Як розпізнати та лікувати чумку у собак

Що це за хвороба

Чумка (інші назви: чума м`ясоїдних, хвороба Карре) – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується високою контагіозністю та проявляється підвищенням температури тіла, інтоксикаційним синдромом та ураженням внутрішніх органів.

Захворювання характерне тільки для собак та диких м`ясоїдних тварин (лисиці, вовки). Для людини хвороба не заразна.

Збудником хвороби є вірус, який має тропність до всіх тканин тварини, тому ознаки ураження дуже різноманітні. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі і знищується лише шляхом тривалої дії високої температури (наприклад, кип`ятіння).

Інфекція може передатися від хворих тварин, які виділяють вірус у навколишнє середовище. Збудник може довго зберігатись у приміщенні, на посуді або підстилці (на предметах найбільшого контакту з інфікованою твариною). Крім того, збудник може потрапити до будинку шляхом механічного перенесення з вулиці (на взутті).

Як же можна заразитися чумкою? Існує 2 шляхи інфікування:

1. Повітряно-крапельний шлях. Вірус потрапляє через дихальні шляхи від зараженої тварини.
2. Аліментарний шлях. У цьому випадку збудник інфекції потрапляє через ротову порожнину. Собака може облизати місце скупчення вірусів або випити заражену воду.

Найбільшу небезпеку чумка є для цуценят. Їхній організм ще не адаптований і не здатний боротися з інфекцією. Летальність у разі становить 80–90%.

Відео «Як вилікувати собаку від чумки»

У цьому відео експерт розповідає, як ефективно лікувати собаку від чумки.

Види

Оскільки вірус має тропність до всіх тканин і органів, то існує кілька видів хвороби: легенева, кишкова, шкірна, нервова та генералізована. Поділ на ці форми умовний, оскільки збудник зазвичай вражає всі органи. Просто в деяких системах це виражено інтенсивніше.

Ступінь поширеності та локалізація ураження залежить насамперед від реактивності організму собаки та механізму зараження.

Легенева

Виникає частіше при повітряно-краплинному шляху зараження. Характеризується появою катарального синдрому (тобто запаленням верхніх дихальних шляхів). Клінічні прояви: кашель, нежить. Потім виникає запалення легень (пневмонія). У собаки спостерігається задишка, при аускультації ветеринар може вислухати хрипи.

Кишкова

Кишкова форма виникає при аліментарному зараженні. Спочатку виникає блювота, яка має нестримний характер. Потім приєднується діарея. При цій формі особливо швидко розвивається зневоднення.

Шкірна

При цій формі на шкірі вихованця з`являється еритема, яка швидко змінюється розвитком везикул (бульбашок). Везикули мають гнійний вміст. Після того як вони лопаються, на шкірі залишаються бурі скоринки.

Нервова

Перебіг нервової форми характеризується 2 фазами: збудження та гальмування. Спочатку собака збуджена, агресивна, може кидатися на людей. Можуть розвиватися судоми. Потім збудження змінюється на гальмування: собака стає млявою, апатичною, втрачає свідомість.

Змішана

Змішана форма характеризується одночасним ураженням кількох органів та систем.

Як виявити та розпізнати

Визначити наявність захворювання у собаки можна за допомогою діагностичних критеріїв:

1. Двомоментне підвищення температури.
2. Поразка слизової оболонки очей (кон`юнктивіт).
3. Запалення верхніх дихальних шляхів (кашель, нежить).
4. Поразка нервової системи (перезбудження, та був, навпаки, втрата свідомості, судоми).

Діагностика та лікування вихованця

Діагностика захворювання проводиться в першу чергу за клінічними проявами (діагностичні критерії). Подальше обстеження вихованця передбачає проведення лабораторних методів діагностики. Інструментальне дослідження не проводиться.

Для виявлення збудника можна використовувати такі методи:

1. Імуноферментний аналіз (ІФА). Можуть використовуватися різні матеріали: кров, носоглоткові змив та інші біологічні рідини. Метод ґрунтується на виявленні антигену.
2. Реакція нейтралізації (РН); реакція зв`язування комплементу (РСК). Ці реакції використовуються для виявлення збудника у культурі клітин.
3. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Метод генної інженерії, що ґрунтується на виявленні фрагмента ДНК-вірусу.
4. Біологічні проби.

Не займайтеся лікуванням у домашніх умовах! Перше, що потрібно робити, якщо ви виявили ознаки чумки у собаки – звернутися до ветеринарної клініки за медичною допомогою. Не варто відтягувати момент лікування, народні способи у цьому випадку не допоможуть. Також не використовуйте популярні народні рецепти з горілкою – це не вилікує вашого вихованця від хвороби.

Єдиний спосіб, як лікувати чумку у собак – це запровадження спеціальної сироватки, яка містить специфічні антитіла проти вірусу. Сироватка забезпечує собаці пасивний імунітет (на відміну від вакцини, коли формується активний імунітет).

Немає необхідності лікувати захворювання антибіотиками, чума м`ясоїдних у собак – це вірусна, а не бактеріальна інфекція. Антибактеріальні препарати у такому разі не діють.

Для симптоматичного лікування, яке спрямоване на покращення загального стану вихованця, можна використовувати такі медикаментозні засоби:

1. Препарати для інфузійної терапії. Вони бувають 2 видів: пероральні та парентеральні. Пероральні (наприклад, «Регідрон») вводяться собаці через рот (невеликими порціями, щоб уникнути блювоти). Парентеральна інфузійна терапія проводиться через венозний доступ (за допомогою крапельниці). З цією метою використовують різні глюкозо-сольові розчини. Інфузійна терапія допоможе усунути зневоднення та знизити інтоксикаційний синдром.
2. При кишковій формі використовується "Прозерин", дія якого полягає в усуненні парезу кишечника та відновленні його функції.
3. При нервовій формі призначаються препарати, що знижують нервову збудливість, наприклад, «Фенобарбітал».
4. З метою зміцнення імунітету призначаються вітамінні комплекси.

Заходи профілактики

Методи профілактики бувають двох видів: специфічні та неспецифічні. Специфічна профілактика полягає у введенні вакцини. Щеплення проводиться в два етапи:

• 0 день (день першого введення препарату);
• 14 день (друге введення).

Щеплювати можна собак починаючи з 2 місяці життя. Імунітет від чумки нестійкий і зберігається близько року, тому обов`язково потрібно проводити ревакцинацію тварини щороку. Це забезпечить вихованцю необхідний захист, і він не захворіє.

Неспецифічна профілактика полягає у виключенні контакту вихованця із зараженими тваринами. Крім того, необхідно підтримувати імунітет собаки. Цьому сприяє правильне та раціональне харчування, грамотний догляд за твариною, часті прогулянки на свіжому повітрі, своєчасне лікування інших супутніх хвороб.