У яких випадках буває мокрий ніс у кішки

Більше того, всередині носової порожнини розташовані спеціальні залози, з яких виробляється слизова оболонка. Вона захищає зовнішню частину мочки від надмірного розтріскування або пересихання. Через наявність постійної вологи вихованець природним чином регулює температуру свого тіла, також відбувається значне розширення діапазону нюху.

Важливо розуміти, що котячий організм влаштований особливим чином. Цим пояснюється відсутність у тварин потіння. Ніс відповідає за природне регулювання теплообміну. Позначений орган представлений природним «остуденцем» у випадку з підвищеною фізичною активністю, неймовірною спекою влітку

Норма та відхилення

У нормі у домашніх тварин орган нюху завжди прохолодний і вологий. Незначна сухість може стати наслідком кліматичних умов, емоційного стану, інших зовнішніх факторів. Наприклад, такий параметр характерний для тварини, що перебуває в напівдрімо, повноцінному сні, відразу після пробудження (від 30 до 60 хвилин).

Якщо проводяться активні ігри в житловому приміщенні, в якому занадто жарко чи задушливо, слизові оболонки пересихають. У такій ситуації не варто панікувати, з кішкою все гаразд. Ефект «сухого носа» часто проявляється у тварин, які зазнали емоційного стресу, у яких не дотримується оптимального режиму харчування (у разі переїдання чи голоду).

Власнику чотирилапого вихованця варто насторожитися, якщо носова мочка перебуває в аномальному стані тривалий час. У такому разі слід проконсультуватися з ветеринаром.

Причини занепокоєння

Важливим початковим симптомом, що вказує на розвиток будь-яких патологічних процесів в організмі вихованця, є пересушений і сильно гарячий ніс. При цьому власникам вусатих тварин не слід забувати, що у них нормальна температура тіла варіюється в межах від +38 до +39°С. Кішка або кіт, цілком здорові, можуть мати розпалену і пересушену мочку. Основні ознаки, що свідчать про хворобу тварини, є наступним списком:

1. Надмірно зволожений орган нюху з високою температурою тіла, при цьому відсутній апатит, дається взнаки регулярне чхання. У такій ситуації може йтися про розвиток ГРВІ, респіраторного захворювання.
2. З ніздрів виділяється рідина у великому обсязі, при цьому у вихованця сильно горять вуха. Подібні симптоми можуть свідчити про розвиток серйозної інфекції у вигляді панлейкопенії, ринотрахеїту.
3. Рясні носові виділення, в яких присутні гнійні домішки, кров`яні згустки. Цей показник може проявлятися при потраплянні в носові пазухи сторонніх предметів різного походження.
4. Надмірне мокротиння з органу нюху, що є наслідком алергічної реакції на сезонний рослинний пилок, побутову їдку хімію, які використовуються тривалий час медикаментозні препарати, тютюновий дим, вуличний або домашній пил.
5. Сильно охолоджений та зволожений ніс є прямим свідченням переохолодження кішки, її отруєння.
6. Якщо чотирилапий «друг» важко дихає і переважно через ніс, сопить, при цьому мочка залишається весь час мокрою, варто подумати про появу поліпа, масове пошкодження слизових оболонок.

Важлива ознака, яку не можна забувати, представлений кольором зовнішньої частини носа. За відтінком мокрої «нюшки» визначається загальний стан вихованця:

• жовтий колір органу нюху - наявність проблем із печінкою або нирками;
• холодний гладкий ніс рожевого кольору вказує на непоганий загальний стан;
• синюшність свідчить про нестачу кисню, збої в роботі серцево-судинної системи;
• білий ніс - порушення у функціонуванні кровоносної системи;
• явною ознакою риніту виступають запалені та червоні ніздрі.

Правила догляду за вихованцем

Здорова особина цілком самостійно справляється з особистою гігієною. Якщо з якихось причин підвищується температура навколишнього середовища, кішка активно вилизується, інтенсивно зволожує носа. Подібні дії спостерігаються при попаданні на мочку будь-якого виду забруднень, наприклад, сміття, пилок. У природному середовищі тварини зазвичай звільняють ніс від заважають мас механічним способом. Для цих цілей вхід йде звичайний контакт із травою, деревами, всілякими рослинами. Що стосується одомашнених вихованців, вони описану проблему вирішують за допомогою посиленого вмивання.

Винятком є ​​представники плоскомордих порід. Вони відрізняються тим, що у процесі складної селекції обзаводяться зміненими анатомічними пропорціями голови. Через те, що порушується носова перегородка, дуже часто в області ніздрів утворюється зайве мокротиння, підсохлі кірки, які потребують регулярного усунення. У таких ситуаціях утворення у вигляді соплів, лусочок забираються за допомогою ватних тампонів, гігієнічних паличок. Заходи, яких рекомендується уникати:

1. Обробка носових пазух часто використовуваними в даний час вологими серветками, просоченими спиртовими складами, парфумованими ароматами або антибактеріальними просоченнями. На такі інгредієнти часто слизова оболонка реагує алергічними реакціями з подальшим погіршенням загального стану.
2. Застосування як дезінфікуючі препарати зеленки або звичайного йоду, особливо якщо мають місце подряпини, тріщини, садна. Обробка такими складами може призвести до сильної набряклості, опіковим ураженням, що довго не гояться. Як наслідок, значно утруднюється дихання, вихованець переносить серйозний стрес і дискомфорт, виявляє зайву нервозність.

У будь-якому випадку кваліфіковані ветеринари не рекомендують займатися самолікуванням чотирилапого друга. Якщо мають місце перші ознаки нездужання, пов`язаного із утрудненим диханням через закладеність носа, потрібно звернутися за допомогою до ветеринарної клініки для визначення точного діагнозу та проведення відповідної терапії.