Як розпізнати та лікувати сечокам'яну хворобу у котів

Загальні відомості про хворобу

Сечокам`яна хвороба (уролітіаз) – це захворювання сечостатевої системи, яке характеризується утворенням піску та каміння в області нирок, сечового міхура, уретри. Камені можуть бути абсолютно різної природи: урати, оксалати та ін.

Захворювання може розвиватися в будь-якому віці, проте найчастіше страждають коти середнього та похилого віку. Камені у нирках у кота розвиваються частіше, ніж у кішки. Це пов`язано з особливостями будови їх сечостатевої системи. Особливо підвищується ризик розвитку уролітіазу після кастрації. Тому перш ніж каструвати кота, потрібно вивчити проблему виникнення хвороби та правильно організувати профілактику.

Відео «Мочекам`яна хвороба у котів»

У цьому відео ветеринар дасть рекомендації щодо лікування сечокам`яної хвороби у домашніх вихованців.

Основні групи причин

Сечокам`яна хвороба розвивається внаслідок порушення обміну речовин. З цієї причини в сечовивідних шляхах накопичуються речовини, які в нормі мали б виводитися нирками. Пізніше це призводить до появи каміння. Спровокувати розвиток цієї патології можуть 2 групи причин: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні

До зовнішніх причин належать переважно порушення в організації харчування. Це може бути як неправильно складений раціон (надлишок вживання солі, недостатня кількість вітамінів), так і недостатнє вживання рідини. Часто сечокам`яна хвороба є супутником ожиріння. Також до патології може призвести надлишок фосфору та кальцію в раціоні.

Внутрішні

Внутрішні причини пов`язані з будь-якими патологіями в організмі. Наприклад, ризик розвитку сечокам`яної хвороби значно підвищується при інфекціях сечової системи (пієлонефрит, бактеріальний цистит). В результаті інфекційної патології порушується слизова оболонка сечовивідних шляхів та створюються умови для утворення каменів.

Ще одна причина, чому може розвиватися уролітіаз, – ендокринні порушення. Наприклад, при гіперфункції паращитовидних залоз спостерігається схильність до підвищеного утворення каменів. Підвищення функції може свідчити про пухлинне ураження залоз.

Як розпізнати захворювання

Клінічні ознаки захворювання значно варіюються залежно від стадії патології. У початковій стадії симптоми відсутні, визначити наявність захворювання можна лише за допомогою додаткових методів дослідження (при регулярному профілактичному відвідуванні ветеринара). Існує набагато більше шансів вилікувати патологію, якщо вона виявлена ​​на ранній стадії.

Клінічно захворювання проявляється вже на наступних стадіях:

1. На другій стадії можна виявити прискорене сечовипускання. Кішка частіше ходить у туалет, іноді із сечею може виділятися кров. Проте в іншому стан вихованця не страждає.
2. Третя стадія хвороби характеризується появою нападів (на кшталт ниркової коліки). Це виникає через те, що утруднюється вихід каменю з сечовивідних шляхів (сечовий міхур, уретра). Клінічно це проявляється різким болем, кішка не знаходить собі місця, постійно нявкає, її поведінка сильно змінюється.
3. На останній стадії часто розвивається гостра затримка сечі, яка може призвести до вторинного ураження нирок. Камінь закупорює сечовивідні шляхи, і сеча не може виводитися назовні. В цьому випадку від кішки може погано пахнути (запах аміаку свідчить про пошкодження нирок). Якщо від кішки смердить аміаком, потрібно розуміти, що розвинувся небезпечний стан, який потребує негайного втручання. За відсутності необхідної допомоги кішка може померти.

Принципи лікування

Лікувати захворювання потрібно з урахуванням стадії, підходи в цьому випадку можуть відрізнятися. На першій стадії лікування може здійснюватися в домашніх умовах. Зазвичай достатньо зміни раціону, підвищеного вживання рідини, а також застосування ліків, які мають м`який діуретичний ефект (наприклад, можна давати відвар з брусниці).

На пізніших стадіях здійснюється комплексне лікування, нерідко застосовуються як медикаментозні препарати, так і хірургічне втручання. Медикаментозне лікування полягає у застосуванні наступних засобів:

1. Препарати, які мають спазмолітичний ефект. Наприклад, «Баралгін», «Платифілін». Вони допоможуть усунути спазм мускулатури та зменшити больові прояви. Причину захворювання це не усуне, але покращить загальний стан кішки.
2. Антибактеріальні препарати. Часто сечокам`яна хвороба супроводжується бактеріальною інфекцією, тому до схеми лікування часто додають антибіотики. Скільки препарату давати і який конкретно, визначається індивідуально, залежно від бактеріальної флори.

Крім медикаментозних засобів, при порушенні виведення сечі потрібна постановка сечового катетера. Особливо це стосується випадків, при яких спостерігається набряк або пошкодження сечівника. Постановка катетера дозволяє вивести сечу назовні та не допустити розвитку гострої затримки сечі.

Якщо камінь призвів до гострої затримки сечі, необхідно робити операцію. Оперативне втручання в цьому випадку полягає у видаленні каменю.

Як уберегти вихованця

Профілактика сечокам`яної хвороби полягає у проведенні наступних заходів:

1. Організація правильного раціону.
2. Додатковий прийом вітамінних добавок (особливо якщо кішка харчується натуральною їжею).
3. Достатнє споживання рідини кішкою (чиста вода в мисці має бути в постійному доступі).
4. Регулярні відвідування ветеринара (медичний огляд, проведення відповідних аналізів).
5. Виключення переохолодження, організація м`якого та теплого спального місця.
6. Лікування супутніх захворювань (особливо сечостатевої системи).

Попередити розвиток захворювання набагато простіше, ніж проводити його лікування. Тому слід відповідально ставитися до профілактики. Дотримання цих правил дозволить кішці жити довгим, здоровим та повноцінним життям.