Чумка у кішок: причини, симптоми та способи лікування

Шляхи зараження

Найчастішим шляхом зараження чумкою є контакт із хворою твариною або з вірусоносієм. В довкілля вірус потрапляє зі слиною, сечею або фекаліями зараженого кота.

Але існує й низка інших шляхів зараження, які мають свої характеристики:

1. Оральний шлях - вірус проникає в організм кішки разом зі слиною при поїданні зараженого корму або після того, як здорова тварина поп`є з миски хворого кота.
2. Повітряно-крапельний шлях - вірус проникає в організм здорової тварини після контактування з хворим.
3. Контактний спосіб - вірус може тривалий час зберігатися на мисці, лотку хворої тварини. Також часто людина приносить патогенну мікрофлору на своєму одязі чи взутті.
4. Внутрішньоутробне зараження - вірус має здатність безперешкодно проникати через плаценту до плода. Кошенята гинуть усередині утроби матері або гинуть через один-два дні після народження.
5. Трансмісивний шлях - перенести вірус від одного кота до іншого можуть кліщі, блохи або комарі.

Якщо у собаки виявлено зараження чумкою, то кішці передатися патологія не може. Також і у зворотному порядку. Зараження однойменним захворюванням відбувається під дією різних вірусів.

Група ризику

Панлейкопенія поширена практично серед усього сімейства котячих. Вірус може вразити і леопардів, і тигрів, і левів, і котів. В останніх патологія зустрічається в молодому та літньому віці, коли імунна система тварин ослаблена і не в змозі боротися з хворобою.

У зоні ризику знаходяться також вихованці, які не щеплені від чумки. Літні кішки схильні до захворювання через ослаблення імунітету. Кошенята найбільше схильні до патології у віці від 2 тижнів. У цей час імунітет, отриманий з молоком матері, вже послабшав, а власний ще не встиг виробитись у достатній кількості.Якщо говорити про породну схильність, то безпородні вихованці заражаються рідше.

А ось такі особини, як британці, перси, сіамці і мейн-куни, найбільше схильні до ризику зараження.

Симптоматика патології

Інкубаційний період патології зазвичай становить від 3 до 10 днів. Після потрапляння в організм вірус починає активно розмножуватися, вражаючи внутрішні органи та головний мозок тварини. Розвиватися патологія може:

• блискавично;
• гостро;
• підгостро.

Кожна зі стадій течії має низку симптомів, на які господарю кішки слід звернути увагу.

Блискавичний розвиток

Блискавичний перебіг розвитку характерний для молодих кішок і кошенят. Після потрапляння в організм вихованця збудника хвороба розвивається протягом кількох годин.

Симптоматика патології може нагадувати сказ котячих. Ця форма патології часто закінчується ураженням нервової системи тварини. У кішки можуть спостерігатися параліч, судоми, тремтіння м`язів. Часто у тварини спостерігаються нервові зриви та перевтома. Крім того, спостерігаються наступні симптоми:

• відмова від їжі та води;
• починає розвиватися страх світла;
• вихованець відмовляється вставати.

Але найчастіше при блискавичному розвитку хвороби симптоматика може не проявити себе зовсім. Тварина помирає швидко, і врятувати її неможливо.

Гострий перебіг патології

Інкубаційний період гострої форми розвитку патології становить від одного до двох днів. Цей різновид зараження характерний для дорослих і сильних тварин, імунна система яких може чинити опір вірусам. На початковій стадії розвитку патології тварина відмовляється від їжі та води, стає апатичною і намагається більше часу проводити лежачи. При розвитку інфекції господар кота може виявити блювоту зеленого або жовтого кольору. При ускладненні у блювотних масах можуть спостерігатися кров`янисті прожилки.

Наступним етапом розвитку патології стає пронос у тварини. Кал знебарвлюється. Дотики до живота кота викликають біль, спостерігається бурчання в шлунку. Кішка стає агресивною та нервовою через постійний біль у животі.

Відмова від води та їжі призводить до розвитку інтоксикації та зневоднення організму. На те, що тварина страждає від нестачі води, вказують тьмяна шерсть та захід третього століття. У гострій стадії розвитку патології можуть спостерігатися гарячкові стани у кішки. Температура тіла піднімається до 41 градуса.

Незважаючи на сильну спрагу, тварина не може пити воду внаслідок сильних спазмів гортані. На тілі хворого вихованця можуть бути виявлені багряні плями, схильні до нагноєння.

Патологія вражає лімфатичну систему вихованця. На це вказує запалення практично всіх лімфовузлів тварини.

Підгостра форма

Якщо імунна система тварини сильна, то вірус не зможе повною мірою розвинутися в організмі кота. У цьому випадку чумка розвивається в підгострій формі. Інкубаційний період триватиме кілька тижнів, і помітити, що вихованець хворий буде досить складно.

Симптоматика патології проявляється менш яскраво, як із гострої стадії. І якщо господар допоможе кішці вітамінами та правильним харчуванням та доглядом, то ймовірність одужання підвищується в рази.

Діагностичні заходи

За перших ознак розвитку вірусної інфекції у кішки її необхідно показати ветеринару. При цьому в клініку слід взяти паспорт із позначками про щеплення, проставлені вихованці.

Діагностування захворювання буде проведено на підставі збору анамнезу, огляду тварини та лабораторних досліджень. Спочатку лікар досліджує кал на наявність вірусних часток. Однак результат цього дослідження буде позитивним лише в тому випадку, якщо тварина незадовго до хвороби була щеплена. Для аналізу використовується метод полімерної ланцюгової реакції.

В обов`язковому порядку знадобиться здавання крові на аналіз. Наявність різкого зниження кількості лейкоцитів у крові вказує на розвиток панлейкопенії.

Визначити наявність вірусного ентериту зможе лише досвідчений ветеринар. Більшість симптомів патології схожі на інші захворювання, що може призвести до призначення неправильного лікування та розвитку ускладнень.

Методи терапії

В даний час специфічного лікарського препарату для терапії чумки не винайдено. Лікування здебільшого спрямоване на усунення основних симптомів патології та полегшення стану тварини.

Спочатку кішці призначається інфузійна терапія для відновлення водно-сольового балансу. З цією метою коту ставиться крапельниця з глюкозою або розчином Рінгер-Локка. Введення цих препаратів допомагає відновити запаси рідини в організмі кішки та електролітний баланс. Кількість засобів та частота введення визначається ветеринаром у кожному конкретному випадку індивідуально виходячи з тяжкості перебігу патології та стану тварини.

Під час лікування панлейкопенії важливо зміцнити імунітет тварини. Кішці прописується курс вітамінних препаратів та імуномодуляторів. Найбільш дієвими виявляються такі засоби, як Гамавіт, Фоспреніл, Риботан, Глікопін. В особливо тяжких випадках лікарі можуть призначити людський інтерферон та імуноглобулін.

Вітамін А слід давати коту обов`язково при виявленні вірусного ентериту. Він має регенеративні властивості та допомагає відновлювати пошкоджені стінки кишечника. Аскорбінова кислота допомагає активізувати імунітет кота, а вітаміни групи В допоможуть відновити нервову систему тварини. Роботу серця слід підтримувати кофеїном та кордіаміном.

Якщо є підозра на розвиток вторинного інфікування, слід підключити до терапії антибіотики. Вибиратися ці кошти будуть лише ветеринаром залежно від стану кішки.

Догляд за котом під час лікування

Якщо виявлена ​​чумка у котів, симптоми та лікування якої описані вище, слід забезпечити тварині повноцінний догляд під час проходження курсу терапії. Після визначення патології кота слід помістити в окреме тепле та сухе місце, де будуть повністю відсутні протяги.

Кішці слід давати пити якнайбільше. Напувати вихованця слід теплою кип`яченою водою або відваром трав, які мають антибактеріальний ефект. Також можна додати в питво трохи аскорбінової кислоти.

У перші кілька днів рекомендується годувати кота лише теплими м`ясними бульйонами. А вже в міру одужання дозволяється вводити в раціон каші, куряче м`ясо, сир. Харчування має бути частим - 5-6 разів на добу. Після одужання можна перевести кота на звичні корми.

Часто ветеринар рекомендує ставити тварині очисні клізми на основі лікарських трав. Вони мають антибактеріальну властивість і допомагають наступити одужанню швидше.

Протягом 4 місяців після закінчення лікування слід тримати кота ізольовано від інших тварин. Навіть здоровий вихованець може залишатися носієм вірусу ще деякий час і буде небезпечним для навколишніх кішок.

Найчастіше наслідків після одужання у котів не спостерігається. Вірус розташовується в лейкоцитах та епітеліальних клітинах кишечника, які виводяться з організму без сліду. Пошкоджені органи швидко відновлюються.

Подальша вакцинація кішок не потрібна - вони набувають стійкого імунітету до даної патології.