Причини запалення та способи лікування параанальних залоз у котів

Причини запалень можуть бути різними. Ось найчастіші з них:

• Неправильне годування. Часто господарі годують своїх вихованців хрящами та рибою, в якій є кістки. Від цього у кішок починаються сильні запори або діарея, які провокують запалення залоз.
• Ожиріння. У повних кішок спостерігається порушення обміну речовин. З цієї причини у них найчастіше трапляються запалення.
• Травми. Різні рани в області анального отвору можуть стати причиною запалення параанальних залоз, якщо господарі недостатньо добре їх обробляють.
• Паразити. Глисти також можуть стати причиною запалення анальних мішків.

Під час запалення відбувається накопичення секрету та розмноження хвороботворних бактерій в анальних мішках, що веде до локального, а потім і великого запалення, що може призвести до абсцесу, якщо вчасно не розпочати лікування.

Розвиток хвороби

Спочатку відбувається порушення природного відтоку секрету із залоз. Виділення стають густішими, у них починають активно розмножуватися бактерії, що призводить до сильного болю та свербіння в області анусу. Кішка починає тертися об меблі та килими, акти дефекації стають більш болючими, загальний стан погіршується, кішка перестає їсти, пити, постійно кричить або веде себе вкрай мляво, з`являється нудота з блювотою. Інші симптоми: тварина починає втрачати шерсть, на шкірі можуть з`явитися виразки або висипання, температура тіла піднімається, вихованця лихоманить.

При початковій стадії запалення йдуть рідкі виділення світлого, майже прозорого, або жовтуватого кольору в невеликих кількостях. Чим більше хвороба запускається, тим темнішим стає колір виділень, консистенція стає кремоподібною. Сверблячка в області ануса посилюється. Коли захворювання сильно запущено, секрет набуває в`язкої консистенції, стає темно-коричневого або чорного кольору. Анальні мішки сильно збільшуються у розмірі.

Як розпізнати захворювання?

Для початку потрібно акуратно здавити великим і вказівним пальцями запалену область анусу. Якщо виділилася густа рідина з неприємним різким запахом темного кольору, у вихованця запалення анальних мішків. Потрібно терміново вживати заходів. У випадках, коли хвороба не зовсім запущена, проводити лікування можна в домашніх умовах.

Якщо ж запалення переросло в абсцес, у домашніх умовах можна провести лише першу частину лікування. Лікар призначає антибіотики та приймає рішення про операцію.

Лікування

Лікування вихованця необхідно розпочати відразу, як тільки з`явилися перші тривожні симптоми захворювання. Ветеринари рекомендують такі процедури, як:

• Механічна чистка. Буває зовнішньою та внутрішньою. Із зовнішнім чищенням власник цілком впорається самостійно, внутрішнє чищення вимагає особливої ​​обережності, тому якщо господарі кішки не дуже впевнені у своїх силах, варто звернутися до клініки. При зовнішньому чищенні проводиться евакуація вмісту параанальних залоз. Для цього необхідно надіти на руки чисті латексні рукавички та притиснути вказівним та великим пальцями залозу біля заднього проходу. Цей спосіб допоможе тільки на початковій стадії захворювання, коли секрет у залозах ще не встиг загуснути. Якщо ж рідина не виходить, доведеться робити глибоке чищення. Для цього вказівний палець у рукавичці змащують вазеліном і водять в анальний отвір, затискають залозу великим пальцем. Чищення потрібно проводити доти, доки не вийде вся рідина повністю. Краще попросити знайомих допомогти зафіксувати кішку, тому що ця процедура для тварини досить болісна. Іноді одного чищення мало, у такому разі доведеться вдаватися до цього заходу кілька разів.
• Знезараження. Після механічного чищення проводиться обробка задньопрохідного отвору антисептиками. Найкраще вибирати Мірамістін і Хлоргесідін. Іноді використовується ванна з легким розчином марганцівки, але в цьому випадку потрібно обов`язково простежити, щоб кристали розчинилися повністю.
• Накладення мазі. Ветеринари рекомендують використовувати Левомеколь, оскільки його кішки зазвичай не намагаються злизувати. Замість Левомеколю можна використовувати анальні свічки з Левоміцетином. Якщо ж хвороба сильно запущена і починає утворюватися абсцес та нориці, цю область промивають антисептиками за допомогою шприца без голки та за допомогою марлевих серветок прикладають мазь Левомеколь або Стрептоцид. Таку терапію потрібно проводити близько одного місяця.
• Антибіотикотерапія. Після чищення деякі лікарі призначають антибіотики. Як правило, це препарати Гентаміцин та Пеніцилін. Їх вводять або підшкірно або внутрішньом`язово, курс становить не більше п`яти днів
• Вітамінотерапія. Цей вид терапії необхідний, щоб допомогти організму швидше відновитися після лікування та перенесеної хвороби.
• Планове чищення. Не можна проводити планове чищення здоровій тварині, оскільки це негативно позначиться на роботі параанальних залоз. Цю процедуру необхідно робити лише в тому випадку, якщо у кішки чи кота спостерігалися рецидиви цієї хвороби. Найчастіше рецидивами страждають кастровані коти.

Механічні маніпуляції та знезараження анального отвору потрібно проводити у ванній, щоб не забруднити меблі. Патогенний секрет має сильний неприємний запах, і його досить складно вивести.

Профілактика хвороби

Для початку необхідно всерйоз задуматися про першоджерело проблеми. Дуже часто проблема у поганому харчуванні. Тоді потрібно змінити раціон вихованця, додати в нього більше вітамінів та мінералів, стежити, щоб вихованець споживав рівну кількість м`якої та жорсткої їжі. Періодично необхідно влаштовувати процедури з промивання анального отвору за допомогою мильної води. При відвідуванні ветеринара необхідно вказувати йому на те, що раніше кішка перенесла це захворювання, щоб фахівець перевіряв стан параанальних залоз і зміг вчасно помітити та запобігти виникненню патології. Якщо ж рецидиви стають дуже частими, найкращим виходом буде видалення параанальних залоз. Ця операція безпечна, а відсутність анальних мішків ніяк не позначиться на здоров`ї вихованця.