Як утримувати манула в домашніх умовах
Зміст
Як тільки з`явилася нагода, люди стали тримати вдома не лише традиційних, а й екзотичних тварин. Незважаючи навіть на дику вдачу і неживість з людьми деяких видів, все більше як домашніх вихованців вибирається манул.
Правила змісту манула
На відміну від інших диких кішок, манул не підлягає одомашненню. За розмірами цей кіт схожий з домашніми, але через свою невгамовну вдачу, асимілювати його рідко кому вдавалося.
Навіть якщо вдалося взяти манула ще зовсім маленьким кошеням, не факт, що він приживеться. Виріс серед домашніх кошенят, він завжди буде цуратися і людини, і своїх зведених братів та сестер.
Як визначити манула?
Цей дикий кіт за своїми розмірами не дуже відрізняється від звичайних домашніх котів. Довжина тіла цієї тварини 52-65 сантиметрів. І важить він теж близько трьох-п`яти кілограмів — деякі кішки, що мешкають поряд з нами, важать більше.
Хоча за своїми розмірами манув не такий великий, але виглядає він набагато більше через свою пухнасту вовну. Довжина хутра може досягати семи сантиметрів. Короткі лапи роблять його присадкуватим та товстим.
Хтось із вчених намагається в цьому знайти схожість дикого кота з перською породою кішок. Схожість видів вчені знаходять у формі голови та тіла.
Голова тварини плоска і широка, з широко розставленими вухами. Очі теж відрізняються від очей домашньої кішки, але не формою або кольором (очі жовтого кольору), а тим, що зіниці завжди залишаються круглими і не стають щілинними при яскравому світлі.
Зазвичай зустрічаються коти світло-сірого кольору. Кінчики волосків бувають білого або жовтого кольору. Така забарвлення у природі робить його невидимим, особливо на снігу, тому що створюється відчуття начебто звір припорошений снігом.
Живот манув 11-12 років, але це те, що з`ясували за час спостережень у неволі.
Місцем проживання манула є важкодоступні райони Кавказу, Китаю, Монголії, Середню Азію. Хоча чисельність цього виду точно невідома, кількість особин постійно скорочується. Для збереження виду він занесений до Червоної книги.
Робляться спроби зберегти тварину і розводити її в неволі. До життя в зоопарку він звикає швидко і його легко утримувати у неволі. А ось з розмноженням виникли проблеми - розмножується він легко, а виживають кошенята не завжди, тому що сильно схильні до інфекційних захворювань.
Спосіб життя манула, харчування та розмноження
- Живе цей дикий звір, як мовилося раніше, у місцях із різким кліматом і низькими температурами. До речі, переважає кіт у місцях, де не так багато снігу. Дуже подобаються йому місця з великою кількістю чагарників, а також напівпустельні гірські райони. Може підніматися у гори на висоту до 4000 метрів. Проживає в строго певних місцях, рідко коли змінює свої улюблені місця. Влаштовує свій будинок у старих лисячих чи борсучих норах, де й спить цілий день. На полювання виходить ночами, а точніше з настанням сутінків і рано-вранці. Манул вважається найповільнішим і неповоротким котом. Ловлячи видобуток або ховаючись від ворога, манул воліє зачаїтися і сховатися на скелях. Його фарбування допомагає йому змішатися з навколишньою місцевістю.
- Їжу манув видобуває, варти у норок. Ховаючись серед каміння, він чекає в засідці, коли з`явиться пищуха або інший гризун. Іноді як видобуток можуть потрапити ховрахи, дитинчата бабаків і навіть зайці. Коли його традиційної їжі (через якісь обставини) стає менше, манул спокійно переходить на харчування комахами.
- Один раз на рік, приблизно в лютому або березні, у манула починається шлюбний період. Два місяці самка виношує кошенят і на початку травня вони народжуються на світ. Зазвичай кошенят буває не більше шести. Новонароджені дитинчата манула важать близько 300 грамів при зростанні 12 сантиметрів.
Кошенята, як і у всіх кішок, з`являються сліпими і починають бачити через 10-12 днів. Через три-чотири місяці вони вже починають полювати. У віці 10 місяців у маленьких манулів настає статева зрілість.
Проблеми, які може створити манув у домашніх умовах
На сьогоднішній день у п`ятдесяти зоопарках світу знаходиться 150 манулів. Ці нетовариські тварини, напевно, були б раді або просто не помітили, якби раптово зникли багато видів тварин на чолі з людиною.
Тим, хто хоче завести цих котів у себе вдома, варто добре подумати. Хтось за непорозумінням, хтось незважаючи на проблеми, що доставляють манулом, все ж таки заводить їх.
А проблем манув удома може доставити достатньо.
- Так, наприклад, як представник дикої природи, кіт буде весь час цуратися своїх господарів і ховатися від них. Навіть своїх далеких родичів він не любить, незважаючи на те, що якась кішка його вигодувала.
- Ті, хто тримає собак знають як вони псують речі у молодому віці. Те саме відбувається і коли манул потрапляє в домашні умови: він псує меблі, шпалери, фіранки і т.д.д.
- Ще однією проблемою є довга шерсть звірка. Кіт весь час сильно линяє - шерсть вилазить цілими клаптиками і вона скрізь. Доведеться вичісувати цю домашню тварину, щоб якось зменшити кількість вовни, що розлітається, по квартирі.
- Якщо манул захворів, то вилікувати його в домашніх умовах буде складно. Не всі фахівці добре знають цього звіра, а вже у ветеринарках точно лікуватимуть як звичайну кішку.
Дикий кіт у домашніх умовах
У неволі представник сімейства котячих найкраще міститься у зоопарках. Там можна створити умови більш-менш наближені до його природного середовища. Живучи в малонаселених краях, він став відчуженим від усіх інших звірів. Тому в зоопарку, маючи свій вольєр, ця тварина почуватиметься як у своєму рідному середовищі.
Деякі кішки, сховавшись у кудись, захищають цей короткочасний притулок від усіх, хто туди намагається проникнути. Теж відбувається і з манулом - виділене йому місце під житло він стійко захищає, і будучи неагресивним за своєю природою, може напасти на людину. А вже кігтям та зубам його може позаздрити будь-яка дворова кішка.
Через свою потайливу вдачу, він і при хворобі нікого до себе не підпускає. Це є великою проблемою у постановці діагнозу та своєчасному лікуванні. Однією із смертельних для тваринної хвороби є токсоплазмоз.
На відміну від утримання в квартирах, у зоопарку для манула ідеальні умови, де він може розмножуватися.