Сечокам'яна хвороба у котів: причини, симптоми, лікування

Внутрішні причини, що викликають розвиток сечокам`яної хвороби:

1. Гормональний збій. При порушенні функцій паращитовидної залози відбувається підвищення концентрації кальцію в крові та сечі.
2. Анатомія кішки. Іноді кішка має особливу будову уретрального каналу, внаслідок чого спостерігається гальмування сечі.
3. Патології шлунково-кишкового тракту. Через збої в процесах травлення порушується рН організму, а кальцій не виходить із кишечника, утворюючи каміння.
4. Спадкова схильність.
5. Стрептококи, стафілококи, інфекції.

Внаслідок зовнішніх та внутрішніх факторів у сечовому міхурі кота утворюються такі види каменів:

• оксалати (щавлева кислота і солі кальцію) - виникають у літніх вихованців;
• струвіти (фосфатні камені) - спостерігаються в 80% випадків.

Симптоми каміння у нирках у кішок

Помітити захворювання на ранній стадії важко. Найчастіше господарі спостерігають появу ознак МКЛ, коли ситуація близька до критичної. Без надання своєчасної допомоги кіт може померти, тому слід знати основні ознаки захворювання.

Перші симптоми МКЛ:

• постійне вилизування під хвостом;
• часте та довге сечовипускання;
• наявність невеликої кількості крові в сечі;
• крик кішки при поході до туалету;
• походи тварини в туалет у недозволеному місці;
• відходження сечі у кота тонким струменем;
• зміна звичок тварини.

Тяжкі симптоми:

• часте та хворобливе сечовипускання;
• нетримання сечі ;
• кров у сечі;
• суттєве зниження ваги.

Критичні ознаки:

• повна відсутність сечовипускання;
• судоми;
• блювання;
• втрата свідомості.

На такій стадії кіт перебуває в небезпеці. Сольові відкладення, пересуваючись сечовивідними каналами, закупорюють протоки, рідина збирається в сечовому міхурі, внаслідок чого відбувається інтоксикація організму. Якщо сеча не відходить протягом доби – це смертельно небезпечно.

Діагностика захворювання

За підозри на МКБ вихованцю проводять такі лабораторні дослідження:

• загальноклінічний аналіз крові для визначення наявності запальних процесів;
• біохімічний аналіз крові для діагностики балансу електролітів та визначення ниркових показників;
• загальний аналіз сечі для виявлення в ній крові та визначення її складу;
• бакпосів сечі для визначення виду інфекції.

Крім цього, виконують рентгенографію черевної порожнини тварини та УЗД для визначення структури нирок, визначення кількості та розміру каміння.

Лікування

Терапія підбирається індивідуально, враховуючи загальний стан вихованця та різновиди ниркових утворень.

Дієтотерапія

При сечокам`яній хворобі істотну роль відіграє правильне харчування, тому господарям необхідно дотримуватися таких рекомендацій під час годування кота:

1. Годувати вихованця потрібно 3 рази на день, а залишки їжі прибирати, щоб у перервах між їдою у кота не було доступу до неї. Перевищення необхідної дози їжі підвищує кількість мінеральних компонентів у сечі.
2. За наявності каменів-струвітів необхідно наповнити раціон кота продуктами, що підкислюють сечу. Варто виключити яйця та молочні продукти. Якщо вихованець погодиться пити підкислену воду, до неї можна додавати трохи соку червоної смородини, журавлини або лимона.
3. За наявності каменів-оксалатів варто обмежити кількість яєць, риби, відвареного м`яса в раціоні тварини. Також заборонені печінка та продукти, багаті на кальцій.
4. Хворій тварині необхідно давати велику кількість свіжої та чистої води. Якщо вихованець п`є мало рідини, необхідно розмочувати корм.

Медикаментозне лікування

На початкових стадіях хвороби можна обмежитись консервативним лікуванням. Так, завдяки дієті змінюється кислотність сечі, розчиняються уратні, цистинові та струвітні камені. Крім цього, необхідно давати тварині та лікарські препарати:

1. Антибіотики. Якщо хвороби супроводжує інфекція, фахівець прописує Лінкоміцин, Цепарин, Кефзол. Препарати необхідно давати 5-7 днів, по 0,2 г 2 рази на день.
2. Уросептики. Це антибактеріальні препарати, що впливають на сечостатеву систему. Котам призначають Палін, 5-НОК, Фурагін. Уросептики слід давати по четвертій частині таблетки, 2-3 рази на день протягом 7 днів.
3. Препарати для регідратації, наприклад, Регідрон. При сильному зневодненні їх потрібно вливати до рота коту невеликими порціями.
4. Гомеопатичні препарати, наприклад, Кантарен. Препарат необхідно вводити внутрішньом`язово або внутрішньовенно по 1-2 мл 3 рази на день, 7-10 днів. Засіб має сечогінну та протизапальну властивість.

Катетеризація

Якщо вихованець тривалий час не може сходити в туалет, проводиться катетеризація. Трубка вставляється в сечовий канал та сприяє відведенню рідини. Якщо уретра сильно набрякла, а камені великі, трубку залишають на кілька днів. Після проведення катетеризації необхідно усунути інтоксикацію, тому що за період накопичення сечі організм отримав отруєння. Тваринові слід поставити крапельницю.

Хірургічне втручання

Операція вихованцю необхідна, якщо:

• каміння великого розміру;
• камені нерозчинні, оксалатні;
• закупорена уретра кота.

Розрізняють два види хірургічного лікування каменів у нирках:

1. Уретростомія. В уретрі роблять отвір, крізь який усувають каміння. Поки не стабілізується стан кота, отвору не дають заростати.
2. Цистотомія. Це радикальний метод, який застосовують при тяжкій стадії захворювання. Вихованцю розкривають сечовий міхур і усувають каміння. Процедуру виконують тільки тоді, коли камені великі та іншим способом їх не можна витягти.

Профілактика хвороби

Деякі вихованці переносять МКБ одноразово, але у більшості вона рецидивує. Котам, що одужали або ніколи не хворіли, необхідна профілактика, яка спрямована на нормалізацію кислотності сечі:

• з одного року необхідно здавати аналіз сечі тварини раз на півроку;
• раціон вихованця потрібно поділити на однакові порції та давати йому їжу, дотримуючись дозування;
• необхідно стежити, щоб у мисці кота завжди була чиста, фільтрована вода;
• потрібно відстежувати кількість сечовипускань у вихованця. Нормою вважається 2 десь у день;
• необхідно контролювати, щоб кіт більше рухався для попередження уповільнення обміну речовин у тварини.