Симптоми та лікування хвороб у мопсів

Типові хвороби мопсу

Якщо пес чомусь почав шкутильгати, хоча травм не було, можливий асептичний некроз головки стегна, т. е. порушення кровообігу стегнових кісток. Часто хвороба вражає обидві задні лапи. Мопс стає малорухливим, болісно реагує на дотики до лапи, вона починає відмовляти. Пізніше некротичний процес торкається всієї кінцівки: на уражених лапках всихають м`язи.

Лікування можливе лише хірургічне, зате незабаром після операції повертається рухливість. До таких проблем із кінцівками мопси схильні генетично. Діяти слід оперативно, доки лапи не відмовили. Проблемою маленьких собак є некротизуючий менінгоенцефаліт: запалення центральної нервової системи. Проявляється судомами, мимовільними рухами зіниць, паралічем. Потрібне агресивне імуносупресивне лікування.

Смертельно небезпечним захворюванням є енцефаліт мопсів. У тварини трапляються напади, схожі на епілепсію, підкошуються лапи, сіпається голова, виникають тремор та судоми. Енцефаліт може розвинутись через укусу кліща, але часто причини знайти не вдається.

Вважається, що ця хвороба також може бути спадковою. У сук середнього та літнього віку може запалитися матка. Це провокує часте сечовипускання, сильну спрагу, млявість. Можливі гнійні виділення із петлі. Необхідне термінове лікування, іноді доводиться вдаватися до видалення матки та яєчників.

Нерідко мопси рохкають і покашлюють: причиною є т. н. брахіцефалічний синдром у мопсів, обумовлений довгим небом при короткій морді. В цьому випадку важко дихати, хрюкаючи, собака може через спеку і втому (мопси часто починають задихатися в кінці довгої прогулянки), а також при хворобах (нежить і т.д. д.). Мопс нерідко хрюкає, якщо відчуває радість чи стрес. Схильність до цієї проблеми також спадкова: якщо часто задихалися батьки, до цього будуть схильні щенята.

Якщо собака кашляє, ніби подавилася, це «зворотне чхання» – пес намагається прочистити дихальні шляхи. Такий кашель може бути схожим на блювотні позиви, а іноді дійсно переходить у блювоту. Періодично цей кашель трапляється у багатьох собак із короткою мордою і проходить сам собою, але якщо напади почастішали, необхідна консультація фахівця. Собака міг як просто застудитися, так і серйозно захворіти, аж до проблем із серцем. Варто також перевірити, чи немає у собаки, що задихається, сторонніх предметів у носоглотці.

Якщо мопс хропе, це може бути його генетичною особливістю (хропіння притаманне приблизно 20% мопсів – ще один прояв брахіцефального синдрому). Але якщо раніше такого не було, причиною появи хропіння може бути алергічний нежить, застуда, зайва вага, апное сну, коли пес на мить задихається, і т.д. д. Якщо мопс хропе з частим переходом в ядуху або кашель, слід звернутися до ветеринара, який підкаже, чи необхідно усунення алергічного фактора, лікування нежитю чи операція.

Самі собою кашель і нежить можуть означати як те, що собака злегка застудилася, так і бути симптомами інфекції. Наприклад, «розплідниковий кашель» виникає після контакту з іншими собаками: виставок, тренувань на майданчику тощо. д. Нежить і чхання, при якому з`являються соплі, можуть виникнути через алергію. Однією з найчастіших причин також є риніт – у цьому випадку нежить, якщо не взятися за активне лікування, часом тягнеться роки. У всіх цих випадках необхідне звернення до ветеринара.

Хвороби очей

У мопсів дуже поширені хвороби очей. Особливо жахливо виглядає випадання очного яблука, коли воно сильно витріщається і червоніє (таке буває через удар або укусу комахи). Що робити у такому разі? Приклавши до ока пса вологу ганчірочку, одразу їхати до лікарні.

Якщо складки шкіри стосуються рогівки, розвивається кератит: око червоніє, на ньому з`являються виразки. Іноді при цьому відбувається пігментація рогової оболонки, т. е. пігментний кератит. Його лікують як хірургічними методами, так і за допомогою крапель. Пігментний кератит іноді виникає через алергію. Нерідко розвивається катаракта (пісок натикається на предмети через погіршення зору) та кон`юнктивіт (запалення області навколо ока). Усі болячки очей у мопсів вимагають негайного відвідування ветеринара, оскільки можуть призвести до сліпоти.

Хвороби вух

Дуже поширені хвороби мопсів, що зачіпають вуха. Постійні почухування вушок, їх набряклість, підвищена температура і млявість вихованця, а також виділення слизу з вух часто говорять про отит. Щоб уникнути запалення, вуха вихованця потрібно регулярно чистити.

Також ця хвороба може бути наслідком застуди. Такі симптоми, як гарячі запалені вуха, поява на них виразок і скоринок найчастіше викликає мікроскопічний вушний кліщ. Точний діагноз має поставити ветеринар. Ліки від кліща можуть викликати побічні ефекти і без попередньої консультації застосовувати їх не можна.

При подряпинах вуха не можна використовувати йод – він обпалить тканини. Краще протерти ранку зеленкою або перекисом водню. У вуха може потрапити комаха – у цьому випадку пес часто трясе головою. Для початку покладіть тварину набік і капніть у вушко рослинне масло. Якщо комаха спливла, видаліть її ватною паличкою, якщо ні – зверніться до ветеринара, але не намагайтеся витягувати самі, інакше можете заштовхати глибше.

Шкірні захворювання

Якщо у мопса випадає шерсть, причиною може бути ювенільний демодекоз – поразка кліщем, який найчастіше атакує саме цю породу собак. Крім прогресуючого облисіння, демодекоз у мопса веде до появи виразок, ранок, а надалі гнійних наривів і струпів на тілі. Лікування зазвичай комплексне, що включає корекцію раціону та режиму прогулянок, щоб зміцнити імунітет. Зазвичай ця хвороба проявляється у цуценят до року.

Прищики у мопсів часто виникають через алергію. Якщо вони червоні, з точкою в центрі, найбільш імовірною причиною є блохи. Закономірне питання: як вивести бліх? Для цього використовують спеціальні шампуні, нашийники або спреї. Також слід провести дезінфекцію у квартирі.

Атопічний дерматит проявляє себе запаленими ділянками, що судять, на морді, в пахвах, між пальцями і навколо анусу. До нього генетично схильні багато пород, але каталізаторами хвороби служать харчові алергени, пилок, домашній пил і т.д. д. Лікувати цю хворобу слід шляхом підшкірного введення алергену в концентрації, що поступово збільшується. Усі процедури проводяться виключно у ветлікарні. Важливо стежити за чистотою шкіри всередині складок, інакше можливі запалення. Особливо такого догляду потребує мордочка.

Порушення роботи ШКТ

Пронос у мопсу може виникнути через отруєння, шкідливу або незвичну їжу, а також інфекції. Іноді діарея трапляється через нервове збудження або переохолодження. У цьому випадку рекомендується ставити псу клізми, а також поки пронос не пройде годувати виключно відваром геркулеса.

Якщо пронос супроводжується блюванням, для запобігання зневодненню собаці потрібно давати багато води або напувати через шприц. Якщо пронос набуває хронічного характеру, це може бути симптомом коліту або гастриту (про що свідчить також сильна слинотеча).

Запор часто виникає через неправильний раціон, нестачу води або малорухливий спосіб життя. Іноді до запори може призвести передозування в`яжучими засобами. Більш небезпечні причини запору – це простатит та непрохідність кишечника. У тяжких випадках лікування запору потребує операції. Мопси схильні до ожиріння. Крім частих запорів, зайва вага посилює проблеми з диханням: огрядні мопси задихаються майже весь час.

Нерідко мопс хропе через жирові складки на шиї.

Якщо у мопса сильно течуть слини, це може говорити про проблеми із зубами. Рясне слиновиділення у транспорті свідчить, що вихованця захитало. Цуценя потрібно привчати до машини, поступово збільшуючи тривалість поїздок.

Мочекам`яна хвороба

Ознаки сечокам`яної хвороби такі: пес часто мочиться, сеча стає каламутною, іноді з гноєм. Тварина стає млявою і апатичною, часто вилизує геніталії. Може мочитися вдома. У цьому випадку потрібне саме лікування, тому що відучити писати вдома хворого собаку дуже важко. Спершу призначають сечогінні засоби, подальше лікування залежить від розміру та характеру каменів. Найчастіше необхідна операція.

Відео «Хвороби мопсів»

З цього відео ви дізнаєтесь від яких хвороб можуть страждати мопси.