Саркоптоз у собак

Це заразна недуга шкірного покриву тварин, що провокують кліщі виду Sarcoptes Canis. У захворювання відсутня сезонна прив`язка, тому пес може бути носієм збудника і без вираженої клініки недуги. А сам власник чотирилапого друга може мати алергічну реакцію на продукти життєвої діяльності кліщів – псевдосаркоптоз. Отже, детально дізнаємося про це захворювання у собак.

Механізм та ознаки розвитку недуги

Внутрішньошкірним паразитом собака заражається, контактуючи з ураженим родичем. Самка кліща, потрапляючи всередину шкірного покриву тварини, протягом дня прогризає для кладки яєць ходи, завдовжки два-три міліметри. Життєдіяльність паразитів провокує виникнення на шкірному покриві гіперкератозу та клітинних інфільтрацій. Кліщі харчуються тканинною рідиною. Жити поза шкірою тварини не можуть.

Кліщі виду Sarcoptes Canis вражають вуха, ліктьові та колінні суглоби собак.

Симптоми недуги виявляються через 14 днів із моменту зараження. З місця первинної локалізації недуга прогресує та вражає інші ділянки шкіри тварини. Захворювання супроводжується нестерпним свербінням. Шерсть починає випадати, аж до повного зникнення. Шкірний покрив поступово покривається папулами та еритемами, струпами. Спостерігаються також невеликі поверхневі кровотечі.

Якщо собака знаходиться в теплому житлі або біля обігрівальних приладів, то свербіння на її тілі посилюватиметься. Перебіг захворювання також може значно ускладнитись алергією на продукти життєвої діяльності паразитів. Тяжкі випадки саркоптозу можуть закінчитися для тварини летально. Відсутність лікування призводить до хронічної форми захворювання, якій притаманні гіперпігментація шкірного покриву та ущільнення поверхневих лімфатичних вузлів. Атипова течія недуги може супроводжуватися появою великої кількості лупи.

Діагностика та терапія саркоптозу

Визначити точний діагноз зможе лише ветеринарний лікар на основі лабораторних досліджень. Фахівець робить глибокі зіскрібки з шкірного покриву собаки, щоб виявити кліщів, їх яйця та продукти життєдіяльності. Не завжди у клініці можуть виявити паразитів. Тому лікарі починають лікувати саркоптоз, не маючи лабораторного підтвердження, на основі огляду тварини.

Багато хто плутає цю недугу з атопічним дерматитом — реакцією шкіри тварини на корм, з контактними дерматитами та дерматофітозом, фолікулітами та генералізованою піодермією. Відмінність перелічених недуг від саркоптозу полягає в тому, що свербіж при захворюванні неможливо усунути, використовуючи стероїдні препарати.

Лікування хворої на саркоптоз собаки передбачає наступне:

1. Ізолюйте тварину від інших родичів.
2. Вимийте його антисеборейним шампунем.
3. Голіть або коротко підстрижіть уражені ділянки шкірного покриву.
4. Видаліть зі шкіри струпи і засихаючий ексудат.
5. Обробіть масляним розчином АСД-3 вогнище поширення недуги. Застосовуйте намордники, щоб уникнути вилизування препарату та подальшого отруєння вихованця.
6. Вовну відновлюйте на виголених ділянках ліками, що містять сірку.
7. Обробіть будку та килимок вихованця антипаразитарними засобами. Краще просто їх замінити на нові.
8. Через 14 днів після початку лікування вимийте собаку акарицидним препаратом. Цуценят у віці до 4 місяців мити такими препаратами протипоказано через їх високу токсичність.

Позитивний результат у лікуванні саркоптозу дають уколи івермектину під шкіру хворої тварини двічі-тричі з перервою в один-два тижні. Обережно цей лікарський препарат необхідно застосовувати для бобтейлів, бріардів, тер`єрів. Івермектин заборонено використовувати для лікування представників породи коллі.

Зменшують свербіж при цій дерматологічній недузі за допомогою антигістамінних препаратів, а у важких випадках – преднізолоном. Ці засоби хворій тварині повинен прописувати ветеринар з урахуванням віку та тяжкості захворювання. У період лікування будьте більш уважні та терплячі до хвостатого друга.