Лямбліоз у котів симптоми, лікування та небезпека для людини

Хто такі лямблії?

Це не хробак, не бактерія та не вірус. Лямблія (Giardia) - одноклітинний найпростіший джгутиковий мікроорганізм, один з найпоширеніших паразитів різних видів тварин (кішок, собак, гризунів) та птахів. Людина також у їхньому списку.

Лямблії мають два ядра і два набори органоїдів – чотири пари джгутиків, два медіальні тіла – все для простого розмноження поздовжнім поділом навпіл, що вони й роблять. До речі, на картинці – це не очі, а саме ось ядра

Тіло лямблії грушоподібної форми – передня частина округла та розширена, задня – загострена. Головна фішка лямблії - диск, що присмоктує, на нижній поверхні тіла. З його допомогою вона кріпиться до мікроворсинок тонкого кишечника і починає вести паразитичний спосіб життя, харчуючись перевареною їжею господаря. Це – трофозіод (вегетативна стадія) лямблії. Саме ця форма є інвазивною, патогенною, здатною до розмноження. Вона дуже чутлива до зовнішніх умов і відразу ж гине за її зміни.

Тому лямблії мають і другу форму існування – цисти. Для цієї тимчасової форми характерна захисна оболонка (мікроорганізм як би «заляльковується»), що робить її стійкішою до несприятливих факторів. Цисти лямблій стійкі до низьких температур, але миттєво гинуть під час кип`ятіння. Цисти люблять вологу, висушування їх на повітрі протягом доби призводить до повної загибелі.У ґрунті та воді можуть жити кілька місяців. Цисти стійкі до ультрафіолетового опромінення та хлору.

Саме «цистна» форма служить для «транспортування» паразита. Лямблії, потрапляючи з тонкого кишечника в товсту кишку, з трофозіода перетворюються на цисти і виходять разом з фекаліями.

У зовнішнє середовище потрапляють обидві форми, але виживають лише цисти!

Діагностика

Діагноз при гіардіозі у собак і кішок ставлять на підставі виявлення рухомих трофозоїтів у свіжих фекаліях або змивах з дванадцятипалої кишки, а також при виявленні цист за допомогою флотаційного методу або протеїнів лямблій за допомогою ELISA. Розчин сульфату цинку є найбільш підходящим середовищем для візуалізації цист (особливо після центрифугування), оскільки інші розчини можуть деформувати їх. Як мінімум три аналізи калу має бути проведено протягом 7-10 днів, перш ніж виключити лямбліоз.

Деякі ELISA техніки аналізу калу (наприклад, SNAP, Giardia Test, Idexx Laboratories) мають високу чутливість і простіше у використанні, ніж флотаційний метод. Змив з просвіту дванадцятипалої кишки (одержувані ендоскопічно або хірургічно шляхом введення в просвіт і наступного забору 5-10 мл фізіологічного розчину) або цитологічне дослідження слизової оболонки дванадцятипалої кишки іноді дозволяють виявити Giardia, коли інші техніки не здатні. Трофозоїти Giardia.

Прогноз лямбліозу у котів

Прогноз лямбліозу у кішок позитивний, якщо лікування розпочато вчасно. Варто розуміти, що лямблії це паразити, які завдають шкоди організму тварини. Якщо не звертати уваги на симптоми та не проводити лікування, кішечка може загинути.

При появі перших ознак захворювання, варто відвести тварину до ветеринару. Це дозволить своєчасно діагностувати захворювання та розпочати лікування. У деяких випадках хвороба проходить без будь-яких клінічних проявів. Саме тому систематичний огляд у ветеринара має бути присутнім. Слід розуміти, що лямбліоз не завжди піддається лікування з першого разу. Іноді необхідно пройти не один курс на шляху до одужання.

Природно, не багато людей приділяють достатню кількість часу та уваги своїй тварині. У такому разі, навіщо його заводити? За кішкою необхідно стежити та вчасно лікувати. В іншому випадку тварини можна і позбутися. Лямбліоз у кішок на сьогоднішній день досить поширене явище, тому усувати його потрібно швидко та ефективно.

Симптоми лямбліозу у котів

Одні з головних симптомів гіардіозу – це хронічна діарея та блювання. Трофозоїти, прикріплюючись до стінки тонкого кишечника, заважають всмоктуванню поживних речовин через стінку, що призводить до поганого перетравлення їжі, поганого всмоктування рідини та поживних елементів. Крім того, імунітет тварини активно реагує на чужорідні організми в кишечнику, що призводить до швидкого відшарування, смерті клітин кишечника, посилення кишкової моторики. У товстий відділ кишки з тонкого надходить не повністю перетравлений матеріал, внаслідок чого в аналізі калу може також спостерігатися високий вміст жирів, стілець може бути зі специфічним запахом, мати домішки слизу, рідше – крові.

Однак, часто тварини, заражені лямбліозом, не виявляють жодних клінічних ознак, тому що їх імунітет здатний боротися з паразитами та підтримувати нормальну роботу травного тракту. Приблизно 15-20% бездомних кішок заражені лямбліозом, однак не мають жодних симптомів і спокійно існують із цією хворобою.

Як відбувається зараження лямбліозом?

Дуже просто - фекально-оральним способом (через заражену воду або їжу, через умивання та облизування кішкою лапок після відвідування лотка, яким користувалася і хвора тварина).

Кішка заражається лямбліоз після проковтування цист паразита. Шлункова кислота слабшає їх оболонку, а опинившись у кишечнику, цисти перетворюються назад на трофозоїди. Ця активна форма прикріплюється до стінки кишечника і починає харчуватися та розмножуватися розподілом. При накопиченні достатньої кількості лямблій виникають клінічні ознаки зараження.

Шляхи зараження

Разом з фекаліями хворої тварини у зовнішньому середовищі виявляються як цисти, так і вегетативні форми лямблій, але останні швидко гинуть. Цисти ж за сприятливих умов вологості здатні довгий час перебувати у зовнішньому середовищі, перед тим як потрапити в організм нового господаря. Кішка, попивши воду або з`ївши заражену їжу і проковтнувши при цьому цисти, інфікується сама. У тварин велика ймовірність повторного самозараження, коли кішка після туалету починає вилизувати лапки.
Коли циста потрапляє у шлунок, її оболонка під дією шлункового соку поступово розчиняється, і настає нова вегетативна (рухлива) фаза розвитку лямблії. Паразит починає ділитися та нарощувати популяцію. Коли чисельність найпростіших досягне певної кількості (для кожної тварини вона індивідуальна) починають виявлятися симптоми лябліозу.

Найбільше схильні до зараження, кішки, що проживають скучено, особливо в розплідниках і притулках, а також тварини, що вільно гуляють вулицею. У групі ризику знаходяться кішки з ослабленою імунною системою, у них захворювання протікає у більш тяжких формах.

Знайти кішку без лямблій практично неможливо: навіть сліпе кошеня може бути заражене від своєї мами. Смішні істоти розкидають шерсть по будинку, капають слиною, сверблять, трясуть лупою, і скрізь після них залишаються невидимі сліди.

Багато фахівців вважають, що собак, які заразилися від котів, що живуть поруч, вилікувати складно, адже інфікування відбувається повторно, якщо не лікувати тварин і не проводити профілактичні заходи. Бувають випадки, коли кішки не мають лямблій, але це рідкісні винятки. Основна маса їхніх власників перебуває у постійній загрозі зараження лямбліозом.

У більшості котів клінічні ознаки розмиті, тому їх власники не підозрюють про хворобу вихованця.Твердження європейських медиків про те, що лямблії є винуватцями шкірних захворювань, на практиці не підтверджуються. У ході клінічних досліджень було виявлено лише два гарантовані симптоми: діарея та блювання.

Діти частіше схильні до зараження, тому що дорослі дотримуються правил гігієни, а малюки — ні. Пізнаючи навколишній світ, вони намагаються доторкнутися до рук, у тому числі й тварин. Вони грають у пісочницях, звідки величезна кількість паразитів безперешкодно проникають усередину через брудні руки.

Кішка заражається лямбліями, проковтуючи паразита у формі цисти. Після того, як циста потрапляє в кишечник кішки, вона трансформується у форму трофозоїту та присмоктується до стінок кишечника. Якщо в організм потрапила достатня кількість лямблій, з`являться клінічні симптоми пошкодження кишечника.

Лямблії є поширеним кишковим паразитом у людини і потенційно можуть передаватися від котів до людини. Якщо вашій кішці поставили діагноз лямбліоз, то ви повинні продезінфікувати навколишнє середовище і дотримуватися правил особистої гігієни

Зокрема, люди, хворі на рак, імунодефіцит або проходять курс хіміотерапії повинні поводитися з кішкою та її калом вкрай обережно

Для дезінфекції будинку можна використовувати хлорний відбілювач, розведений у воді у співвідношенні 1:32 або 1:16. Однак, вам слід переконатися, що поверхні не зіпсуються через відбілювач. Дезінфекцію також можна здійснювати за допомогою сполук четвертинного амонію (parvosol та ін.).). Цисти лямблій погано виживають у сухому навколишньому середовищі, тому тримайте атмосферу в будинку якомога сухіший.

Чим небезпечний лямбліоз

Лямблії, обліплюючи стінки кишечника, дратують його епітеліальний шар, порушують секреторну та моторну функції, заважають процесу всмоктування жирів, вуглеводів та інших речовин. Примушуючи організм засвоювати продукти своєї життєдіяльності, паразити викликають токсико-алергічні реакції.

Зі зростанням кількості лямблій поступово відбувається травматизація кишкової стінки з утворенням мікроерозій із присутністю запалення. Це провокує порушення всмоктування білків, глюкози, жирів і жиророзчинних, що, у свою чергу, призводить до авітамінозу, розвитку дисбактеріозу та появи діареї.

Іноді через механічну закупорку проток підшлункової залози та печінки проявляється панкреатит.

Накопичення лямблій посилюватиме ситуацію.

Як лікувати

Помітивши симптоми хвороби, господар відразу починає думати, що робити, чи можна лікувати кота вдома, чи йому терміново потрібна кваліфікована допомога. Слід пам`ятати, що Giardia cati – не гельмінти. Лікування хвороби найчастіше вимагає застосування антибіотиків, ентеросорбентів для виведення токсинів та пробіотиків для відновлення мікрофлори кишечника.

Найчастіше лікування проводять метронідазолом протягом 5-7 днів. Іноді ветеринари призначаються фенбендазол, тинідозол або фуразолідон. Для котів характерне проходження повторних курсів. Після лікування здають повторний аналіз. У запущених випадках коту протягом місяця потрібна підтримуюча вітамінна терапія.

Лікування

Якщо все ж таки хвороба лямблії у кішок набула гострого характеру, то лікування має бути повноцінним і комплексним, щоб вивести бактерії з організму без наслідків. Це складно зробити на пізньому етапі, коли хвороба не була помічена одразу і лямблії розмножилися до величезних масштабів. При цьому бактерії присмоктуються до кишечника зсередини, через що позбавитися їх ще складніше. Варто зазначити, що ліки досі не існує. Гарантувати 100-відсотковий результат не може ніхто. Однак розклад найчастіше сприятливий, особливо якщо кішка не встигла підхопити більш небезпечну хворобу під час стресу та підриву імунітету.

Сама ж бактерія вміє адаптуватися до загроз і подразників, тому багато ліків надають лише тимчасову дію. Але вже через тиждень йди менше лямблію виробляє імунітет і не відчуває ефекту від препарату. Тому ключовою роллю є вік. Якщо кошеня молоде, то ліки можуть допомогти самому організму боротися проти хвороби. Якщо ж старий, то такого ефекту не спрацьовує.

Так чи інакше, хворобу потрібно виявляти хоча б через те, щоб не заразити бактерією інших тварин, на яких вона може вплинути ще сильніше. Також потрібно стежити за станом кішки і не давати захворювати на інші інфекції.

Тільки знаючий лікар ветеринар здатний допомогти. Він може визначити хворобу за допомогою кількох експрес-тестів та аналізів, які він зробить у вас удома. Після чого буде призначено курс лікування, який найчастіше триває близько 1-2 тижнів. Вважається, що тварина здорова лише тоді, коли після взяття нових аналізів лямблії не видно зовсім.

Рекомендації

При лікуванні тварин важливо повністю дотримуватися курсу і режиму дачі призначених препаратів, інакше ефективність лікування не буде гарантована. Крім того, для перешкоди перезараження, рекомендується обробляти лоток кішки, миски, квартиру дезінфікуючими засобами, що містять хлор. Вода для пиття не повинна набиратися з-під крана, для запобігання контакту з безпритульними тваринами рекомендується лише домашнє утримання кішки.

Копрологічне дослідження та розшифровка аналізу калу кішки

Копрограма передбачає фізико-механічне та мікроскопічне дослідження та дозволяє виявити наявність у тварини ендопаразитів, дисбактеріозу, виразкових або інших уражень тканин ШКТ, встановити дисфункцію печінки. Також копрологічне дослідження проводиться для оцінки засвоєння корму, що дає достатньо даних для отримання загальної картини про обмінні процеси та може вказати на розвиток того чи іншого патологічного стану.

У розшифровці аналізу калу у кішок можна зустріти такі показники, як:

• Наявність перетравлених та напівперетравлених м`язових волокон
  Відхилення від норми вказує на порушення перетравлення білків, що може говорити про ахілію, ентерит, порушення ферментативної діяльності підшлункової залози.
• Наявність нейтральних жирів, жирних кислот та мила
  Здоровий котячий організм практично повністю засвоює з корму жир та жирні кислоти, тому в нормі він не виявляється при аналізі калу у кішок. Якщо ж нейтральні жири виявлено, це говорить про порушення у роботі ШКТ. Причинами не засвоюваності цих елементів можуть стати недостатня секреція жовчі (проблеми з її надходженням до шлунково-кишкового тракту), порушення у роботі підшлункової залози. Це також може бути симптомом ентериту.
• Крохмаль
  Як і жири, крохмаль практично не виявляють у калі здорової тварини. Якщо ж він виявлений у кількості, що перевищує норму, це говорить про діарею.
• Клітковина (неперетравлена ​​та перетравлювана)
  Розшифровка аналізу кішок на наявність клітковини, що перетравлюється, також може вказувати на прискорену евакуацію калових мас.
• Кров та слиз
  Вміст у калі тварини слизу та крові (у тому числі і прихованої) говорять про ураження тканин ШКТ – наприклад, наявність виразок або кровотеч. Також можуть бути інші причини, уточнити які необхідно у досвідченого ветеринарного лікаря.

Копрологічне дослідження має на увазі аналіз калових мас і на фізико-механічні властивості (консистенція, колір, запах), які можуть дати фахівцю не менше даних про стан здоров`я чотирилапого пацієнта. Але при цьому розшифровку аналізу калу у кішок краще довірити ветеринарному лікарю: кваліфікований співробітник може оцінити не тільки ступінь відхилення від норми всіх показників, але й на підставі цих даних отримати точну клінічну картину, діагностувати захворювання або оцінити ефективність обраного курсу лікування.

На точність результату може вплинути правильність збору калових мас. Для проведення копрологічного дослідження ветеринари рекомендують купувати найсвіжіший кал.