Все про плазмоцитарний підодерматит у кішок: симптоми та лікування

Патологія є досить рідкісним явищем.

Хвороба характеризується набряканням і зайвим розм`якшенням подушечок лап кішки. Болючістю не супроводжується.

Нерідко проявляється вторинна інфекція бактеріальної природи. Джерела появи хвороби до кінця не виявлено, але результати досліджень та реакція організму на деякі методи лікування дозволяють припустити імунну природу виникнення.

Вважається, що однією з причин може бути золотистий стафілокок, стрептококи, кишкова паличка. У деяких випадках до хвороби може призвести випадкова травма лап тварини. Одним із можливих факторів вважають грибкову інфекцію. Пошкоджувати подушечки може зледеніння зимових вулиць та речовини, якими усувають ожеледь.

Причиною появи недуги може стати грибкова інфекція.

Поразка може бути вторинною, якщо до цього кіт хворів на контактний дерматит алергічного характеру. Часто спостерігається паралельний розвиток плазмоцитарного стоматиту, амілоїдозу нирок, гломерулонефриту.

Група ризику

До групи ризику появи плазмоцитарного підодерматиту входять абсолютно всі породи.

Схильні до патологічного процесу абсолютно всі породи, незалежно від віку та статевої приналежності. Від пори року недуга теж не залежить.

Діагностика

Діагностика відбувається так:

• збирання анамнезу;
• візуальний огляд та пальпація-
  

  Візуальний огляд ветеринаром – важлива частина діагностики захворювання.

• взяття патологічного матеріалу для посіву;
• лабораторне дослідження крові-
  

  Дослідження крові кішки є обов`язковим для встановлення точного діагнозу.

• виявлення алергенів для диференціації алергічних захворювань.

Поруч із лікар визначає ступінь чутливості до різних груп антибіотиків. Диференціюють зазвичай від наступних патологій: травми, контактний дерматит, опіки, гранульома, кальцивіроз, ринотрахеїт, лейкемія, онкологічні пухлини.

Симптоми

• На ранній стадії захворювання відбувається безболісне збільшення розмірів подушечок лап.
• Збільшені ділянки розм`якшуються, утворюється ціаноз.
• Шкіра зараженої області суха, з ознаками лущення у вигляді смуг.
  

  Шкіра зараженої області лущитиметься.

• Далі припухлості червоніють, з`являються виразки, які лопаються, утворюючи рани, що кровоточать.
• Нерідко виникає вторинна бактеріальна інфекція, що призводить до появи гнійного смердючого ексудату.
• Особливістю плазмоцитарного підодерматиту є те, що поява сверблячки і видимої кульгавості виявляються тільки в занедбаних випадках, коли хвороба переходить у важку стадію і виразки, що лопнули, сильно кровоточать.
• Вихованець посилено облизує лапи, обкусує, намагається позбавитися перешкоди.
  

  Посилене облизування лап є тривожним симптомом.

• Рідше недуга може виявлятися припухлістю спинки носа.
• Вторинною інфекцією може бути стоматит, який проявляється запаленням і ранами в ротовій порожнині.
• Запалюються лімфатичні вузли.
• Уражаються нирки, виявляючись такими захворюваннями як амілоїдоз та гломерулонефрит.

Лікувальні заходи

Повний курс лікувальних заходів призначає виключно ветеринарний лікар.

Лікування тривале, зазвичай проводиться протягом двох місяців.

• Рекомендовано призначення системних глюкокортикостероїдних препаратів як преднізолону. Задають орально через кожні двадцять чотири години.
  

  Преднізолон – препарат, який ветеринари призначають найчастіше для ефективного лікування.

• Для посилення ефекту застосовують внутрішньо тріамцинолон або дексаметазон у дозах 0,4-0,6 мг/кг один раз на добу. Якщо спостерігається позитивна динаміка, ці препарати даються добу за добу.
• Показано призначення антибіотикотерапії. Використовують доксициклін у дозах десять міліграм на кілограм маси тіла один раз на добу.
  

  Антибіотикотерапія вихованця проводиться за допомогою доксицикліну.

• У занедбаних випадках застосовують хірургічне втручання, видаляють уражену подушечку.

Для відновлення призначають антибіотики, протизапальні. Лапи тварини бажано тримати у чистоті, мити регулярно із застосуванням антисептиків.