Симптоми та лікування пієлонефриту у собак

• висхідний - через органи сечовивідної системи;
• гематогенний – через судини кровотоку;
• лімфогенний – через лімфу крові.

Мікроорганізми та бактерії у судинах та просвітах канальців нирок утворюють невеликі ущільнення, що обростають лейкоцитами. Якщо організм тварини здатний боротися із захворюванням самостійно, то скупчення лімфи розсмоктуються. У складніших випадках дома інфільтратів утворюються гнійні осередки, розташовані в баліях нирок.

Пієлонефрит може протікати у собаки в гострій або хронічній формі, і захоплювати одну або обидві нирки.

Розрізняють два види пієлонефриту:

• первинний - виникає без попередніх захворювань нирок та органів сечовиведення;
• вторинний - виникає на тлі інших захворювань нирок та органів сечовиведення.

У занедбаних випадках пієлонефрит призводить до виникнення гнійного абсцесу в тканинах нирок, а також до ниркової недостатності. Гостра форма захворювання часто перетікає у хронічну.

Причини захворювання

Згідно зі статистикою, хвороби нирок розвиваються у тварин після 8 років життя. У більшості випадків пієлонефрит у собак діагностується на фоні хвороб сечовивідної системи.

Основні причини патології:

• хвороби нирок та сечовивідних шляхів: нефрит, вагініт, уроцистит, сечокам`яна хвороба тощо;
• цукровий діабет;
• запальний процес у сечовому міхурі;
• переохолодження тварини;
• травма, пухлина або забій у районі нирки;
• уроджені патології сечоводів;
• камінь у балії нирки;
• утруднення кровообігу в тканинах нирок;
• у поодиноких випадках патологію викликають захворювання матки у сучок: піометра або ендометрит.

Збудником хвороби можуть стати різні бактерії та мікроорганізми, але найчастіше причиною пієлонефриту стають кишкові палички, ентерококи, сальмонели, стафілококи, а також певні форми вірусів або грибів.

Симптоми патології

При пієлонефриті зовнішній вигляд нирок змінюється в залежності від того, яка форма захворювання протікає в організмі.

При гострому пієлонефриті тканини нирок набрякають, і відповідно збільшуються в розмірах. Якщо ж захворювання перейшло в хронічну форму, то сечовивідні органи поступово зменшуються. Це відбувається внаслідок зміни структури тканин, їх рубцювання та усихання.

Хронічний пієлонефрит у періоди ремісії протікає зі слабко вираженими ознаками або взагалі без них. Набагато легше помітити симптоми гострої форми або хронічної хвороби під час загострення.

Основні ознаки пієлонефриту:

• відсутність апетиту;
• лихоманка, озноб, тремор м`язів;
• виникнення набряків;
• зміна ходи;
• при пальпації виявляється збільшення нирок,
• біль у ділянці нирок;
• підвищена спрага;
• збільшення рідини, що виділяється при сечовипусканні або помилкові позиви;
• відсутність інтересу до ігор, пригнічений стан, агресивність;
• помутніння сечі;
• поява у сечі домішок крові;
• загальна інтоксикація організму (при хронічній формі пієлонефриту).

Вищеперелічені ознаки схожі з симптомами інших хвороб нирок та сечовивідної системи, тому тварину слід обов`язково показати лікарю для встановлення точного діагнозу.

Діагностика захворювання

Наявність одного або кількох тривожних симптомів можуть вказувати на розвиток пієлонефриту у вихованця. Діагностувати та лікувати дане захворювання без консультації з фахівцем неможливо.

Методи діагностики пієлонефриту:

• знайомство із симптомами зі слів господаря;
• візуальний огляд тварини;
• забір крові на проведення біохімічного та клінічного аналізів;
• загальний аналіз сечі;
• ультразвукове дослідження органів системи сечовиведення;
• рентген черевної порожнини.

Найвірогідніші методи постановки діагнозу при даному захворюванні - рентгенографія та ультразвукове дослідження.

Лікування та догляд

На початку лікування призначаються антибактеріальні препарати для боротьби з інфекцією, що спричинила захворювання. У цьому випадку застосовують Бісептол, Лівоміцетин, Амоксицилін, і так далі.

Крім антибіотиків, можуть знадобитися сечогінні препарати, такі як цистон, фуросемід, настоянки на травах. При сильних болях ветеринар призначає знеболювальні засоби перорально або внутрішньом`язово.

Як додаток до лікування, рекомендується переводити собаку на білкову їжу. Зразкове меню слід обговорити з ветеринаром.

Лікування пієлонефриту у собак проводиться під контролем фахівця. Застосовувати будь-які лікарські препарати без призначення ветеринара не рекомендується, адже такі дії можуть завдати шкоди ослабленому організму вихованця.

Іноді медикаментозне лікування не дає позитивного результату. У цьому випадку виникає потреба у проведенні операції.

Методи профілактики

Запобігти розвитку хвороби нирок у собаки неможливо, але можна вилікувати патологію на ранніх стадіях.

Рекомендується проводити профілактичні огляди вихованців не рідше ніж 1 раз на 6 місяців. Особливо це стосується тварин, які раніше перехворіли на пієлонефрит.

У собаки значно зменшуються шанси захворіти на пієлонефрит, господарі яких не допускають переохолодження тварини, а також своєчасно лікують будь-які захворювання. Навіть незначне порушення в роботі сечовивідної системи вихованця може спричинити розвиток ускладнень у майбутньому. Тому слід з особливою уважністю ставитися до стану здоров`я домашнього улюбленця, і, за першої необхідності, звертатися до ветеринара.