття собаки, проте це не завжди так. Прийнято вважати, що, якщо ніс гарячий і сухий, то в собачому організмі обов`язково присутня патологія, аж ніяк. Теплий і сухий ніс у тварини може бути після сну, під час активних ігор, якщо у приміщенні спекотно чи собака лежить біля опалювальних приладів.

Вологий ніс - це не завжди ознака здоров`я у собаки.

Причини

Провокують носові закінчення безліч причин, і практично всі вони пов`язані з патологічними процесами. Основні причини:

• алергія;
• чужорідне тіло;
• риніт;
• піднебінна ущелина;
• ніздреве звуження;
• аденовіроз;
• чумка.

Соплі можуть виникнути через алергію.

Деякі причини легко усуваються і не становлять серйозної небезпеки для тварини, а деякі є справжньою проблемою, ігнорувати яку означає смерть вихованця.

Опис основних причин появи соплів у собаки

Не можна з упевненістю сказати, що існують «несерйозні» хвороби. Кожна недуга має властивість ускладнюватися, «чіпляти» вторинну патологію і створювати масу проблем господарям і самим тваринам навіть якщо спочатку захворювання не становило загрози.

Недуга може перерости на більш серйозне захворювання.

Риніт

Запальний процес на носовій слизовій оболонці, що розвивається внаслідок зниження імунітету, дефіциту вітамінів, мікроелементів, макроелементів, білків.

А також провокують риніт протяги, переохолодження, температурні перепади, вдихання отруйної пари. За характером перебігу розрізняють:

• геморагічна форма;
• катаральна форма;
• крупозна форма;
• фолікулярний вигляд.

Існує два типи риніту.

За типом перебігу виділяють гострий та хронічний тип з відповідними відмінностями у симптоматиці.

Катаральна форма має на увазі наявність пригнічення, млявості, слабкості. Реєструється зниження апетиту, незначне підвищення температури. Тварина чхає, важко дихає, шумно сопить, чухає ніс. У деяких випадках присутній задишка, слизова обтекла, навколо ніздрів підсохлі скоринки.

Лікування

Допомога полягає в приміщенні собаки в тепле місце, обмеження моціону.

У період лікування собака повинен перебувати в теплому приміщенні.

• У повсякденну норму їжі включають вітамінний комплекс групи А, В, Е, С, добавки з мікро та макроелементами.
• Застосовують місцеву обробку від тріщин за допомогою дезінфікуючих розчинів.
• Капають назальні краплі або відвари лікарських трав - ромашки, мати-й-мачухи, череди, малини.
• Крупозна поразка вимагає застосування антибіотиків.

Алергія

Причиною нежиті у собак може бути алергічна реакція на зовнішні впливи. Тварина може реагувати на квітковий пилок, побутову хімію, автомобільні вихлопи.

Автомобільні вихлопи можуть спричинити алергію.

Додатковими ознаками можуть бути: сльозотечі, чхання, набрякання слизових носа, почервоніння кон`юнктиви. Зміна шкірного та вовняного запаху, пітливість.

Перша допомога та лікування

Перша допомога – обмеження прогулянок у небезпечних місцях.

Рекомендується гуляти з собакою у місцях, де немає алергенів.

Слід уникати вдихання автомобільних вихлопів, квітучих рослин. Специфічне лікування починається з з`ясування алергену. Далі призначають антигістамінні засоби та препарати, що підвищують імунітет. Якщо присутні додаткові симптоми – свербіж, пронос – призначають симптоматичну терапію.

Піднебінна ущелина

Як правило, патологія вроджена, характеризується дефектом зрощення кісткового шва м`якого або твердого піднебіння, але трапляються випадки набутого захворювання.

Причиною виникнення набутої хвороби є сильні удари або падіння з висоти. Проте існують причини, які сприяють народженню цуценят із патологією. Усі вони стосуються неправильного змісту матері.

Впавши з висоти собака може отримати піднебінну ущелину.

Провокатори

Найбільш поширені провокатори:

• неправильне харчування;
• інфекції під час вагітності;
• інтоксикація;
• передозування стероїдами;
• дисбаланс обмінних процесів.

Соплі можуть з`явитися у собаки через неправильне харчування.

Поразка найчастіше торкається верхньої частини губи, відрізняється лише розміром дефекту.

Симптоми

Хворе щеня постійно сопить, дихає в основному ротом. Не може смоктати материнські груди, тому що немає можливості створити в ротовій порожнині відповідний тиск. Через ніс виходять залишки корму, слиз та гній. Спостерігається кашель, постійне чхання, блювота, дисфагія.

У собаки виникає постійний кашель.

Лікування

• Лікувальні заходи полягають у забезпеченні доступу їжі доти, поки щеня підросте достатньо, щоб перенести оперативне втручання.
• Терапія для дихальної системи, якщо така необхідна, забезпечення нормального дихання.

Поки щеня не виросло, слід йому забезпечити доступ до їжі.

Аденовіроз

Збудником хвороби виступає вірус із сімейства Adenoviridae, який надзвичайно стійкий до умов зовнішнього середовища.

При кімнатній температурі може активно розвиватися протягом трьох місяців. Аденовіроз називають інфекційним кашлем, інфекційним трахеобронхітом, інфекційним ларинготрахеїтом, залежно від локалізації вірусу.

Вірус із сімейства Adenoviridae активно розвивається за кімнатної температури.

Група ризику

Найбільше схильні до патології собаки, які живуть скучено, в розплідниках, або часто знаходяться в місцях, де велика кількість тварин. Передається повітряно-краплинним шляхом, при близькому контакті, через слину та виділення. Хворіють собаки будь-якого віку.

Собаки в розпліднику хворіють частіше.

Симптоми

Інтенсивність симптоматики безпосередньо залежить від віку вихованця та ступеня зараження. Особливо важко переносять недугу маленькі цуценята.

1. Перша ознака – кашель.
2. Далі хвороба ускладнюється і може запустити процес виникнення запалення легень – пневмонії. При цьому пневмонія характеризується важким перебігом, з багатьма небезпечними ускладненнями.
3. Характерно, що кашель у собаки настає приблизно через п`ять днів після контакту з хворою твариною.
4. Характер кашлю може бути різним – вологий, грубий, гучний, гавкаючий, м`який або у вигляді сухого свисту.

Цуценята переносять недугу складніше.

Мокрота

При кашлі виділяється мокрота. Кашель буває такої сили, що у вихованця може початися блювота. Найчастіше кашель починається після фізичних навантажень. При тяжкій формі настає гарячковий стан, анорексія, постійна сонливість, апатія.

Після фізичних навантажень у собаки з`являється кашель.

Лікування

Якщо немає ускладнень, лікують аденовіроз за допомогою амоксициліну, амоксиклаву. Якщо є ускладнення, застосовують антибіотики – цефалоспорин, гентаміцин, енрофлоксацин. Рекомендовані парові інгаляції, ізотонічний розчин хлориду натрію. Щоб підтримати імунну систему використовують у лікуванні гала-вет, ронколейкін. Відхаркувальні засоби – бромгексин.

Препарат Амоксиклав використовується для лікування аденовірозу.

Курс лікування становить десять днів, допоки рентгенографія не покаже чисті від пневмонії легкі. Рентгенологічний знімок слід зробити за два тижні після усунення всіх симптомів.

Чумка

Хвороба Каре відноситься до розряду найважчих вірусних патологій. Маленькі цуценята, у яких діагностується патологія, рідко виживають, але дорослі особини, які перенесли хворобу і одужали, знаходять проти неї імунітет. Шлях інфікування – травна та дихальна система.

Чумка є складною вірусною патологією.

Симптоми

Перші симптоми виявляються у вигляді незначного пригнічення, блювання, зниження апетиту. Очні слизові оболонки запалені, рясна сльозотеча і виділення з носа, можливий понос. Шерсть тьмяніє, піднімається температура тіла, собака боїться світла. Далі клінічна картина залежить від форми, яких налічується чотири, і від перебігу патології.

У період захворювання у собаки пропадає апетит.

Легенева форма

• При легеневій формі реєструються ознаки респіраторних недуг на тлі підвищеної температури.
• Кишкова форма має на увазі наявність розлади травного тракту.
• Шкірна поразка характеризується висипаннями та виразками на шкірі.
• Судоми, нервовий тик, агресія, посилена спрага, параліч задніх лап, епілептичні напади – клініка ураження центральної нервової системи.

Відбувається підвищення температури тіла.

Лікування

Лікування чумки має проводитися комплексно і торкатися практично всіх систем організму. Основне завдання полягає у недопущенні зниження імунітету, усуненні зневоднення, інтоксикації, запобігання паралічам та парезів.

1. Рекомендовано введення уротропіну, глюкози, кальцію глюконату, ізотонічного розчину, димедролу, аскорбінової кислоти.
2. Запобігають паралічу прозерином, мідокалмом.
3. Заспокоюють застосуванням фенобарбіталу, глутамінової кислоти.
4. Проти епілептичних нападів – фінліпсин.

Препарат Уротропін рекомендований для лікування чумки.

Профілактика соплів у собаки

Профілактичні заходи повинні спрямовуватись на попередження зниження імунітету.

• Для цього необхідно забезпечувати повноцінне харчування, використовувати як підгодовування вітамінно-мінеральний комплекс.
• Не допускати підозрілих контактів, своєчасно вакцинувати та проводити дезінфекцію самої тварини та місця її проживання.

Своєчасна вакцинація є профілактичним заходом.

Відео про нежить у собак