Чому щеня або доросла собака часто мочиться

Причини нетримання

Всі ситуації, коли дорослий пес або щеня дуже часто мочаються, можна віднести до двох великих груп:

• варіант норми;
• патологія.

Звичайно ж, і причини, і лікування їх зовсім різні. Розглянемо кожну їх.

Варіант норми

До варіанта норми можна віднести ситуації, які вимагають лікувальних заходів. У деяких випадках відхилення можна скоригувати іншими способами. Існують три види причин, через які відбувається прискорене сечовипускання, що відносяться до варіанту норми:

• природні;
• поведінкові;
• вікові.

Природні причини

Природні причини, через які собака дуже часто відчуває позиви, можуть супроводжувати як контрольоване, так і неконтрольоване нетримання сечі. Вони бувають такими:

1. Сильні стреси, які собака отримує внаслідок збудження, переляку, тривоги. Щоб допомогти тварині, треба заспокоїти її, створити доброзичливу обстановку, зробити ін`єкцію седативного препарату.
2. Природна неохайність. Причиною нетримання може бути погане виховання, коли собаці не щепле умовний рефлекс, що мочитися вона повинна тільки на вулиці.

Поведінкові причини

Якщо собака часто писає, то причинами нетримання може бути деякі особливості поведінки собаки:

1. Вихованець мочиться, щоб позначити свою покору господареві або сильнішому супернику. У таких випадках вона може падати на спину або сідати на лапи. Господарю слід зазначити, що саме провокує виділення сечі (контакт очей, строгий тон) і постаратися усунути цей фактор.
2. Позначення меж своєї території шляхом залишення міток. У цьому випадку проблему вирішує лише стерилізація або кастрування тварини.
3. Пес може мочитися в хаті на зло господареві, коли він чимось незадоволений або роздратований (ревнощі, бажання помститися за покарання, прагнення звернути на себе увагу і так далі). Господарю треба постаратися відновити зі своїм вихованцем порозуміння.

Зазвичай у разі поведінкових особливостей виділення сечі контролюється собакою.

Вікові причини

Часте сечовипускання у вашого собаки може бути пов`язане і з віковими причинами:

1. Нетримання у літнього собаки. У старшому віці м`язи поступово втрачають тонус, сфінктер слабшає і тому може відбуватися мимовільне виділення сечі. Коригування цього порушення відбувається медикаментозним шляхом.
2. Прискорене сечовипускання у молодих самок під час течки. Собаки, що ще не народжували, в цей час відчувають досить сильний больовий синдром. Для полегшення свого стану вони змушені часто спорожнювати сечовий міхур. Щоб вирішити проблему, потрібно частіше гуляти із собакою у такі періоди.
3. Ще одна причина нетримання сечі у молодих сук - це пізнє формування гормональної системи. Провокуючі фактори можуть бути різними - нестача вітамінів, неповноцінне харчування, обтяжена спадковість. Зазвичай симптоми зникають після настання першої вагітності.

Патологія

Якщо собака часто і багато мочиться, можливо, треба говорити про патологічне нетримання сечі. Воно поділяється на справжнє та хибне:

• Хибним нетриманням називається мимовільне витікання сечі за наявності грубих патологій уретри, сечового міхура або сечоводу.
• Справжнє нетримання - це мимовільне сечовипускання за відсутності грубих патологій органів сечостатевої системи.

Справжнє нетримання

Справжнє нетримання у собак розвивається в результаті різних патологій:

• недоліки будови органів сечовидільної системи;
• запальні захворювання сечового міхура;
• полідипсія;
• травми хребта;
• наслідки стерилізації;
• злоякісні новоутворення сечовивідних шляхів;
• мочекам`яна хвороба.

Недоліки будови органів сечовидільної системи

Вони бувають уродженими чи набутими. Це може бути слабкість або недорозвинення м`язів уретри або сфінктера сечового міхура, що призводить до постійного підтікання сечі. Проблему намагаються лікувати медикаментозним шляхом, але це не завжди допомагає. Досить часто доводиться вдаватися до оперативного втручання.

Запальні захворювання сечового міхура

Сильне переохолодження організму або стійке зниження імунітету можуть призвести до інфікування сечового міхура та виникнення циститу. Запалення супроводжується сильним болем та відчуттям розпирання внизу живота. Якщо хвороба прогресує, то позиви посилюються, і вихованець змушений мочитися набагато частіше, щоб полегшити біль.

Поступово собака втрачає здатність стримуватись і починається постійне підтікання. Курс антибіотиків, прописаний ветеринаром, потрібно обов`язково пропити до кінця, інакше захворювання рецидивуватиме, і для повторного купірування запалення знадобляться сильніші препарати.

Полідіпсія

Іноді це відбувається через непомірну спрагу — полідипсію. Полідипсія у собак не є захворюванням, але вона може бути дуже тривожним симптомом. Часто вона свідчить про наявність у собаки серйозної недуги, що характеризується порушенням водного балансу в організмі:

• інфекції та травми нирок;
• печінкової недостатності;
• цукрового діабету;
• гіперкальціємії;
• піометри (інфекції матки);
• уражень щитовидної залози;
• підвищеної активності надниркових залоз.

Причиною полідипсії при прискореному сечовиділенні може бути також спадковий дефект: організм собаки виробляє недостатню кількість антидіуретичного гормону, який зберігає воду в організмі, звужує кровоносні судини та регулює об`єм сечі.

Травми хребта

Травми хребта ведуть до пошкодження або защемлення нервових закінчень, травматизації спинного мозку. Все це є причиною сильного болю. Можлива паралізація кінцівок, втрата чутливості нижньої частини тіла і, як наслідок, нетримання сечі. Особливо цій проблемі схильні собаки з довгим тілом - такси, бассет-хаунди.

Наслідки стерилізації

Стерилізація або кастрація деяких собак може давати ускладнення у вигляді перебігу або нетримання сечі. Така особливість їхньої фізіології. Причина таких ускладнень — різка зміна гормонального фону, і, як наслідок, зниження тонусу сфінктера. Ускладнення коригуються за допомогою препаратів, що підвищують тонус сфінктера, або гормональних засобів.

Мочекам`яна хвороба

Щоб дізнатися, чому собака часто мочиться, потрібно здати аналізи на наявність сечокам`яної хвороби. Це хронічне захворювання, що характеризується зміною хімічного складу сечі та утворенням у сечовому міхурі сольових або кальцієвих конкрементів. Періодично хвороба загострюється з розладами сечовипускання, сильним больовим синдромом. Сеча в цей час може містити включення гною та крові.

Хибне нетримання

До помилкового нетримання ведуть багато вроджених патологій: гіпоспадія (патологічне розташування отвору) уретри, екстрофія (виворот назовні) сечового міхура, ектопія гирла сечоводу, коли сечовод безпосередньо з`єднаний не з сечовим міхуром, а з іншим органом (кишкою, піхвою або маткою). Лікуються дані патології виключно хірургічним шляхом. Існують і набуті патології, що є причиною помилкового нетримання. Це травматичні або післяопераційні нориці сечового міхура.

Лікування недуги

Лікувати нетримання сечі починають тільки після ретельного обстеження та встановлення точного діагнозу. Характер терапії підбирається ветеринарним лікарем з урахуванням того, яке захворювання стало причиною частих позивів до сечовипускання:

1. При запальних захворюваннях органів сечовидільної системи пропонується пройти курс антибіотикотерапії;
2. При стресових ситуаціях можуть бути призначені седативні засоби.
3. При полідипсії метод лікування залежить від того, яка хвороба спричинила цей симптом;
4. Наслідки травм хребта, а також хибне нетримання пропонують лікувати переважно оперативним шляхом;
5. За наявності ускладнень стерилізації існує кілька схем лікування залежно від тяжкості стану. Призначається курс гормонозамісної терапії, який допомагає відновити гормональний баланс організму. При введенні ліків у сечовий міхур через спеціальний зонд із черевної порожнини ендоскопічним шляхом відбувається вплив безпосередньо на область ураження. Воно більш ефективне і має менше побічних ефектів. У тяжких випадках може застосовуватися хірургічне втручання, під час якого ушиваються м`язи уретри та сечового міхура.
6. Лікування МКБ починають з визначення виду каміння, що утворилося в сечовому міхурі. Призначається спеціальна дієта, яка складається з якісних лікувальних кормів із добавками, що розчиняють певний вид конкрементів. Лікування зазвичай тривале і становить кілька місяців. Якщо відбулася закупорка сечовивідних шляхів, єдиною можливістю врятувати пса є термінове оперативне втручання.

З усього вищесказаного ми бачимо, що причин нетримання сечі може бути дуже багато і шляхи усунення їх різні. Але у всіх випадках треба керуватися наступним правилом: якщо щеня або собака почала часто писати, ніколи не треба лаяти свого улюбленця. За будь-яким відхиленням завжди стоїть якась причина, і вона може бути дуже серйозною. Слід уважно розібратися в ній, а потім вжити всіх можливих заходів для її усунення, ретельно виконуючи рекомендації лікаря.