Симптоми та лікування інфекційного гемобартонельозу у кішок

Фактори ризику

У домашніх котів практично відсутній ризик зараження інфекцією, але все ж таки він є. Вихованець може підхопити гемобартонельоз через контакт з носієм хвороби або з його кров`ю. Тварини заражаються зазвичай з таких причин:

• Блоха або кліщ може бути переносником бактерії. Збудник потрапляє в організм кішки після укусу.
• Рана, отримана під час бійок, також можуть стати причиною зараження.
• Є ймовірність інфікування під час операції через переливання крові. Таке трапляється дуже рідко, оскільки всі донори обов`язково повинні перевіряти на наявність збудника.

Якщо захворювання протікає безсимптомно, то ознак анемії немає, тому складається враження, що домашній вихованець здоровий. Але під час вагітності бактерія активізується. Дуже часто вона провокує загибель кошенят.

Найчастіше гемобартонельозом страждають молоді коти (самці), вік яких менше 3 років. Хвороба протікає дуже важко та гостро. У кішок захворювання зазвичай спостерігається в хронічній стадії, але при ослабленні імунної системи та інших несприятливих факторів недуга загострюється. Ризик переходу гемобартонельозу в гостру форму збільшується при недостатньому харчуванні, стресових ситуаціях, пухлинних процесах, іншій хворобі, хірургічних втручаннях.

Основні симптоми

Інкубаційний період бактерії гемобартонелла становить 1-2 тижні, тому хвороба не відразу себе виявляє. Кішка починає стрімко худнути, швидко втомлюється, стає малорухливою, млявою та апатичною. Такі симптоми є у багатьох захворювань, але саме у гемобартонельозу вони такі:

• важке прискорене дихання;
• Потемніння урини;
• Тахікардія;
• блідість ясен: досить часто вони мають лимонний відтінок;
• пошкодження та жовтизна шкіри;
• відсутність апетиту;
• підвищення температури;
• втрата еластичності шкіри: вона стає дуже сухою та щільно прилягає до м`язів;
• тьмяність вовни;
• хрипкий голос;
• поява незвичайних смакових переваг. У кішки може з`явитися потяг до піску, крейди, бруду, золи або сміття;
• у тяжких випадках перебігу хвороби можуть спостерігатися дистрофія, виснаження, зневоднення.

Якщо недуга знаходиться в латентній формі, це ще не означає, що жодних порушень в організмі тварини немає. Наслідки інфекції можуть призвести до загибелі вихованця.

Якщо кішка була покусана бліхами або кліщами, то треба бути напоготові. Цілком ймовірно, що вона вже має гемобартонельоз. Не слід ризикувати. Найкраще відвезти вихованцю до ветеринарної клініки для проведення аналізів.

Діагностичні заходи

Діагностується гемобартонельоз двома способами: гематологічним дослідженням та полімеразною ланцюговою реакцією. Перший аналіз визначає анемію. У більш серйозних виявляється такі стани:

1. Пойкілоцитоз. Форма еритроцитів у разі змінюється. Знижується кількість двояковогнутих і збільшується концентрація інших форм, наприклад, еліптоцитів або сфероцитів.
2. Анізоцитоз. Змінюється розмір еритроцитів. У крові порушується баланс. Знижується відсотковий вміст звичайних еритроцитів та підвищується кількість макроцитів та мікроцитів.
3. Поліхромазія. Це надмірний вміст еритроцитів, які можуть офарблюватися основними та кислими барвниками.
4. Білірубінемія. Збільшується кількість білірубіну.
5. Ретикулоцитоз. Підвищення відсоткового вмісту незрілих еритроцитів.

Визначити безпосередньо паразитуючий мікроорганізм важко. Прояв активності відбувається швидко та циклічно. Зазвичай це триває від 1 години до кількох діб.

Потрібно кілька днів поспіль брати на аналіз мазок крові. Дослідження слід виконувати відразу після взяття біологічного матеріалу, тому що під час додавання антикоагулянтів з`являється ймовірність, що гемобартонелла відокремиться від еритроцитів.

Коли мазок забарвлюється по Романівському-Гімзі, у розчині практично відразу з`являється осад. У деяких випадках дуже важко відрізнити бактерію від частинок осаду. У цьому плані імунофлуоресцентний аналіз точніший, але його проведення можливе не у всіх лабораторіях.

Полімеразна ланцюгова реакція - другий спосіб діагностування захворювання. З його допомогою можна виявити фрагменти ДНК навіть за їх незначної кількості. Це точний та швидкий аналіз. ПЛР показала, що близько 20% здорових тварин є носіями збудника.

Способи лікування

Лікування гемобартонельозу у кішок повинен призначати ветеринарний лікар, виходячи з клінічних ознак. Він підбирає дозування та схему прийому ліків. Тривалість лікування зазвичай варіюється від 15 до 20 днів. У тяжких випадках курс продовжується. Терапія має бути комплексною. Крім знищення хвороботворної бактерії, потрібні медикаменти, спрямовані на лікування симптоматики.

Зазвичай при гемобартонельоз призначаються:

• препарати із залізом: вони необхідні для збільшення кількості гемоглобіну та еритроцитів;
• антибіотики: окситетрациклін, доксициклін, тетрациклін;
• ліки, що стимулюють кровотворну систему;
• вітаміни;
• препарати проти стресу;
• крапельниці для заповнення водного балансу в організмі: вони потрібні лише за зневоднення;
• переливання крові;
• преднізолон.

Препарат «Байтріл» зарекомендував себе у лікуванні цієї патології. Він комплексно діє на організм тварини, пригнічуючи активність хвороботворного мікроорганізму. Основна перевага ліків у тому, що вони ще й відновлюють імунну систему кішки.

Лікарський засіб вводиться за допомогою ін`єкції. Так воно діє максимально ефективно.

Після уколу «Байтрил» дуже швидко поширюється організмом. Він зосереджується у уражених місцях, де діє протягом доби. Препарат не надає згубного впливу на кішку.

Також хворій тварині потрібно давати збалансовану їжу з великим вмістом мікроелементів. Дієту призначає ветеринар. Вихованець повинен бути у світлій та теплій кімнаті з комфортними умовами.

У захворювання є одна особливість. Навіть при правильному та своєчасному лікуванні через стрес може статися рецидив, що призведе до хронічної стадії.

Після завершення терапії одужалий вихованець залишається носієм збудника. Але часто прогноз сприятливий, а ускладнення виникають дуже рідко.

Заходи профілактики

Можна запобігти зараженню небезпечним захворюванням. Звичайно, з кішками це зробити досить важко, тому що вони – волелюбні тварини з важким характером. Але постаратися вберегти свого вихованця все ж таки варто.

Щоб мінімізувати можливість зараження, необхідно захистити кішку від спілкування з потенційними переносниками бактерії. Поза організмом патоген не становить небезпеки.

Заходи профілактики:

• Слід тримати вихованця виключно вдома. Домашні тварини практично ніколи не заражаються гемобартонельозом.
• При розведенні породистих кішок необхідно бути впевненими, що пара для майбутніх кошенят здорова. Варто переконатись у наявності ветеринарних документів.

Потрібно намагатися зміцнювати імунітет, підбираючи правильне годування. Також необхідно давати можливість кішці побігати і пограти, навіть якщо вихованець дуже любить поспати.