Причини рясного слиновиділення у собаки

Деякі власники собак без досвіду скаржаться на те, що у підопічних у великій кількості виділяється слина. Таке явище називається у ветеринарії гіперсалівацією, воно може бути постійним чи тимчасовим. Дбайливі господарі із цього приводу турбуються. У чому причина патології?

Коротко про слиновиділення у псів

Слина - секрет під`язичних, підщелепних і привушних залоз, необхідний для сприйняття смаку, смоктання, змочування твердої їжі перед ковтанням. Вона розчиняє поживні речовини ротової порожнини та підтримує її в чистоті. Слина також перешкоджає поширенню збудників інфекційних недуг завдяки постійному промиванню ротової порожнини. Адже в цьому секреті містяться антибактеріальні та противірусні речовини.

Слинні залози іннервуються симпатичною та парасимпатичною нервовою системою. Перша викликає секрецію тягучої слини. Парасимпатична стимулює рідкі слинні виділення.

Нові власники собак повинні знати, що нормальне виділення секрету у деяких представників порід може здаватися надмірним. Йдеться, наприклад, про бладхаунди, мастіффи, бассети, ньюфаундленди. Та й у представників інших порід гіперсалівація не завжди є приводом для тривоги. Не є патологією слиновиділення у тварини, побачивши їжу. Нормою вважається таке явище і у стресовій ситуації.

Чому у собак виникає гіперсалівація?

Вона є ознакою недуги, якщо слина кров`яниста, жовто-коричнева, непрозора, неприємно пахне. Швидше за все, у пса є захворювання ротової порожнини, наприклад, пародонтоз, стоматит, запалення слинних залоз.

Серед інших причин гіперсалівації можна виділити найпоширеніші:

1. Отруєння. Пес може отруїтися отрутами, інсектицидами, важкими металами. У цьому випадку рясне слиновиділення буде лише однією з ознак проблеми.
2. Захворювання зубів. Найчастіше це карієс, зубний камінь, пульпіт.
3. Вивих щелепи. Така травма – нерідке явище для агресивних собак, які люблять побитися. Але й попадання пса під машину теж може призвести до легкої травми, яку не кожен господар помітить. При вивиху щелепи собака не може закрити рота.
4. Тепловий удар. Коли пащу пса відкрита, відбувається активне виділення слини.
5. Печінкова енцефалопатія. Захворювання часто супроводжується гіперсалівацією, а також нервовими проявами.
6. Укуси деяких комах. Таке трапляється, коли собака намагається пополювати та з`їсти комах.
7. Недуги системи травлення. Це виразка, запалення стравоходу, його пухлина, грижа стравохідного отвору.
8. Пухлини слинних залоз, їх пошкодження, кісти. Вони частіше зустрічаються у собак похилого віку.
9. Сказ. При цьому небезпечній недузі гіперсалівація є однією з початкових ознак. Далі різко змінюється і поведінка пса.
10. Ботулізм. Так називається отруєння неякісними консервами, в`яленими продуктами та прісноводною рибою.
11. Стовпняк. Захворювання розвивається за наявності свіжих ран та контакту з ґрунтом.

Про діагностику патології

Отже, значна частина причин підвищеного слиновиділення не дуже небезпечна. Інші ж вимагають негайного звернення до ветеринара.

Щоб встановити причину підвищеного слиновиділення, ветеринар спочатку обстежує ротову порожнину. Виключивши наявність стоматологічних захворювань, фахівець призначить собаці аналізи та обстеження. Це загальні аналізи крові та сечі, УЗД черевної порожнини. Ветеринар обов`язково розпитає господаря та про інші симптоми погіршення самопочуття пса, якщо такі є. Якщо собака стала погано їсти, у неї змінилися смакові уподобання, то, швидше за все, гіперсалівація пов`язана з хворобами системи травлення та стоматологічними.

Зміна поведінки - часта ознака сказу, пухлин. Крім того, хворий вихованець, відчуваючи сильні болі, стає млявим, сонливим і неслухняним. Блювота і діарея можуть наштовхнути ветеринара на думку про хронічне або гостре отруєння пса.

Отже, факторів, що викликають у домашніх вихованців гіперсалівацію, чимало. Точно встановити їх і дати правильні рекомендації господареві може досвідчений ветлікар.