Прояв небезпечних захворювань - асцит у собаки

Асцит у собак (водянка) – патологічний стан, що супроводжується скупченням застійного транссудату (частіше серозного характеру) у черевній порожнині. Це симптом серйозної недуги. Поширений у літніх, виснажених хронічною хворобою та виснажених особин.

Патологічне утворення транссудату в черевній порожнині відбувається, як правило, внаслідок уповільнення всмоктування рідини, що знаходиться в ній, з різних причин. У ветеринарії розрізняють асцит з малим, середнім та великим обсягом транссудату (буває до 20 літрів).

Рідина може бути як асептичною (у ній не виявляються мікроби), так і інфікованою. За терапевтичним ефектом професіонали ділять асцит на піддається лікуванню (контроль за допомогою діуретиків), і медикаментозної терапії, що не піддається.

Причини асциту у собаки:

• Портальний застій внаслідок хронічних хвороб печінки: функціональна недостатність органу, цироз. Відбувається порушення фільтраційної функції лімфи, внаслідок застійних явищ транссудат просочується в черевну порожнину.

• Небезпечною причиною водянки черевної порожнини є перитоніт внаслідок травми живота або розриву кісти.
• Інфекційні захворювання – гепатит, нефрит, а також вірусні та бактеріальні перитоніти.
• Незбалансований за білковими речовинами раціон є поширеним фактором скупчення транссудату у очеревині. Виснажені тварини у зв`язку з цим найчастіше страждають від водянки.

Симптоми серцевого скупчення рідини:

• Збільшення об`єму живота. Живіт у вихованця відвисає, що видно неозброєним оком, особливо на тлі анорексії. У особин, які страждають на ожиріння, симптом може бути не таким вираженим.
• Під час фізичного навантаження у собаки спостерігається задишка, утруднене дихання. Будь-яке підвищення активності призводить до погіршення стану дихальної системи.
• Внаслідок кисневого голодування колір слизових оболонок набуває синюшного відтінку.
• Пес стає малорухливим, уникає різких рухів та активних ігор. Службові якості різко знижуються.

Поширеною причиною недуги в більшості випадків є новоутворення в організмі, наприклад, лімфома. У цьому випадку прогноз має несприятливий характер.

Перикардит з асцитом небезпечний для тварин високим ризиком розвитку септичних процесів у очеревині. Транссудат, що накопичився в животі, представляє сприятливе середовище для розмноження патогенних мікроорганізмів. На тлі порушення роботи серця внаслідок перикардиту у собаки нерідко спостерігається асцит, ускладнений інфекцією. Несприятливий симптом призводить до раптової загибелі тварини.

Якщо водянка спричинена інфекційним захворюванням, то основу лікування становить курс антибіотиків. При цьому застосовують, як правило, препарати широкого спектра дії. Професіонали перед призначенням антибактеріальних засобів проводять тест визначення чутливості патогенної мікрофлори.

Якщо об`єм рідини невеликий, то для її видалення застосовується шприц. У разі накопичення значного обсягу транссудату він випливає з катетера самостійно. Нерідко у разі великого асциту у тварин у ході проведення маніпуляції розвивається серцева недостатність та погіршується самопочуття.

Лапароцентез не є методом лікування. Процедура лише позбавляє вихованця від неприємних відчуттів і покращує самопочуття. Якщо причина, що викликала водянку, не купована, то трансудат накопичуватиметься у очеревині знову.

Лапароцентез при водянці має також діагностичне значення. Взяту під час процедури серозну рідину відправляють на бактеріологічне та цитологічне обстеження. Наявність у транссудаті мікробів свідчить про інфекційний початок патології. Цитологічний аналіз дозволяє виключити неопластичну етіологію водянки.

Лікування в домашніх умовах передбачає суворе виконання призначених розпоряджень. При серцевій етіології тварині прописують кардіотропні засоби. Вдома важливо обмежити доступ до води. Раціон тварини має бути збагачений білками.

Серед професіоналів прийнято класифікацію і щодо наявності або відсутності патогенних мікроорганізмів у транссудаті. Так, рідина, що накопичилася в черевній порожнині, може бути як асептичною (у ній не виявляються мікроби), так і інфікованою. За терапевтичним ефектом професіонали ділять асцит на піддається лікуванню (контроль за допомогою діуретиків), і медикаментозної терапії, що не піддається.

• Захворювання сечовивідних органів. Хронічна ниркова недостатність як наслідок порушення функції органу часом призводить до того, що з організму починають виводитися не тільки продукти обміну, але і корисні білкові компоненти. Запальні процеси супроводжуються виведенням протеїну із сечею та затримкою натрію в тканинах організму. Дефіцит білка на тлі високої концентрації натрію провокує скупчення рідини в черевній порожнині.
• Нерідко причиною розвитку у тварини водянки є порушення водно-сольового обміну внаслідок хвороб обміну речовин, наприклад, при цукровому діабеті, ожирінні.

Збільшення об`єму живота. У ветеринарній практиці нерідкі випадки, коли у очеревині накопичується до 15-20 літрів транссудату. Живіт у вихованця відвисає, що видно не озброєним оком, особливо на тлі анорексії. У особин, які страждають на ожиріння, симптом може бути не таким вираженим.

Пес втрачає апетит, стає млявим, апатичним.

Дивіться у цьому відео про причини та ознаки асциту у собаки:

Транссудат, що накопичився в животі, представляє сприятливе середовище для розмноження патогенних мікроорганізмів. На тлі порушення роботи серця внаслідок перикардиту у собаки нерідко спостерігається асцит, ускладнений інфекцією. Несприятливий симптом часто призводить до раптової загибелі тварини.

Чи можливе лікування у собаки асциту

Чи лікується асцит у собак, залежить від етіології явища. Якщо водянка спричинена інфекційним захворюванням, то основу лікування становить курс антибіотиків. При цьому застосовують, як правило, препарати широкого спектра дії. Професіонали перед призначенням антибактеріальних засобів проводять тест визначення чутливості патогенної мікрофлори.

У тому випадку, коли етіологічним фактором водянки є серцеві проблеми, ветеринарний спеціаліст призначає насамперед діуретики, наприклад Верошпірон, Фуросемід. Препарати, що мають сечогінний ефект, позбавляють організм від зайвої рідини, зменшуючи її кількість у очеревині. Серцеві препарати призначають хворому псу залежно від конкретного захворювання.

Власнику слід знати, що лапароцентез не є методом лікування. Процедура лише позбавляє вихованця від неприємних відчуттів і покращує самопочуття. Якщо причина, що викликала водянку, не купована, то трансудат накопичуватиметься у очеревині знову.

Лапароцентез при водянці має також діагностичне значення. Взяту під час процедури серозну рідину відправляють на бактеріологічне та цитологічне обстеження. Наявність у транссудаті мікробів свідчить про інфекційний початок патології. Цитологічний аналіз дозволяє виключити неопластичну етіологію водянки.

Лікування в домашніх умовах

Як правило, ветеринарний лікар призначає хворому вихованцю курс антибіотиків та сечогінні препарати. Лікування в домашніх умовах передбачає суворе виконання призначених розпоряджень. При серцевій етіології тварині прописують кардіотропні засоби залежно від патології. Якщо собака отримує лікування в рідних стінах, то власник повинен подбати про те, щоб був обмежений доступ до води. Раціон тварини має бути збагачений білками.

Дивіться у цьому відео про лікування асциту у собак та котів:

Рекомендуємо прочитати про показання для проведення УЗД собаці. Зі статті ви дізнаєтеся про підготовку вихованця до процедури, методики проведення УЗД собаці в стаціонарі та вдома.

А тут докладніше про особливості проведення ЕКГ собаки.

Асцит у собак у ряді випадків є несприятливим симптомом розвитку серйозного захворювання. Скупчення рідини в очеревині може відбуватися внаслідок інфекції, хвороби серця, печінки та нирок, наявності пухлини. Лікування визначається етіологією захворювання. Прогноз при інфекційній етіології асциту, як правило, благополучний, за інших причин – від обережного до несприятливого.