Чому кошеня постійно нявкає: причини такої поведінки?

Категорія Кішки

Зміст

Можливі причини нявкання
Як допомогти маленькому вихованцю

Чому кошеня постійно нявкає: причини такої поведінки?

З появою в будинку маленького вихованця виникають великі проблеми. Іноді кошенята кричать вдень і вночі не перестаючи, ходять за господарем і всім своїм виглядом дають зрозуміти, що їх щось турбує.

Призовне котяче нявкання часто сигналізує про те, що настав час звернути на вихованця увагу. Іноді таким чином маленькі кішки висловлюють намір поспілкуватись, але часом причини набагато серйозніші, аж до проблем зі здоров`ям.

Можливі причини нявкання

Щоб з`ясувати причину постійного нявкання, слід придивитися до поведінки та зовнішнього вигляду вихованця.

Переїзд

Змінюючи звичний спосіб життя, кошеня відчуває стрес. Однією з очевидних причин занепокоєння кошенят є розлука з мамою. Особливо це характерно для малюків, яких забирають від кішки віком до трьох місяців. Період соціалізації ще не закінчено, і вихованець відчуває самотність і безпорадність. Кошеня голосно м`ячить, кличе кішку на допомогу.

Трапляється, кошенят забирають ще у перехідному віці, до місяця. У цей час вони не випорожняються самостійно, не можуть підтримувати температуру тіла та здійснювати елементарний догляд за собою. Малюкам холодно, вони відчувають дискомфорт і заявляють про це як вміють.

Чому кошеня постійно нявкає: причини такої поведінки?

Вкрай небажано розлучати кошенят з кішкою до трьох місяців. Перебуваючи поруч із матір`ю, малюки переймають поведінкові звички, вчаться жити у соціумі. Підсумком такого навчання є м`яка адаптація до нового будинку.

харчування

У підсосний період малюки насичують шлунки, коли захочуть. Залишившись одні в ранньому віці, вони гучним мауканням заявляють про своє бажання поїсти. Можливо, справа у неправильному підході до організації режиму харчування.

Якість їжі також має значення. Варто розпитати заводчика, який раціон пропонувався мамі та кошеням до моменту продажу вихованця і дотримуватися такого ж «стола». Якщо немає можливості дізнатися, як харчувалося кошеня, або у господаря інші переваги в годуванні, необхідно грамотно привчити його до нової їжі та організувати правильний режим харчування.

Привчивши вихованця їсти за розкладом і не даючи шматки з господарського столу, власник отримає «дивіденди»:

Кошеня матиме міцне здоров`я: грамотно вибудований режим є запорукою хорошого травлення та роботи всіх систем організму.
Господарю забезпечений спокійний сон: звикнувши одного разу до того, що їжа не з`являється будь-якої миті, вихованець перестане постійно кричати ночами, вимагаючи їжі.

Тяга до спілкування

Кішки не виносять самотності, і маленькі особини не виняток. Слід поспостерігати за малюком: кошеня, що вимагає спілкування, голосно кричить, проситься на руки, лізе в обличчя.

До того як потрапити до нового будинку, малюки значну частину дня проводили в іграх із братами та сестрами та спілкуванні з матір`ю. Це дуже важлива частина соціалізації тварин, за якої вони отримують навички ієрархічної поведінки та стимулюють фізіологічний розвиток. Втративши товаришів для ігор та спілкування, вони шукають їх у господарі.

Проблеми з туалетом

Кошенята, які виховувалися з матір`ю до закінчення етапу соціалізації, вже знайомі з лотком. Але в новому будинку з незнайомою обстановкою вони не одразу можуть зрозуміти, де знаходиться туалет, і новий горщик ні про що їм не говорить, бо це просто предмет меблів без асоціативного ланцюжка. У такій ситуації кошенята нявкають, щоб покликати на допомогу.

У більш ранньому віці малюки плачуть від болю: кішка стимулює процеси дефекації та сечовипускання, вилизуючи ділянку живота у кошенят. Залишившись без мами, вони позбавлені цієї турботи, і першочергове завдання господаря – замінити їм матір та навчитися допомагати вихованцям самостійно.

Статеве дозрівання

Період статевого дозрівання у кошенят починається у віці 6 місяців. Він характеризується підвищеним занепокоєнням. Юний кіт чи кішка весь час призовно нявкають, дратуючи власників та сусідів.

У поодиноких випадках напади крику у тварин проходять самі.

Здоров`я

Часто причини постійного котячого нявкання криються в проблемах зі здоров`ям. Дитинчата не вміють страждати мовчки, і болючі відчуття змушують їх плакати. Уважний огляд допоможе встановити поверхневі симптоми, але слід пам`ятати, що справжню причину хвороби, як правило, бачить лише лікар.

Приводом занепокоєння для власника є такі ознаки:

підвищена температура тіла;
відсутність стільця чи пронос;
кров у сечі чи калі;
млявість, апатія;
кошеня рве;
відмова від їжі, зниження апетиту;
твердий животик;
неприродні рухи;
хворі виділення у вухах, очах;
висип на шкірі.

Як допомогти маленькому вихованцю

Рекомендовані дії господаря залежать від причини занепокоєння малюка.

Фактор плачу	Дії власника	Примітки
Самотність, раннє відлучення матері	Необхідно приділяти вихованцю якомога більше часу, щоб малюк не відчував себе покинутим та адаптувався до нових умов. Допоможуть іграшки, живе спілкування, ласка. Слід частіше брати кошеня на руки, гладити його, пускати його в ліжко, доки він маленький: він відчує присутність друга навіть уві сні і спокійно проспить до ранку	Не варто забирати кошеня від матері віком до трьох місяців, до закінчення періоду соціалізації
Почуття голоду та раціон харчування	Дитинчат з несформованою харчовою поведінкою необхідно привчати до їжі. Корм повинен бути адаптований під вік та фізіологію. Для найменших вихованців є спеціальні молочні суміші, що нагадують за складом котяче молоко. При годуванні натуральною їжею слід пам`ятати, що кішка - це хижак і основу її раціону складає м`ясо. Але й інші компоненти - злаки, овочі, яйця, кисломолочні продукти та вітаміни - також повинні бути присутніми в раціоні кошеня. Харчування промисловими кормами передбачає поєднання вологих та сухих продуктів відповідно до віку. Харчовий режим вибудовується за віком: найменші їдять шість разів на день (у неонатальний період кошенят необхідно годувати цілодобово). Ближче до півроку малюків переводять на чотириразовий прийом їжі, до року – на дворазовий	У кошеня завжди має бути свіжа вода в необмеженому доступі
Нестача спілкування	Підвищеної уваги кішки вимагатимуть доти, доки не отримають його. Молодому організму для зростання та розвитку потрібна не тільки їжа, а й активні рухи: кошенята навчаються та розвиваються, коли грають. Ласка, розмови - все це допоможе малюкові заспокоїтися і відчути себе членом сім`ї	Згодом люди починають розуміти «мову» своїх вихованців, визначати за інтонаціями нявкання настрій та бажання
Проблеми з туалетом	У віці до місяця кошенятам потрібна допомога: область живота та геніталій необхідно масажувати щоразу після сну та їди. Коли малюки починають випорожнюватися самостійно, їх привчають до лотка. Якщо кошеня вже ходить у туалет, воно може не знайти місце у новому будинку і буде плакати. Щоб допомогти вихованцю, можна забрати частину котячого наповнювача з колишньої квартири. Малюк знайде горщик за запахом.	Визначити, що кошеня плаче через бажання сходити в туалет, нескладно: воно крутиться і шукає місце
Вікові зміни	У період статевого дозрівання у ситуації, коли планується подальше розведення, котам дають заспокійливі засоби та ліки на основі гормонів: в`язати кошенят до закінчення формування органів та систем категорично не рекомендується. Найкращим способом вирішення проблеми в ситуації, коли в`язки не плануються, є кастрація та стерилізація тварин. Найчастіше зняти напругу допомагають ігри та правильно підібране харчування.	Препарати для зниження статевої активності продаються у ветеринарних клініках та зоомагазинах: будь-який консультант запропонує на вибір краплі чи таблетки
Захворювання	Виключити фактор хвороб неможливо. Але власнику під силу знизити ризик виникнення захворювань у кошенят. Необхідно проводити регулярну протипаразитарну обробку, вакцинацію та налагодити якісне харчування.	Взявши вихованця в будинок, слід провести поверхневий огляд шкірних покривів, заглянути у вуха, перевірити очі на предмет виділень. Краще, якщо це зробить ветеринар.

Подолати всі труднощі, пов`язані з безперервним котячим нявканням можна, виявивши турботу і терпіння. Уважне ставлення до вихованця допоможе визначити причину його занепокоєння. Усунувши її, власник зможе насолоджуватися спілкуванням з маленьким чотирилапим другом.