Чим небезпечна трихофітія у кішок і як позбавити її вихованця
Зміст
Трихофітія зустрічається серед кішок досить часто. Схильні до захворювання як вуличні, так і домашні тварини. У другому випадку патологія протікає важче та вимагає обов`язкового звернення до ветеринарного лікаря. У вуличних кішок імунітет сильніший, ніж у домашніх, тому нерідко бродячі тварини виліковуються самостійно. Щоб диференціювати патологію від інших, схожих на клінічну картину, необхідно здати аналізи.
Що таке трихофітія у кішок
Трихофітія - це грибкове ураження шкіри, яке провокує осередкове випадання вовни. У народі таке захворювання називають лишаєм. Trichophiton є стійким до змін навколишнього середовища грибком. Його суперечки можуть тривалий час жити на ґрунті, предметах побуту та взуття. Патоген починає розмножуватися при ослабленні імунітету вихованця. Можливе і безсимптомне носійство. Потрапляючи на шкіру, суперечки впроваджуються в роговий шар, починаючи свою активну життєдіяльність.
Захворювання шкіри є заразним, легко передається людині, тому наявність трихофітії таїть загрозу переходу патологічного процесу до дорослих та дітей, які контактують з хворою кішкою. До зони ризику входять кошенята та дорослі ослаблені тварини. Патологія особливо небезпечна для старих кішок, імунітет яких ослаблений. Присутність грибкової інфекції може спровокувати летальний кінець, якщо не виявити вогнище на початкових стадіях розвитку захворювання.
Цікавий факт: якщо імунітет вихованця працює на повну силу, то патологія може ніяк не проявляти себе протягом багатьох років, але при цьому кішка є носієм грибка, який здатний активуватися за наявності сприятливих умов.
Як кішки можуть заразитися
Зараження відбувається як при контакті з хворою кішкою, так і при взаємодії з предметами, на яких перебувають суперечки. Грибок можна принести додому на взутті та одязі, оскільки багато бездомних тварин є безсимптомними носіями. Переносниками інфекції також є гризуни. Підчепити грибок домашній улюбленець може і під час прогулянки, якщо кішці дозволяється виходити на вулицю. Інфекцією можна заразитися і при відвідуванні ветеринарного лікаря, якщо в лікарні не дотримуються всіх правил антисептики.
Якщо кішка правильно харчується, активна і щеплена, то ризик виникнення у неї подібного роду захворювання невисокий.
Симптоми захворювання
Інкубаційний період патології може змінюватись від 1 тижня до 1 місяця. Захворювання починається з появи дрібної висипки, яку важко помітити під вовною вихованця. Потім шкіра починає червоніти, виникають білі плями розміром з монету, які поступово збільшуються у розмірі. У місці поразки обламується і випадає шерсть. Вогнища локалізації запального процесу: холка, морда, лапи, спина, рідше живіт.
Вихованець може розчісувати вогнища, хоча свербіж у більшості випадків помірний. Нерідко у місці поразки виникають бульбашки, які тварина часто сковирує кігтями. Після цього папули розкриваються, відбувається їхнє нагноєння. На місці бульбашок залишаються щільні скоринки.
Характерним симптом захворювання є підвищена ламкість пазурів, вони набувають коричневого відтінку. Тварина намагається сховатись від людини в затишне місце, утримується від ігор. Додаткові ознаки:
- слабкість;
- зниження маси тіла;
- погіршення апетиту.
Патологія не провокує зміни температури тіла вихованця. Жар може з`являтися тільки при приєднанні вторинної інфекції, що відбувається при постійному розчісуванні висипів.
Методи діагностики патології
Ефективні методи діагностики захворювання:
- Люмінесцентний метод. Декілька шерстинок з місця поразки засвічують під лампою Вуда. Уражені волоски при цьому змінюють відтінок на блакитний. Такий спосіб застосовується лише у поєднанні з іншими методами діагностики.
- Мікроскопічне дослідження. Коринки, що формуються в процесі, фахівець вивчає за допомогою оптичної апаратури. Про зараження грибком свідчать білі фрагменти в структурі ороговілої шкіри.
- Мікологічний метод. Є одним із найефективніших, тому що дає можливість визначити конкретного збудника. Спочатку виробляють зіскрібок з осередку поразки. Потім поміщають частинки епітелію в живильне середовище та вирощують його. Після цього можна визначити різновид грибка.
- Аналіз калу. Необхідний виявлення паразитарної інфекції, оскільки глистні інвазії часто дають схожі клінічні ознаки.
Додатково у вихованця виробляють забір крові для визначення стану організму. Підвищений рівень лейкоцитів свідчить про запальний процес.
Ефективні засоби лікування
Для усунення грибкової інфекції застосовують комплекс засобів. Найчастіше це препарати для місцевого використання. Лікування може зайняти від 1 до 2 місяців. Необхідний термін терапії можна визначити після здавання низки аналізів. Інших домашніх вихованців необхідно ізолювати від хворої кішки на 2 місяці.
Дозування та конкретний препарат повинен підбирати лише лікар. Мазі та креми наносять тонким шаром на осередки ураження 2-3 рази на день. Хороший результат дають такі протигрибкові засоби, як Санодерм та Мікозон. Обидва препарати впливають безпосередньо на збудника та сприяють швидкому загоєнню вогнищ. Місцеві засоби слід наносити тільки в рукавичках, інакше високий ризик зараження. На тварину рекомендується одягнути захисний комір, який перешкоджатиме злизу препарату.
У комплексному лікуванні захворювання застосовують такі спреї, як Екзодерил, Фунгін. Зазначені засоби використовують після попередньої обробки шкіри у місці ураження за допомогою фурациліну. Потім на осередок наносять спрей. Часто достатньо двох процедур на день. Курс лікування зазвичай становить не більше 2 тижнів.
Як допоміжний засіб застосовують Фукорцин, який надає згубний вплив на грибки та бактерії, а також сприяє швидкому загоєнню тканин та усуває запалення. За допомогою розчину потрібно обробляти болячки, що вже сформувалися, 2 рази на день. Для цих цілей найкраще використовувати ватну паличку або тампон. Застосовувати Фукорцин слід протягом тижня, якщо лікар не мав інших рекомендацій.
При прогресуванні захворювання, коли місцеві засоби не дають результату, додатково призначають препарати для прийому внутрішньо, які мають виражену протигрибкову дію. До таких медикаментів відносять:
- Флуконазол;
- Кетоконазол;
- Інтраконазол.
Перелічені ліки приймаються у дозуванні, яке призначає ветеринар. Не слід намагатися самостійно лікувати вихованця такими засобами, інакше можна спровокувати негативні побічні ефекти.
Місцеві засоби після консультації з лікарем можна використовувати для лікування вагітних кішок та кошенят, препарати для прийому внутрішньо заборонені таким вихованцям. Це ж зауваження стосується періоду лактації, а також якщо тварина перенесла тяжке захворювання чи операцію.
При приєднанні інфекції може знадобитися терапія антибіотиками, які застосовують у вигляді мазей та кремів. Найпоширеніші з них: Тетрациклін, Еритроміцин. Засіб наносять 2 рази на добу за допомогою ватної палички тонким шаром через кілька годин після застосування протигрибкового препарату. Курс лікування антибіотиками часто не перевищує тижня.
Чи заражаються кошенята і як їх лікувати
Кошенята, як і дорослі тварини, схильні до зараження. Лікування в даному випадку передбачається лише місцевими засобами протягом 2-3 тижнів. Чим раніше почати терапію, тим вище ймовірність швидкого одужання. Для лікування кошенят та вихованців, вага яких не перевищує 2 кг, найчастіше застосовують розчин Фурациліну, а також протигрибкові препарати: Фунгін, Санодерм та ін. Важливо стежити за тим, щоб кошеня не злизувало ліки. Для цього можна одягнути на нього спеціальну захисну попону. Перед кожним нанесенням протигрибкової мазі або крему необхідно очищати осередок ураження розчином Фурациліну (0,02%), який легко приготувати самостійно.
Якщо в будинку кілька тварин, то інфекція може легко поширитись. Важливо ізолювати вихованців від контакту один з одним і регулярно проводити вологе прибирання із застосуванням хлорвмісних засобів.
Додатково для лікування кошенят застосовують спеціальні шампуні, що виробляють протигрибковий ефект. До них відносять Імаверол, Lime Sulfer і т.п. д. Такі кошти коштують недешево, проте дозволяють отримати добрий результат. Використовувати вказані шампуні потрібно 1 раз на тиждень протягом 2 місяців. Кошеня слід спочатку обполоснути теплою водою (39 градусів). Потім нанести трохи шампуню на всю поверхню вовни і спінити. Залишити на кілька хвилин і змити водою. Щоб кошеня не застудилося, його потрібно укутати в рушник і закрити всі кватирки.
Заходи профілактики та вакцинація
Вакцини від трихофітії не є ефективними на сьогоднішній день. Їх застосовують все рідше. Найпопулярнішою вакциною є Вакдерм, яку використовують для запобігання зараженню вірусними та грибковими інфекціями. Ін`єкції вводять 2 рази з інтервалом у 2-3 тижні. Правила профілактики:
- Не включати в раціон вихованця неякісний корм.
- Виключити контакт кішки з вуличними тваринами.
- Регулярно проводити вологе збирання із застосуванням хлору.
- Стежити за чистотою котячого туалету.
- Не випускати тварину на вулицю без нагляду.
- Мити лапи після прогулянки.
- Слідкувати за тим, щоб тварина не грала із взуттям.
- Давати кішці вітамінні комплекси, особливо якщо організм послабився.
- 1 раз на 6-12 місяців глистогонити вихованця, застосовуючи спеціальні ветеринарні комплекси.
До зони ризику зараження входять кастровані та стерилізовані тварини, тому потрібно особливо ретельно стежити за станом організму цих вихованців, годувати їх лише відповідною їжею, захищати від переохолодження.
Що таке трихофітія у кішок та способи її лікування
Трихофітія може серйозно підірвати здоров`я домашнього улюбленця, тому за перших ознак захворювання рекомендується звернутися до ветеринара. Важливо дотримуватися всіх розпоряджень спеціаліста і не нехтувати ними, інакше патологія може перейти в хронічну форму, яку набагато важче усунути. Комплексний підхід до лікування обіцяє сприятливий прогноз.