Симптоми та лікування вушної корости у котів

Одним з найпоширеніших захворювань у кішок є отодектоз, простіша назва якого — вушна короста. Недуга має паразитарне походження. Спочатку хвороба локалізується на поверхні вушної раковини, але за відсутності лікування може проникати глибше у слуховий прохід до барабанної перетинки та здатна стати причиною зникнення слуху у хворої тварини. Особливо тяжкі випадки іноді закінчуються летальним кінцем.

Причина виникнення недуги

Причиною отодектозу стає мікроскопічний паразит Otodectes cynotis. Відмінною рисою кліщів цього виду є їх локалізація на тілі тварини - на шкірних покривах зовнішнього вуха та внутрішньої частини вушної раковини. На інших ділянках епідермісу кішок паразит не приживається.

Побачити вушного кліща неозброєним оком неможливо, оскільки його розміри варіюються в межах від 0,2 до 0,5 мм. У міру його розвитку паразит потребує лімфи та крові. Добуває він їх шляхом проколювання верхніх шарів шкірних покривів у місці своєї локалізації. Внаслідок такої діяльності відбувається сильне роздратування на пошкоджених ділянках епідермісу, що посилюється через попадання продуктів життєдіяльності кліщів.

За відсутності лікування хвороба прогресує і набуває хронічної форми. У місцях паразитування відбувається накопичення гнильної мікрофлори, що ще більше посилює ситуацію. У поодиноких випадках хвороба може пошкодити барабанну перетинку і проникнути в середнє та внутрішнє вухо. За такого розвитку недуги ймовірна смерть тварини.

В умовах довкілля кліщ здатний прожити невеликий період в залежності від температури. При температурі менше 0 паразит гине після кількох годин. При температурі до 5 градусів тепла тривалість його життя становить максимум 2 тижні, за вищої — до 3 тижнів.

Найчастіше зараження відбувається при прямому контакті з хворою твариною. Але цілком можливо і через предмети побуту. Навіть господар вихованця може стати переносником паразитів, наприклад, із брудом на підошві взуття. Згідно зі статистикою, найчастіше захворюють молоді тварини у віці до року.

Симптоматика захворювання

Слід врахувати, що на початковому етапі вушна короста ніяк себе не виявляє. У перші кілька днів після зараження помітити його здатні лише дуже уважні та досвідчені власники тварин. Єдине відхилення в поведінці кішки, яке можна відзначити в цей період, - потряхування головою частіше звичайного, ніби вихованець намагається щось струсити з неї.

На наступному етапі отодектоз у кішок набуває більш яскравої симптоматики, помітити яку вже не важко

• тварина веде себе неспокійно і досить часто трясе головою;
• через сильне свербіння кішка постійно намагається почухати уражену шкіру, внаслідок чого утворюються розчісування та садна;
• всередині вуха відбуваються зміни, колір сірки змінюється зі світло-жовтого на темно-коричневий, з`являються скоринки на роздратованій шкірі та корки коричневого кольору;
• при тяжкому перебігу хвороби тварина може нахиляти голову на один бік і тримати її в такому положенні досить довго.

Через деякий час щільна сірка, що утворилася, і гній ризикують закупорити слуховий прохід, чому у вихованця знижується слух. Через постійне розчісування тваринам місць паразитування збудника часто приєднується вторинна інфекція.

Отодектоз є тривалим захворюванням хронічного характеру із вираженими симптомами. Воно вимагає невідкладного лікування, оскільки самостійно така недуга нікуди не зникне. При виявленні у вихованця однієї з ознак корости слід звернутися до ветеринарної клініки для діагностування та лікування захворювання.

Діагностика

У разі виникнення підозр на отодектоз необхідно провести діагностування. Для цього ветеринар проведе дослідження вушного вмісту кішки. Забір матеріалу виробляють за допомогою вушної палички. Зразки коричневих виділень вивчаються у лабораторії.

Перед відвідуванням клініки не слід проводити чищення вух вихованця, адже це може ускладнити процес діагностики.

Також фахівець проводить обстеження вушних проходів на предмет ускладнень та інших пошкоджень. Додатково може знадобитися провести біохімічний та загальний аналіз крові зараженого вихованця.

Лікування отодектозу

Вилікувати захворювання досить просто в домашніх умовах. Необхідно лише дотримуватися рекомендацій ветеринара та використовувати виписані лікарські препарати згідно з призначенням. Для лікування недуги підходять як засоби зовнішнього застосування, так і для ін`єкцій підшкірно. Другий варіант відрізняється більшою результативністю, а при прогресуючому захворюванні використовують обидва типи лікування.

Перед початком терапії слід провести очищення вушних раковин вихованця. Очищення акуратно виробляють вушною паличкою, якщо виникають складності, можна використовувати як допоміжний засіб вазелінове масло, тривідсотковий перекис водню або спеціальні лосьйони. Чисте вухо протирають насухо ватним диском, після чого слід використовувати будь-яку мазь або краплі на вибір для місцевої обробки:

• Краплі Амітразин або Ципам. Використовуються по 1 краплі кожне вухо тричі на добу, після чого робиться перерва, і процедура повторюється через 4 дні.
• 0,05% аверсектинова мазь. Препаратом обробляють всю внутрішню частину вушної раковини двічі на день, обробку повторюють через тиждень.
• Розчин для зовнішнього застосування. Застосовується одноразово, наносять на суху шкіру між лопатками. Дозування вибирають згідно з інструкцією, процедуру повторюють через місяць.

Навіть якщо захворювання вразило одне вухо, лікувальні маніпуляції проводять над обома вушними раковинами. При значних нагноєннях слід обробляти уражені ділянки маззю з антибіотиком, наприклад, Стрептоміцином.

Для підшкірних ін`єкцій використовують Цидектин або Івомек двічі, після чого слідує двотижнева перерва. Дозування розраховується виходячи з маси тварини та становить 0,1 мл готових ліків на 5 кг ваги. Так як паразит мешкає переважно на тваринах з ослабленим імунітетом, доцільно давати тварині вітамінні комплекси.

Профілактика

Щоб уникнути будь-яких захворювань, радиться періодично відвідувати ветеринара навіть за відсутності будь-яких скарг. Як профілактичні заходи необхідно:

• періодично проводити обробку протиакарицидними засобами, серед яких Барс або Стронгхолд;
• регулярно проводити чищення вушних раковин свого вихованця з використанням знезаражувальних речовин;
• уникати контакту із зараженими та вуличними тваринами;
• повертаючись додому, перед контактом зі своїм вихованцем необхідно ретельно мити руки з милом;
• підтримувати здоров`я та імунні сили організму кішки шляхом збалансованого харчування та вітамінних добавок.

Уважне ставлення до свого вихованця та своєчасне звернення до ветеринарної клініки — запорука здоров`я тварини.